Ухвала суду № 19500625, 19.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-7299/10/1470 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Пеха Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Эксим Трейд" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєвапро визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

20.10.2010р. приватне підприємство "Эксим Трейд" (надалі ПП "Эксим Трейд") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва (надалі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) про визнання протиправними дій щодо невизнання, як податкової звітності, податкових декларацій з податку на додану вартість за червень-серпень 2010 року; уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2010 року; податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року; уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року. /а.с.94/

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. позов задоволений; визнано протиправними дії відповідача щодо невизнання, як податкової звітності: податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за червень-серпень 2010 року; уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень 2010 року; податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року; уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обгрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що листом від 01.09.2010 р. №7263/10/28-039 відповідач повідомив позивача, що рішенням робочої групи вирішено не визнати, як податкову звітність позивача, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень 2010 року. Додатковою підставою для невизнання розрахунку, як податкової звітності, зазначено «відсутність підпису відповідальної особи». /14-15/

Листами від 20.07.2010р. №5844/10/28-039, від 25.08.2010р. №7037/28-039, від 17.09.2010р. №7974/10/28-039 відповідач повідомив позивача, що рішенням робочої групи вирішено не визнати, як податкову звітність позивача, податкові декларації з податку на додану вартість за червень-серпень 2010 року. Додатковою підставою для невизнання розрахунку, як податкової звітності, зазначено «відсутність прокреслень в показниках, що не заповнюються». /а.с.21-22, 30-31, 40-41/

Листом від 18.08.2010 року №6763/10/28-039 відповідач повідомив позивача, що рішенням робочої групи вирішено не визнати, як податкову звітність позивача, податкову декларацію з податку на прибуток підприємств та уточнюючий розрахунок з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року. /а.с.53-54/

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу протиправності дій відповідача по невизнанню податкової звітності виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Підпунктом 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 зазначеного Закону передбачено, що прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування відємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Отже, можливою підставою невизнання податкової звітності податковою декларацією є заповнення декларації всупереч встановленим правилам, але не у будь-якому випадку порушення цих правил, а лише за умови незазначення у декларації обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою підприємства.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 23.08.2010 року позивачем направлено на адресу відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ за травень 2010 року. Листом від 01.09.2010 року № 7263/10/28-039 відповідач повідомив підприємство про те, що уточнюючий розрахунок не визнаний в якості податкової звітності. Додатковою підставою для невизнання розрахунку, як податкової звітності, зазначено «відсутність підпису відповідальної особи». Судом першої інстанції встановлено, що декларація з ПДВ за травень 2010 року була підписана директором ПП "Эксим Трейд" Глушком С.Г., що не оспорюється відповідачем.

Згідно із наказом ПП "Эксим Трейд" від 26.03.2010 року № 4, на посаду головного бухгалтера було прийнято ОСОБА_2 Згідно із наказом ПП "Эксим Трейд" від 21.08.2010 року № 16, головного бухгалтера підприємства ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням за ст.38 КЗпП України з 21.08.2010 року (згідно наданих позивачем табелів обліку використання робочого часу за серпень та вересень 2010 року, станом на 22.08.2010 року ОСОБА_2 не табелювалася, не отримувала заробітну платню, оскільки була звільнена). Відповідно до наказу ПП "Эксим Трейд"від 01.10.2010 року №17, на посаду головного бухгалтера підприємства з 01.10.2010 року прийнято ОСОБА_3.

Відповідно до витягу з акта планової перевірки від 01.10.2010 року № 7839/23-200-30738020, яка була проведена ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва з 25.08.2010 року по 28.09.2010 року. /а.с.76-79/ У розділі 2.1 акта перевірки (сторінка 2 акту) ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва зазначено, що головний бухгалтер позивача ОСОБА_2 була відповідальною за фінансово-господарську діяльність підприємства лише у період з 01.04.2010 року по 21.08.2010 року (по день її звільнення).

Уточнюючий розрахунок з ПДВ за травень 2010 року був не визнаний, як податкова звітність, листом ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 01.09.2010 року. Вказаний розрахунок був направлений на адресу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва 23.08.2010 року.

Отже, на день відправлення розрахунку і день отримання його в інспекції, на підприємстві підписати декларацію мав право лише директор, про що було достовірно відомо ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва.

Таким чином, судом встановлено, що податкова звітність, подана позивачем, не суперечить вимогам п.п.4.1.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а обставини, які б дозволяли податковому органу не визнавати подані документи податковими деклараціями, відсутні. Рішення робочої групи податкової інспекції не визнавати декларацію як податкову звітність з метою недопущення використання субєкта господарювання у якості «інструменту»мінімізації сплати податків підприємствами вигодонабувачами, до отримання позитивного висновку податкової міліції щодо непричетності підприємства до схем мінімізації податкових зобовязань та виключення його з переліку платників високого ступеню ризику, чинне законодавство не містить.

Оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: