Рішення № 19511677, 30.11.2011, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

                                                                                          Справа № 1407/2-1781/11

РІШЕННЯ

іменем України

"30" листопада 2011 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого –судді Вуїва О.В., при секретарях –Кашарайло А.А., Огренда І.М.;

за участю: представників позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»»(далі –ПАТ «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року ПАТ «Фінанси та Кредит»звернувся до суду з таким позовом в якому вказував, що 03 грудня 2007 року між ним та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 218-07/МБ, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 150000 гривень на строк до 02 грудня 2017 року, а остання зобов’язалася вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів згідно узгодженого графіку, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 17 % річних.

Наслідками порушення його умов в частині своєчасного виконання зобов’язань позичальником є право позивача вимагати від неї сплату неустойки (пені) в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та дострокового повернення всієї суми кредиту.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 03 грудня 2007 між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки за яким останні передали позивачу в іпотеку належну їм на праві спільної часткової власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вартістю за домовленістю сторін 200000 грн.

Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним виконувала не належним чином в зв’язку з чим станом на 21 липня 2011 року виникла заборгованість по кредитному договору в розмірі 276483,76 грн., в тому числі заборгованість за кредитом –138076,15 грн., заборгованість за відсотками – 40822,64 грн., нарахована пеня за порушення умов договору –97584,97 грн.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив в порядку стягнення заборгованості за кредитом звернути стягнення на предмет іпотеки, надавши банку право продажу майна від свого імені будь-якій особі, в тому можливість здійснювати будь-які дії та отримувати будь-які документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу квартири, а також до моменту укладення договору купівлі-продажу передати предмет іпотеки в управління банку.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала.

Свої заперечення обґрунтовувала наявністю такого, що набрало законної сили рішення суду, яким з неї солідарно з іншим відповідачем на користь позивача вже стягнуто заборгованість за кредитним договором № 218-07/МБ від 03 грудня 2007 року та яке знаходиться на виконанні ВДВС Вознесенського МРУЮ.

Вважала, що продовження нарахування банком процентів та пені після винесення судового рішення про стягнення боргу є безпідставним, а додаткове звернення стягнення на предмет іпотеки призведе до подвійного стягнення боргу за кредитом, що не допускається законом.

Також вказувала на неправомірність нарахування банком неустойки (пені) за порушення нею умов кредитного договору без врахування передбаченого законом строку позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, направивши на адресу суду письмові заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін, а тому суд вважав можливим розглянути справу без участі відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачки ОСОБА_3, опитавши державного виконавця ВДВС Вознесенського МРУЮ ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, оглянувши матеріали цивільної справи №2-213/10 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також матеріали зведеного виконавчого провадження №12/10/1 з примусового виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 березня 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» заборгованості за кредитним договором та судових витрат, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що 03 грудня 2007 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»»(правонаступником прав та обов’язків якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»») уклав з ОСОБА_3 в письмовій формі кредитний договір № 218-07/МБ в якому сторони узгодили всі його умови.

З договору та інших письмових доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається те, що банк зобов’язався видати, а в подальшому надав позичальнику кредит в розмірі 150 000 грн. на строк до 02 грудня 2017 року.

Зі своєї сторони позичальник зобов’язалася щомісячно частинами повертати отриманий кредит та сплачувати проценти за користування ним в розмірі 17 % річних відповідно до узгодженого сторонами графіку.

Згідно кредитного договору наслідками порушення його умов щодо своєчасного виконання зобов’язань позичальником є сплата нею банку пені в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також право банку вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 03 грудня 2007 між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки за яким останні передали позивачу в іпотеку належну їм на праві спільної часткової власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вартістю за домовленістю сторін 200000 грн.

Крім цього, з метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору в цей же день позивач додатково уклав договір поруки з ОСОБА_4

Згідно договору поруки останній поручився за вчасне та повне виконання зобов’язань зі сторони боржника та зобов’язався відповідати в солідарному порядку з ОСОБА_3 перед позивачем за порушення нею умов кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору та вимог ст.ст. 546, 548-551, 1048-1050, 1054 ЦК України ОСОБА_3 була зобов’язана вчасно частинами повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним, а в разі порушення умов договору –сплатити пеню.

