Ухвала суду № 19508960, 15.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2011 р. м. КиївК-7594/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 24 вересня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року

у справі № 32/335-А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Квант»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Квант»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач) про визнання акту перевірки № 58/23-14/31199481 від 01 лютого 2007 року таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, скасування податкового повідомлення-рішення № 0001102314/0 від 12 лютого 2007 року, скасування суми податкового зобовязання, визначеної в акті та податковому повідомленні-рішенні, а також визнання на період розгляду справи судом донараховану суму податкового зобовязання неузгодженою.

Постановою Господарського суду м. Києва від 24 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001102314/0 від 12 лютого 2007 року. В інший частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Квант» 1,70 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 24 вересня 2007 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ «Квант» з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Текком-Сервіс ЛТД»за період з 01 січня 2005 року по 31 травня 2006 року, за результатами якої складено акт № 58/23-14/31199481 від 01 лютого 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001102314/0 від 12 лютого 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2 669 232,24 грн. (1779 488,16 грн. - основний платіж, 889 744,08 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Текком-Сервіс ЛТД»в січні грудні 2005 року, січні квітні 2006 року, установчі документи та Свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано.

Крім того, судами встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2004 року позов ОСОБА_5 до ТОВ «Текком-Сервіс ЛТД»та ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним Статут ТОВ «Текком-Сервіс ЛТД», зареєстрований Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією № 07606 з моменту його реєстрації, тобто з 22 серпня 2003 року, установчий договір, зареєстрований Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією № 07606 з моменту його реєстрації, тобто з 22 серпня 2003 року, а також Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37067353 з моменту його видачі 09 жовтня 2003 року.

Актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 6235/29-203 від 09 січня 2007 року на виконання вищевказаного рішення суду Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Текком-Сервіс ЛТД»анульовано з 09 жовтня 2003 року.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Закон № 168/97-ВР не передбачає обовязку або права платника податку витребувати у контрагента відомості стосовно його реєстрації як платника податку на додану вартість, а також контролювати показники податкової звітності із зазначеного податку, у звязку з чим покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем за умови необізнаності покупця щодо цих обставин. Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Однак, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, оскільки, відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не дослідили на підставі належних та допустимих доказів доводи відповідача про те, що позивач систематично здійснював придбання товару у контрагента, який не звітував до податкового органу та не сплачував податки до бюджету. Зокрема, останній звіт з податку на додану вартість з нульовими показниками подано ТОВ «Текком-Сервіс ЛТД» за лютий 2004 року.

Крім того, не дивлячись на наявність рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2004 року, яким встановлено, що засновник ТОВ «Текком-Сервіс ЛТД»ОСОБА_5 установчі документи підприємства не складала, особисті кошти, майно та немайнові права в статутний фонд підприємства не вносила, на посаду директора нікого не призначала та не уповноважувала, а також не мала на меті здійснювати фінансово-господарську та підприємницьку діяльність, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою питання реальності здійснення операцій з придбання позивачем товару у ТОВ «Текком-Сервіс ЛТД», а також не зясовано яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат) та факт використання, придбаного у ТОВ «Текком-Сервіс ЛТД»товару, в межах господарської діяльності позивача.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою обєктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 24 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.