Ухвала суду № 19497608, 05.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-9965/10/1570 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Романішина В.Л.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСС»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2010 року № 0000012210/0, від 20.05.2010 року № 0000012210/1, від 15.06.2010 року № 0000012210/2, від 01.09.2010 року № 0000012210/3,

В С Т А Н О В И В:

19.10.2010 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСС»звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2010 року № 0000012210/0, від 20.05.2010 року № 0000012210/1, від 15.06.2010 року № 0000012210/2, від 01.09.2010 року № 0000012210/3, якими позивачу була визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 49455,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 9891,00 грн. всього в сумі 59346,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року адміністративний позов ТОВ «ЦСС»задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.04.2010 року № 0000012210/0, від 20.05.2010 року № 0000012210/1, від 15.06.2010 року № 0000012210/2, від 01.09.2010 року № 0000012210/3.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

25.02.2011 року спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі подала апеляційну скаргу на вказану постанову Одеського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі зазначає, що ТОВ «ЦСС»в порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного податкового періоду на підставі податкових накладних попередніх податкових періодів. Апелянт посилається на те, що від ТОВ «ЦСС»до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі відповідна заява зі скаргою на постачальників щодо порушення порядку надання податкових накладних не надходила, у звязку з чим державна податкова інспекція дійшла висновку про те, що ТОВ «ЦСС»відмовилось від

використання свого права на формування податкового кредиту у звітному періоді, у якому були виписані податкові накладні.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 року та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЦСС».

Відповідач по справі в судове засідання апеляційної інстанції не зявився, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, причини неявки суду не відомі.

Представник позивача подала клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 09.04.2010 року по 16.04.2010 року спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЦСС»з питання правомірності включення до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 239/22-1/25033689/2 від 21.04.2010 року, на підставі якого спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі видано податкове повідомлення-рішення від 28.04.2010 року № 0000012210/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 49455,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 9891,00 грн., всього в сумі 59346,00 грн..

В ході зазначеної перевірки органами податкової служби встановлено порушення ТОВ «ЦСС» п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ЦСС»занижено податок на додану вартість в лютому 2010 року на загальну суму 49455 грн.

В акті про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЦСС»податковими органами зазначено, що підприємством неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним попередніх періодів.

На підставі викладеного спеціалізованою податковою інспекцією зроблено висновок про завищення ТОВ «ЦСС»суми податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2010 року № 0000012210/0, від 20.05.2010 року № 0000012210/1, від 15.06.2010 року № 0000012210/2, від 01.09.2010 року № 0000012210/3, та часткового задоволення адміністративного позову ТОВ «ЦСС», зважаючи на наступне:

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених

капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з

використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ЦСС»у звязку зі здійсненням операцій направлених на виконання укладених з контрагентами договорів були отримані із запізненням (у лютому 2010 року) податкові накладні, на підставі яких підприємство відобразило в складі податкового кредиту суми ПДВ у тому звітному періоді, в яких були отримані зазначені податкові накладні, тобто в лютому 2010 року.

Надані позивачем податкові накладні оформлені належним чином, та відповідають вимогам, що висуваються до первинних документів згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з офіційних роз'яснень, наданих ДПА України, у межах наданих Законом повноважень, у Листі № 6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003р. "Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином" у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Така ж позиція висвітлена у Листі ДПА України від 30.12.2005 №26268/7/16-1117 "Про деякі питання справляння податку на додану вартість" де, зокрема, зазначено, що отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 зазначеного вище пункту 7.4 набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту. Вказана сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток 1 до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок коригування сум ПДВ" не заповнюється, оскільки ніякого коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

За таких підстав, необхідно враховувати, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у даній справі про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

Посилання відповідача на неподання ТОВ «ЦСС»скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, є необґрунтованим, оскільки за змістом пп.7.2.6 .п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були

виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ лише у випадку не підтвердження зазначених сум податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної, а саме у лютому 2010 року.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно необґрунтованості посилань СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі на порушення ТОВ «ЦСС»порядку формування податкового кредиту у звязку з неоплатою податкових накладних на суму 11027,32 грн., оскільки дійсно однією з підстав виникнення права платника податку на податковий кредит є отримання ним податкової накладної.

Зважаючи на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ТОВ «ЦСС»дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим у позивача на законних підставах виникло право на податковий кредит, а тому податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 28.04.2010 року № 0000012210/0, від 20.05.2010 року, № 0000012210/1, від 15.06.2010 року № 0000012210/2, від 01.09.2010 року № 0000012210/3 прийняті відповідачем необґрунтовано, є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Бойко А.В.

Судді: Романішин В.Л.

Яковлєв О.В.