Ухвала суду № 19505673, 26.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"26" жовтня 2011 р. м. КиївК-17742/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 у справі № 6/75 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2007 в задоволенні позову ТОВ «Юніверсал Лоджистік»про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 06.09.2007 № 0004192302/0-38932 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 115550,07 грн. та № 000420302/0-38933 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 132464,10 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 06.09.2007 № 0004192302/0-38932 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 115550,07 грн. та № 000420302/0-38933 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 132464,10 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведена перевірка ТОВ «Юніверсал Лоджистік» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 08.07.2005 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 28.08.2007 № 3245/2302/33594538 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2007 № 0004192302/0-38932 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 115550,07 грн. (в т.ч. 77033,38 грн. основний платіж та 38516,69 грн. штрафні (фінансові) санкції) та № 000420302/0-38933 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 133514,1 грн. (в т.ч. 102293,00 грн. основний платіж та 31221,1 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 1.32 ст. 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) внаслідок включення до складу валових витрат сум орендної плати за користування приміщеннями, які не використовувались в рамках господарської діяльності підприємства; підпункту 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок включення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованого у складі орендної плати.

При цьому контролюючий орган послався на включення позивачем до валових витрат орендної плати за користування нежитловими приміщеннями, одержаними за договором оренди № 2 від 22.02.2006, укладеним з СП «Оптіма-Фарм ЛТД». Витрати ТОВ «Юніверсал Лоджистік» по оренді приміщень склали 232425,00 грн., тоді як дохід від здачі в суборенду частини цього приміщення ТОВ «Сервє Україна»27675,00 грн. У звязку з цим контролюючий зробив висновок про фактичне використання орендованого приміщення поза межами господарської діяльності позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції застосував пункт 1.32 ст. 1 та підпункт 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та вважав, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства з оренди приміщень до складу валових витрат та сум ПДВ, нарахованих у складі орендної плати, до податкового кредиту є звязок цих витрат з господарською діяльністю платника, а з огляду на те, що діяльність позивача є завідомо збитковою погодився з висновком податкового органу про неправомірне заниження позивачем оподатковуваного прибутку та чистої суми податкових зобовязань з ПДВ.

Разом з тим, цей висновок не відповідає встановленим обставинам у справі. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що, крім договору суборенди № 1 від 22.02.2006, укладеного з ТОВ «Сервє Україна», позивач з цим товариством уклав угоду про надання послуг № 051479/ADL/DD від 22.02.2006 щодо митного очищення та збереження фармацевтичної продукції на складах (в орендованих позивачем приміщеннях). Дохід позивача за результатами виконання договору № 051479/ADL/DD від 22.02.2006 склав 2953147,18 грн. (в т.ч. ПДВ 673196,32 грн.), а витрати ж за договором № 2 від 22.02.2006 232425,00 грн.

Таким чином, позивач обґрунтовано включив до складу валових витрат орендну плату за нежитлові приміщення; формування валових витрат та податкового кредиту повністю узгоджується з положеннями пункту 1.32 ст. 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВВ, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Сама по собі збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення діяльності субєкта господарювання як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить у всіх випадках про те, що така операція не повязана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. В кожному конкретному випадку при вирішенні питання про відповідність діяльності визначенню господарської діяльності з метою оподаткування суду слід враховувати, зокрема, умови господарювання, економічну доцільність господарської операції, наявність обєктивних причин, що спонукали платника податків до її здійснення.

Зважаючи на те, що обставини справи судом апеляційної інстанцій встановлені повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, підстави для скасування постанови від 25.03.2009 відсутні.

Згідно з частиною 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний розгляд справи здійснений судом в межах касаційної скарги відповідно до частини 2 статті 220 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписЛ.В.Ланченко

підписО.М.Нечитайло

підписН.Г.Пилипчук Суддя Є.А. Усенко