Ухвала суду № 19503566, 22.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"22" вересня 2011 р. м. КиївК-29749/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

Усенко Є.А. провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігів-Петрол" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.08.2009 року №0004252320/1, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по ПДВ у розмірі 1373952 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 12.05.2009 року по 1.06.2009 року працівниками податкового органу була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Чернігів-Петрол»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.07.2006 року по 31.03.2009 року, про що складено акт від 4.06.2009 року №400/23/32284656.

Згідно вказаного акту органом державної податкової служби виявлено порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення залишку від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 14108 грн. за грудень 2006 року та заниження податку на додану вартість в сумі 1020647 грн.

На підставі вказаного акту та виявлених в ході проведення перевірки порушень податковий орган 17.06.2009 року виніс податкове повідомлення-рішення №002822320/0, яким визначив позивачу податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість на суму 1361163 грн., з яких: 1022100 грн. за основним платежем та 339063 грн. по штрафним санкціям.

За результатами процедури адміністративного оскарження платником вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідачем 27.08.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004252320/1, яким визначено позивачу податкове зобовязання по ПДВ на загальну суму 1373952 грн. (1035305 грн. за основним платежем та 338647 грн. по штрафним санкціям).

Згідно висновків акту перевірки, позивач, в порушення вищевказаних норм Закону, реалізував придбані паливно-мастильні матеріали повязаним особам за ціною, значно меншою від ціни придбання. Невеликий проміжок часу між операціями купівлі-продажу, а також те, що паливно-мастильні матеріали не надходили на ТОВ «Чернігів-Петрол»вказують на те, що підприємство не мало наміру використовувати і не використовувало їх у своїй господарській діяльності. Внаслідок продажу нафтопродуктів повязаній особі за ціною, нижчою за звичайні ціни, платником занижено ПДВ, а також до складу податкового кредиту неправомірно включено суму податку, сплачену при придбанні легкового автомобіля.

З метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість за товари, що були придбані позивачем і в подальшому реалізовані, орган державної податкової служби застосував звичайну ціну встановивши її на рівні ціни придбання таких товарів.

Згідно п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що у випадку не перевищення договірної ціни рівня звичайних цін більше ніж на 20% або її встановлення нижче звичайних цін але не більше ніж на 20%, база оподаткування операцій поставки товарів визначається за договірними цінами.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що ціна нафтопродуктів, реалізованих позивачем є нижчою за звичайну ціну на такий товар в межах 20%, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп. 4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобовязань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобовязань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що донараховуючи податкові зобовязання шляхом застосування звичайних цін податковий орган у будь-якому випадку зобовязаний дотримуватися процедури, визначеної пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Недотримання такої процедури свідчить про протиправність здійснених донарахувань податкових зобовязань та є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що податковим органом порушена процедура, визначена законом для нарахування податкових зобовязань за непрямим методом - пп. 4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, відповідачем не доведено, що ціни продажу, які застосував позивач були нижчими за звичайні ціни. Висновки акту перевірки у цій частині необґрунтовані, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.Е. Острович

СуддіГ.К. Голубєва (підписи)Н.Є. Маринчак О.І. Степашко Є.А. Усенко Суддя С.Е. Острович