Порушення позичальником умов договору призвело до того, що кредитодавець скористався своїм правом вимагати від позичальника та поручителя дострокового повернення всієї суми кредиту та внесення інших платежів, передбачених договором, пред’явивши відповідний позов.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 04 березня 2010 року з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»»стягнуто заборгованість за кредитним договором № 218-07/МБ від 03 грудня 2007 року, що утворилася станом на 21 жовтня 2009 року в загальному розмірі 150835,11 грн., в тому числі заборгованість по кредиту –141583,98 грн., прострочені відсотки –6890,01 грн., нараховані відсотки –1396,44 грн., пеня –964,68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості по кредиту, позивач врахував всі внесені боржниками кошти в порядку сплати заборгованості за кредитом з моменту укладення кредитного договору до моменту відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 04 березня 2010 року.

Як вбачається з пояснень відповідачки, а також опитаного в судовому засіданні державного виконавця ВДВС Вознесенського МРУЮ ОСОБА_7 та оглянутих в судовому засіданні матеріалів зведеного виконавчого провадження №12/10/1 з примусового виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 березня 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» заборгованості за кредитним договором та судових витрат, за період здійснення виконавчого провадження боржники коштів в порядку сплати визначеної судом заборгованості по кредиту не вносили.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язання –це правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема із договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язання передбачені ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Зокрема, відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконання зобов’язання є виконання, прийняте кредитором у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Оскільки наявність рішення суду про стягнення боргу за грошовим зобов’язанням, що не було виконане вчасно, не може свідчити про припинення між сторонами зобов’язання до дня його фактичного виконання, а тому доводи відповідачки ОСОБА_3 про неправомірність дій банку щодо продовження нарахування їй процентів та неустойки за кредитом після винесення судового рішення є необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається те, що станом на 21 липня 2011 року борг по кредитному договору (з врахуванням раніше стягнутого боргу) з моменту винесення судового рішення значно збільшився та становить:

- заборгованості по кредиту –138076,15 грн.;

- заборгованості по сплаті відсотків –40822,64 грн., що знайшло своє повне підтвердження наданим розрахунком боргу.

Також банком нараховано пеню за порушення умов договору за період з 16 листопада 2009 року по 16 березня 2011 року в розмірі 97584,97 грн., яка оспорюється відповідачкою по причині часткового пропуску банком позовної давності в цій частині.

Оскільки в кредитному договорі сторонами не узгоджені строки позовної давності з приводу нарахування неустойки, а тому це питання повинно вирішуватися згідно з вимогами закону.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для вимог про стягнення неустойки встановлюється позовна давність в один рік і її перебіг починається з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки стороною у спорі заявлено про застосування позовної давності з приводу нарахування банком пені, а тому суд вважає, що до стягнення підлягає неустойка виключно в межах річного строку, що передує дню звернення позивача до суду, тобто за період з 16 вересня 2010 року по 16 березня 2011 року, що згідно розрахунку боргу складає 58440,01 грн.

Таким чином загальний розмір боргу за кредитом станом на 21 липня 2011 року складає 237338,80 грн.

Як передбачено ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»(далі – Закону) та узгоджено сторонами в іпотечному договорі (п. 8.4.3, 8.4.8) іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі порушення позичальником умов кредитного договору.

Згідно ст. 35 Закону у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів справи в зв’язку з порушенням ОСОБА_3. своїх зобов’язань, позивачем в липні 2011 р. направлено позичальнику та поручителям вимогу про усунення порушення, зокрема про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк і останніх попереджено про можливість примусового стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отримання відповідачами вимоги не заперечується відповідачкою ОСОБА_3 та підтверджується матеріалами справи.

Однак вимога позивача про усунення порушень основного зобов’язання ні у передбачені у ній строки, ні в процесі розгляду судом справи відповідачами виконана не була.

Відповідно до умов іпотечного договору, що кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 33, ст.ст. 38, 41 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Спосіб звернення стягнення обирає іпотекодержатель.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися й на підставі рішення суду.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Законом передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду може проводитися шляхом продажу майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження»з дотриманням вимог цього закону або, якщо така можливість передбачена договором, шляхом надання іпотекодержателю самостійного права на продаж предмета іпотеки.

Судом встановлено, що предметом іпотеки є належна відповідачам на праві спільної часткової власності квартира за адресою: АДРЕСА_1, вартістю за домовленістю сторін 200000 грн. Проте вартість цього майна за звітами, наданими банком та ВДВС Вознесенського МРУЮ значно різниться.

Разом з тим загальна сума заборгованості за кредитним договором в цілому відповідає вартості предмета іпотеки.

Як вбачається з пояснень опитаного в судовому засіданні державного виконавця ВДВС Вознесенського МРУЮ ОСОБА_7 та оглянутих в судовому засіданні матеріалів зведеного виконавчого провадження №12/10/1, рішення Вознесенського міськрайонного суду від 04 березня 2010 року добровільно боржниками не виконано, жодних доходів або майна на яке може бути звернуто стягнення у них не виявлено.

Квартира, як предмет іпотеки фактично є єдиним об’єктом за рахунок якого може бути виконане судове рішення.

Проте реалізації квартири в цілому в межах здійснення процедури виконавчого провадження без окремого рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки перешкоджає та обставина, що житло належить не тільки боржникам, а й іншим особам, які не є стороною виконавчого провадження (іпотекодавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6В.)

Таким чином суд вважає, що для повного задоволення вимог кредитора за основним зобов’язанням необхідним є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте, враховуючи ту обставину, що стягнення боргу за кредитним договором, забезпеченого іпотекою, на час розгляду справи здійснює ВДВС Вознесенського МРУЮ, а тому найбільш прийнятним та доцільним способом реалізації, який унеможливлює будь-які зловживання зацікавлених осіб суд вважає продаж предмета іпотеки на прилюдних торгах в рамках процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження»з дотриманням вимог цього закону.

Враховуючи обраний судом спосіб реалізації предмета іпотеки, вбачається зайвою та недоцільною вимога позивача про надання йому права здійснювати будь-які дії та отримувати будь-які документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу квартири.

Також суд не знаходить передбачених Законом України «Про іпотеку»підстав для вжиття заходів щодо збереження предмета іпотеки, на який вже накладено арешт в межах процедури виконавчого провадження, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути всі понесені останнім судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 216 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки –задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 218-07/МБ від 03 грудня 2007 року, укладеним між Відкритим (після зміни найменування – публічним) акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»» та ОСОБА_3, що утворилася станом на 21 липня 2011 року в розмірі 237 338 (двісті тридцять сім тисяч триста тридцять вісім) гривень 80 копійок, що складається із:

- заборгованості по кредиту –138076,15 грн.;

- заборгованості по сплаті відсотків –40822,64 грн.;

- пені за порушення умов договору –58440,01 грн.,

звернути стягнення на предмет іпотеки –квартиру, розташовану за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. 60 років Жовтня, будинок за №14, квартира за №7, що має загальну площу 67,3 кв.м., житлову площу 36,1 кв.м., складається з: І –сіней, площею 8,6 кв.м., ІІ –сіней, площею 8,5 кв.м., 1- коридора, площею 7,9 кв.м., 2 –житлової кімнати, площею 11,5 кв.м., 3 –житлової кімнати, площею 24,6 кв.м., 4 – санвузла, площею 6,2 кв.м. та належить на праві спільної часткової власності у рівних частках кожному ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва на право власності на житло, виданого Органом приватизації Вознесенської міської ради Миколаївської області 09 серпня 2004 року на підставі розпорядження від 09 серпня 2004 року №3187, зареєстрованого 18 серпня 2004 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно в книзі №83, номер запису №8713, реєстраційний №7093281.

Звернення стягнення на майно провести шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, не нижчою визначеної, суб’єктом оціночної діяльності—суб’єктом господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»»(п/р 39002011509980 в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»», МФО 326933, код ЄДРПОУ 26499505) 1 820 (одну тисячу вісімсот двадцять) гривень судових витрат, по 455 (чотириста п’ятдесят п’ять) гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В. Вуїв