Ухвала суду № 19509127, 15.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"15" листопада 2011 р. м. КиївК/9991/25423/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року

у справі № 2а-20574/10/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі відповідач) задоволено частково. Визнано протиправним податкове повідомлення рішення № 00020415002/0 від 11 серпня 2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Технологічне і спеціальне обладнання» з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 1699/15-2-05744426 від 03 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00020415002/0 від 11 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1007 221,40 грн. (738947,00 грн. основний платіж, 268274,40 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР), оскільки, за результатом опрацювання встановлених відхилень між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень, травень 2010 року, відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту на рівні Державної податкової адміністрації України, встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включено податкові накладні по підприємствах-постачальниках, якими податкові зобовязання не задекларовано.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ВАТ «Технологічне і спеціальне обладнання» включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укромаркетс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірінгова компанія «Ремист», Товариства з обмеженою відповідальністю «Загіп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Опто-сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Оптімум», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Укрграфіт», Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК-ІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська газова компанія»товарів (робіт, послуг), на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, факт виконання господарських операцій із зазначеними контрагентами підтверджується рахунками-фактурами, накладними, платіжними дорученням, актами виконаних робіт, подорожніми листами.

В свою чергу, відповідач, до інспекцій, в яких знаходяться на обліку ТОВ «Укромаркетс», ТОВ «Інжинірінгова компанія «Ремист», ТОВ «Загіп», ТОВ «ТК Оптімум», ТОВ «Промислово-виробниче підприємство «Укрграфіт», ТОВ «Європейська газова компанія»не звертався, а зустрічні перевірки зазначених контрагентів позивача не проводились.

Що стосується ТОВ «УБК-ІНВЕСТ», то, відповідно до акту ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька № 501/23-313/32769747 від 18 серпня 2010 року, що надійшов на адресу відповідача 21 серпня 2010 року, провести перевірку контрагента з питань підтвердження отриманих від платника ВАТ «Технологічне і спеціальне обладнання»відомостей за травень 2010 року виявилось неможливим.

Разом з тим, на час судового розгляду справи в суді першої інстанції, відповідно до детальної інформації, наданої відповідачем, ТОВ «Укромаркетс», ТОВ «Промислово-виробниче підприємство «Укрграфіт», ТОВ «УБК-ІНВЕСТ», ТОВ «Європейська газова компанія»звітність з податку на додану вартість подано, та у системі автоматизованого співставлення розбіжностей немає.

Також, згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 217 від 13 грудня 2010 року, висновки акту перевірки № 1699/15-2-05744426 від 03 серпня 2010 року щодо порушень позивачем вимог Закону № 168/97-ВР є необґрунтованими та непідтвердженими.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що відсутність відомостей в автоматизованій системі співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, при тому, що звітність контрагентів надавалась, але не була визнана податковою звітністю, не свідчить про несплату та не може впливати на формування податкового кредиту покупцем.

Разом з тим, наявність у покупця належно оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання обумовлених договорами робіт, нездійснення контрагентами підприємницької діяльності, здійснення операцій з товаром, який не був отриманий або не міг бути отриманим в обсязі, зазначеному позивачем у документах обліку, а висновок про нікчемність господарських операцій зроблено відповідачем без використання наданих йому чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством повноважень щодо встановлення субєктивної сторони намірів сторін.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко