Ухвала суду № 19504969, 15.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2011 року м. КиївК-15322/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області

та заяву Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про приєднання до касаційної скарги

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року

у справі № 2а-14700/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат»

до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області,

Головного управління Державного казначейства України у Луганській області,

за участю Заступника прокурора Луганської області

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року, позов Закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» (далі позивач) до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі відповідач-2) задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2007 року в розмірі 57 251, 17 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат»судові витрати в розмірі 572,51 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідач-2 в заяві про приєднання до касаційної скарги Краснодонської ОДПІ Луганської області просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в Луганській області проведено виїзну позапланову перевірку ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2007 року, за результатами якої складено акт № 621/23-00231290 від 05 березня 2008 року.

В ході зазначеної перевірки суму податку на додану вартість в розмірі 249 678,00 грн. підтверджено.

Крім того, суму податку на додану вартість за грудень 2007 року в розмірі 192 426, 83 грн. відшкодовано на рахунок позивача, проте сума в розмірі 57 251, 17 грн. залишилась невідшкодованою.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, яку можливо встановити лише після отримання відповідей на запити про проведення перевірок по ланцюгу постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В свою чергу, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно з Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко