Ухвала суду № 19504748, 10.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"10" листопада 2011 р. м. КиївК-24651/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 20.03.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2008

у справі № 28/34А

за позовомДочірнього підприємства «Нафтопереробний завод №1»Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина»

доДержавної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Нафтопереробний завод №1»Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина»(далі по тексту позивач, ДП «Нафтопереробний завод №1»ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина») звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі по тексту відповідач, ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області) № 0000022301/0 від 12.01.2008.

Постановою Господарського суду Львівської області від 20.03.2008, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2008, позов задоволено; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП «Нафтопереробний завод №1»ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина»за період з 01.01.2007 по 30.09.2007, складено акт № 704/23-1/23965970 від 26.12.2007, в якому встановлені порушення: п. 1.4, п. 1.18, пп. 1.20.1, пп. 1.20.2 п 1.20 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 7.1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: надання повязаній особі ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина»послуг із зберігання нафти за цінами нижчими, за звичайні (собівартість), в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 39615 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 12.01.2008 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000022301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 59423 грн., в т.ч.: 39615 грн. основного платежу та 19808 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Під час проведення перевірки ДП «Нафтопереробний завод №1»ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина»на запит відповідача про обґрунтування договірних цін за зберігання нафти, позивач надав відповідь та обґрунтування цін на послуги зберігання нафти по розрахунках з ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина»за 9 місяців 2007 року. Позивач зазначив, що висота врізки всмоктуючого трубопроводу знаходиться в межах 50-90 см від днища резервуару в залежності від діаметру трубопроводу, що зумовлює постійне знаходження в резервуарах нафти, яку неможливо відкачати згідно конструкції резервуару.

Судами також встановлено, що ДП «Нафтопереробний завод №1»ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина»за 9 місяців 2007 року отримав прибуток в розмірі 137055,57 грн. за зберігання нафти ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина».

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 цього Закону звичайні ціни у цьому Законі розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як зазначено судами, відповідачем не доведено, що ціна договору, укладеного між позивачем та ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина»по зберіганню нафти, не відповідає рівню звичайної ціни, тому є вірним висновок судів про безпідставність нарахування податкових зобовязань спірним податковим повідомленням-рішенням.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судами не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області відхилити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 20.03.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Секретар І.Ю. Гончарук Суддя О.І. Степашко