Ухвала суду № 19504951, 15.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2011 року м. КиївК-16127/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малого підприємства «Станція технічного обслуговування «Правобережна»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року

у справі № 2-а-647/08

за позовом Малого підприємства «Станція технічного обслуговування «Правобережна»

до Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство «Станція технічного обслуговування «Правобережна» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 560/15-3/0/35103/10 від 09 жовтня 2007 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2008 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку МП «СТО «Правобережна» з питання несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання із земельного податку за період з 31 грудня 2005 року по 16 серпня 2007 року, за результатами якої складено акт № 478/15-3/19317069 від 27 серпня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 560/15-3/0/35103/10 від 09 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено штраф в розмірі 3 599,43 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у звязку з порушенням граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання із земельного податку.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що позивачем платіжними квитанціями № 2025 від 17 грудня 2005 року, № 2260 від 18 листопада 2005 року, № 2178 від 17 жовтня 2005 року, № 2077 від 18 січня 2006 року, № 2169 від 16 березня 2006 року, № 2313 від 16 червня 2006 року, № 2158 від 17 травня 2006 року, № 2176 від 13 квітня 2006 року, № 2078 від 13 липня 2006 року, № 2257 від 16 серпня 2006 року, № 2167 від 13 вересня 2006 року, № 2312 від 16 жовтня 2006 року, № 2012 від 11 листопада 2006 року сплачено земельний податок за жовтень, листопад, грудень 2005 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року.

При цьому, грошові кошти, сплачені вказаними платіжними квитанціями, зараховано відповідачем в рахунок погашення податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями № 821/15-4/19317069/22410, № 822/154/19317069/22409, № 823/15-4/19317069/22408 та пені, а також за податковим повідомленням-рішенням № 72/15-4/19317069/4366 на суму 54,21 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Разом з тим, згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до пункту 13 Розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, (чинної на час виникнення спірних правовідносин) виправлення в касових документах реквізитів, а саме: номера рахунків, найменування клієнта, суми, прізвища, імені, по батькові отримувача (платника) не допускаються.

Як встановлено судами попередніх інстанції, платіжні квитанції позивача містять виправлення в графі «Призначення платежу», а саме: наявні виправлення в періоді оплати земельного податку, а платіжні квитанції № 2077 від 18 січня 2006 року та № 2176 від 13 квітня 2006 року містять виправлення в графі «сума».

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем не надано платіжних документів на підтвердження оплати земельного податку за 2007 рік.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, позивачем не надано належних доказів своєчасної сплати земельного податку за період, охоплений перевіркою, а саме: з 31 грудня 2005 року по 16 серпня 2007 року, то підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 560/15-3/0/35103/10 від 09 жовтня 2007 року відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Малого підприємства «Станція технічного обслуговування «Правобережна»відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко