Постанова № 19503561, 22.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2011 р. м. КиївК-28175/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

Усенко Є.А. секретар судового засідання Хомініч С.В.

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»до Спеціалізованої державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

встановив:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про відшкодування ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»податку на додану вартість за червень 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод», суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за червень 2009 року в сумі 955 761,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, до скарги Спеціалізованої державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську приєдналось Головне управління Державного казначейства України в Луганській області.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем до відповідача СДПІ ВПП у м. Луганську 11 липня 2009 року для вирішення питання про бюджетне відшкодування подано з необхідними обґрунтуваннями податкову декларацію з ПДВ за червень 2009 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 955761 грн.

Уповноваженими особами СДПІ ВПП у м. Луганську проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за червень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 1 травня 2009 року по 31 травня 2009 року, за результатами якої складено довідку № 695/08-3/00210890 від02 вересня 2009 року.

Перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування в сумі 818 609 грн., або 85,65 % від заявленої суми ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»по декларації за червень 2009 року. За результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2009 року в сумі 137151 грн. 70 коп., або 14,35 %, цю суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 137151 грн. 70 коп., як зазначає орган державної податкової служби, буде підтверджено після отримання довідок про результати документальних невиїзних перевірок щодо основних постачальників ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод».

Нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, послуг (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для невідшкодування позивачу податковим органом зазначеної суми податку на додану вартість стало невстановлення факту сплати такого податку до бюджету у ланцюгу поставок товару.

У той же час, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано. Крім того, проведеною податковим органом перевіркою не встановлено порушень підприємством вимог податкового законодавства при визначенні суми податку на додану вартість.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Обставини, які слугували фактичною підставою для невідшкодування позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Водночас, рішення судів попередніх інстанцій у частині, в якій суди визнали неправомірною бездіяльність відповідача з приводу ненадання відповідному органу Державного казначейства України висновку про відшкодування суми податку на додану вартість позивачу по декларації за червень 2009 року є помилковими.

Так, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути правильно заявлена позивачем вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

У цій частині провадження у справі підлягає закриттю у звязку з тим, що визнання неправомірною бездіяльності податкової інспекції з приводу ненадання відповідному органу Державного казначейства України висновку про відшкодування суми податку на додану вартість не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду у суді.

У той же час, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судові рішення у частині задоволення позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, зважаючи на що в цій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.157, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановила:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2010 року в частині визнання протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про відшкодування Відкритому акціонерному товариству «Стахановський вагонобудівний завод»податку на додану вартість за червень 2009 року. Провадження в адміністративній справі у цій частині закрити.

У решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.Е. Острович

Судді (підписи) Г.К. Голубєва

Н.Є. Маринчак

О.І. Степашко

Є.А. Усенко