Ухвала суду № 19504944, 15.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2011 року м. КиївК-12974/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року

у справі № 20/569-нА

за позовом Міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року, позов Міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000962340/0/6182 від 14 серпня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь МКП «Хмельницькводоканал» 3,40 грн. відшкодування сплаченого держмита.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Хмельницькому, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області проведено виїзну планову перевірку МКП «Хмельницькводоканал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 112/2305/03356128 від 08 серпня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000962340/0/6182 від 14 серпня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 30 632,00 грн. (10 051,00 грн. основний платіж, 20 581,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з невключенням до складу скоригованого валового доходу невикористаних сум коштів, одержаних у вигляді бюджетних трансфертів, які надійшли від Управління житлово-комунального господарства в розмірі 41620,00 грн., а також зайвим віднесенням до складу скоригованого валового доходу використаних сум коштів, одержаних у вигляді бюджетних трансфертів в розмірі 41620,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел у вигляді сум дотацій та субсидій із фондів загальнообовязкового державного соціального страхування або фондів, отриманих платником податків.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи судів попередніх інстанцій про те, що, оскільки, до капітальних трансфертів застосовуються інші коди економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) ніж дотації та субсидії, то таке поняття, як «капітальні трансферти»не є тотожним з поняттями «дотації»та «субсидії».

В свою чергу, Законом № 334/94-ВР не передбачено включення до складу валових доходів бюджетних коштів, отриманих у вигляді капітальних трансферт.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 2181-III) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-III встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, якщо в майбутніх податкових періодах платник податку виявляє помилки в показниках раніше поданої декларації, то він має право, зокрема, врахувати уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період, якщо з моменту граничного строку подання декларацій, в яких допущено помилки, минуло не більше 1095 днів. Не підлягають виправленню помилки із строком давності понад 1095 днів, а суми відповідних податків не донараховуються і не повертаються.

Іншої заборони щодо самостійного виправлення платником податку раніше узгодженої суми податкового зобовязання чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно в декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2007 року відображено суму коригування самостійно виявлених помилок із знаком «-»в розмірі 1 164038,00 грн.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2008 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому відхилити, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко