Ухвала суду № 19512416, 01.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 рокум. КиївК-3841/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі на постанову господарського суду Львівської області від 13.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008

у справі№ 28/293А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Лан”

до Державної податкової інспекції у Стрийському районі

про скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Лан” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Стрийському районі про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою господарського суду Львівської області від 13.11.2007 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 постанову господарського суду Львівської області від 13.11.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2004 по 31.03.2007 та складений акт № 1793/23-3/30310652 від 15.08.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000212200/0 від 27.08.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 73481, 52 грн.

Перевіркою встановлено порушення вимог пп. ”в” п. 13.1., п. 13.2. ст. 13, п. 16.13. ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, позивачем під час виплати доходів у вигляді роялті фірмам-нерезидентам не утримано та не перераховано до бюджету податок з таких доходів на загальну суму 24493, 84 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом договорів позивача із нерезидентами були виключно питання правомірності використання обєктів суміжних прав шляхом ретрансляції передач (програм) організацій мовлення, не були питання законності використання авторських прав на твори, які ретранслювалися, нерезидентами як субєктами суміжних прав самостійно вирішувалися питання з використання авторських прав на твори безпосередньо із субєктами авторських прав на ці твори.

Згідно п. 1.30 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки тощо.

При цьому у ст. 419 Цивільного кодексу зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на обєкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Отже, якщо ліцензіат (в даному випадку позивач) придбаває право на використання об'єкта інтелектуальної власності без одержання права власності на нього, то відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” винагорода (платежі) за таке використання (роялті) не є обєктом оподаткування ПДВ. Якщо обєкти передаються у володіння або розпорядження чи власність, то така операція є обєктом оподаткування відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону.

Відповідно до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал, укладеної між Україною та США 04.03.1994, ратифікованої Верховною Радою України 26.05.1995, Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, укладеної між Урядом України та Урядом Французької Республіки 30.01.1997, ратифікованої ВР України 03.03.1998, здійснені позивачем платежі за право ретрансляції телевізійних сигналів згідно договорів із нерезидентами не належали до роялті, оскільки вони не здійснювалися як платежі за право використання авторських прав, за, що авторські договори повинні укладатися безпосередньо із фізичними особами-авторами, які створили ті чи інші твори.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що здійснення позивачем виплат нерезидентам із терміном ”роялті” є неправомірним, суперечать нормам Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Конвенцій про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно між Україною та США, Україною і Французькою Республікою, оскільки визнання позивачем здійснених виплат як роялті у звітах про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, повинні подаватися лише у разі фактичного утримання податку із доходів нерезидентів, тоді як позивачем зазначено нульову суму податку, а подання цих звітів не було обовязком позивача, що не може свідчити про узгодження ним сум податку.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі на постанову господарського суду Львівської області від 13.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 у справі № 28/293А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі відхилити.

Постанову господарського суду Львівської області від 13.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 у справі № 28/293А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

М.І. Костенко

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров