Ухвала суду № 19506764, 02.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"02" листопада 2011 р. м. КиївК-7373/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Білоцерківець Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 31 жовтня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року

у справі № 9/128

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КремГОК»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариства з обмеженою відповідальністю «КремГОК»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі відповідач) (в редакції ухвали Господарського суду Полтавської області від 13 вересня 2007 року) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 19 грудня 2006 року № 0000582305/0/105, від 01 лютого 2007 року № 0000582305/1/16 та рішення ДПА у Полтавській області № 752/10/02-017 від 13 квітня 2007 року; зобовязання Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області перерахувати на рахунок платника у банку бюджетне відшкодування у сумі 14862,00 грн., визначене у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 31 жовтня 2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 19 грудня 2006 року № 0000582305/0/105, від 01 лютого 2007 року № 0000582305/1/16 та рішення від 31 січня 2007 року № 3157/10/15-009. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «КремГОК»1,70 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року постанову Господарського суду Полтавської області від 31 жовтня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 31 жовтня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «КремГОК», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 31 жовтня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області провела невиїзну позапланову перевірку ТОВ «КремГОК»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2005 року, за результатами якої було складено акт №701/23-312/24389356 від 18 грудня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «КремГОК»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2005 року на 12000,00 грн.

19 грудня 2006 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000582305/0/105, яким на згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ТОВ «КремГОК»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2005 року на 12000,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 31 січня 2007 року за вих. № 3157/10/25-009 «Про результати розгляду первинної скарги» та рішенням ДПА у Полтавській області від 13 квітня 2007 року за вих. № 752/10/25-017 «Про результати розгляду повторної скарги»скарги ТОВ «КремГОК»були залишені без задоволення, а податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2007 року №0000582305/1/16 на аналогічну суму зменшення бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, а невиконання контрагентом платника податку зобовязань зі сплати податку на додану вартість до бюджету тягне негативні наслідки лише для цієї особи та не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на бюджетне відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження податкового кредиту, з урахуванням того, що станом на момент укладення договору, а також станом на момент вини конання господарського зобовязання контрагент позивача ПП «Південноукраїнська торговельна група»було належним чином зареєстрованою юридичною особою.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як зазначено в акті перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року на суму 12000,00 грн. слугував висновок податкового органу про те, що ТОВ «КремГОК»неправомірно включило до складу податкового кредиту листопада 2005 року суму податку на додану вартість за податковою накладною від 30 листопада 2005 року № 39-30/11, виписаною ПП «Південноукраїнська торговельна група», оскільки згідно відповіді ДПІ у м. Херсоні № 14288/7/23-710 від 05 грудня 2006 року провести зустрічну перевірку вказаного підприємства неможливо у звязку з тим, що згідно ухвали Господарського суду Херсонської області від 14 червня 2006 року у справі № 6/79-Б-06 ПП «Південноукраїнська торговельна група»визнано банкрутом, а згідно відповіді підприємства № 20400/10 від 31 липня 2006 року документи, які стосуються діяльності підприємства, втрачені.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2005 року між ПП «Південноукраїнська торговельна група»(виконавець) та ТОВ «КремГОК»(замовник) був укладений договір №01/07/05-5, відповідно до умов якого виконавець зобовязується надати замовнику транспортно-експедиційні послуги.

Факт виконання ПП «Південноукраїнська торговельна група» умов вказаного договору підтверджується актом про надані послуги від 30 листопада 2005 року (арк. справи 39).

На виконання умов вказаного договору ПП «Південноукраїнська торговельна група»виписало ТОВ «КремГОК»податкову накладну від 30 листопада 2005 року № 39-30/11 на суму 72000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 12000,00 грн. (арк. справи 37), яка була включена позивачем до реєстру отриманих податкових накладних (арк. справи 20).

В свою чергу, ТОВ «КремГОК»повністю розрахувалося з ПП «Південноукраїнська торговельна група»за надані послуги, що підтверджується платіжним дорученням № 67 від 23 лютого 2006 року (арк. справи 19).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач виконав усі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»вимоги для отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Матеріали справи також містять також постанову Господарського суду Херсонської області від 11 квітня 2006 року у справі № 6/79-Б-06 за заявою ПП «Південноукраїнська торговельна група»до ПП «Південноукраїнська торговельна група»при визнання банкрутом, відповідно до якої ПП «Південноукраїнська торговельна група»було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає наслідки визнання боржника банкрутом, визначено, що датою завершення підприємницької діяльності боржника є дата прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що до вказаної дати 11 квітня 2006 року ПП «Південноукраїнська торговельна група»могло вести та вело підприємницьку діяльність.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»(пункт 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Таким чином, продавець товарів (послуг) відповідає за утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, а тому несплата цих зобов'язань при фактичному здійснені господарських операцій не впливає на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування покупця.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що зменшення податковим органом ТОВ «КремГОК»бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 року на 12000,00 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог щодо скасування рішення від 31 січня 2007 року № 3157/10/15-009 та в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Полтавської області від 31 жовтня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 31 жовтня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко

Суддя Л.І. Бившева