Постанова № 19482026, 25.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2011 року 17:58 № 2а-11954/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 10.01.2011р. № 12/10-021),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 24.06.2010р. № 1973),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

доФізичної особи підприємця ОСОБА_3,

за участю Прокуратури Святошинського району міста Києва,

простягнення податкової заборгованості в розмірі 1098234, 62 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ДПІ у Святошинському районі м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкової заборгованості в розмірі 1098234, 62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача наявна податкова заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 736447, 00 грн. та з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 361787, 62 грн.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник прокуратури підтримав позицію податкового органу.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 21 листопада 2007 року був зареєстрований Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією як фізична особа підприємець, про що було видано Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця (Серія В03 № 037008).

Відповідача взято на облік як платника податків у ДПІ у Святошинському районі м. Києва 22 листопада 2007 року згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 22 листопада 2007 року № 2571/29-112.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 22.11.2007р. по 30.09.2009р., за результатами якої було складено Акт від 23 березня 2010 року № 117/17-40/НОМЕР_1.

В акті перевірки було встановлено, зокрема наступні порушення:

- п. 9 Наказу ДПА України від 29.10.1999р. № 599 «Про затвердження Свідоцтва про плату єдиного податку та порядку його видачі», що мало вираз у несвоєчасному поданні звітів з єдиного податку до податкового органу;

- п. 4 ст. 14 Декрету КМ України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»та пп. «в» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб», що мало вираз у не поданні до податкового органу декларацій про отримані доходи за 2008 рік та І-ІІІ квартал 2009 року;

- ст. 13 Декрету КМ України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», пп. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб», що мало вираз у неналежному веденні обліку доходів та витрат, а саме: в ненадані книги обліку доходів та витрат та заниження валового доходу за 2008 рік на загальну суму 3215890, 00 грн., в тому числі: за січень 2008 року на 772400, 00 грн. (отримано готівкових коштів згідно грошових чеків від ПП «Аванта-М»на купівлю товару); за лютий 2008 року на 647500, 00 грн. (згідно виписок з розрахункового рахунку № 2600900004122, на який отримані грошові кошти від ПП «Аванта-М»за юридично-консультаційні послуги згідно договору від 27.02.2008р. за № 27; та отримано готівкових коштів згідно грошових чеків від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 як дохід за лютий 2008р.), за березень 2008р. на 319000, 00 грн. (отримано готівкових коштів згідно грошових чеків від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 як дохід за лютий 2008р. та на купівлю товару), за квітень 2008р. на 874700, 00 грн. (отримано готівкових коштів згідно грошових чеків від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 як дохід за березень 2008р.), за травень 2008р. на 158400, 00 грн. (отримано готівкових коштів згідно грошових чеків від ПП «Аванта-М»на купівлю товару), за червень 2008р. на 168340, 00 грн. (отримано коштів згідно грошових чеків від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на купівлю товару), за липень 2008р. на 275550, 00 грн. (отримано готівкових коштів від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 як дохід за червень 2008р.); заниження оподаткованого доходу за 2008р. на загальну суму 2411917, 50 грн., в тому числі за січень 2008р. на 579300, 00 грн., за лютий на 468625, 00 грн., за березень 2008р. на 239250, 00 грн., за квітень 2008р. на 656025, 00 грн., за травень 2008р. на 118800, 00 грн., за червень 2008р. 126255, 00 грн., за липень 2008р. на 206662, 50 грн., що призвело до заниження зобовязань по податку з доходів фізичних осіб за 2008р. на загальну суму 361787, 62 грн.;

- п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 та п. 9.4 ст. 9 цього ж Закону, що мало вираз у не поданні до 20.02.2008р. реєстраційної заяви та відсутність реєстрації платником податку на додану вартість;

- п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. за № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та цільовими фондами», що мало вираз у не поданні до податкового органу декларацій на додану вартість з лютого 2008 року по грудень 2008 року та з січня 2009 року по вересень 2009 року;

- п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, що мало вияв у заниженні податкових зобовязань з податку на додану вартість за 2008р. на загальну суму 488698, 00 грн., в тому числі за лютий 2008р. на 129500, 00 грн., за березень 2008р. на 63800, 00 грн., за квітень 2008р. на 174940, 00 грн., за травень 2008р. на 31680, 00 грн., за червень 2008р. на 33668, 00 грн., за липень 2008р.на 55110, 00 грн.;

- п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, що мало вираз у занижені суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за 2008р. на загальну суму 488698, 00 грн., в тому числі: за лютий 2008р. на суму 129500, 00 грн., за березень 2008р на суму 63800, 00 грн., за квітень 2008р. на 174940, 00 грн., за травень 2008р. на суму 31680, 00 грн., за червень 2008р. на 33668, 00 грн., за липень 2008р. 55110, 00 грн.

Копії вказаного акта перевірки разом із розрахунком штрафних (фінансових) санкцій були надіслані відповідачу 23 березня 2011 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та з описом вкладення і були отримані останнім 29 березня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист, завірені належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

06 квітня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі зазначеного Акта перевірки прийняла:

- податкове повідомлення-рішення № 0000391740/0, яким згідно підпунктом «б»пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та бюджетними цільовими фондами»за порушення - ст. 13 Розділу IV Декрету КМ України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», пп. «а», п.п. «в»п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб»визначено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 361787, 62 грн., у тому числі 361787, 62 грн. основний платіж;

- податкове повідомлення-рішення № 0000401740/0, яким згідно підпунктом «а», «б»пп. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.1, п.п.17.1.2 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та бюджетними цільовими фондами»за порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 736447, 00 грн., у тому числі 488698, 00 грн. основний платіж та 247749, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Корінці зазначених податкових повідомлень рішень були надіслані на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 06 квітня 2010 року та були отримані останнім 08 квітня 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, завірена належним чином копія якого наявна в матеріалах справи.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181 ІІІ (далі Закон № 2181 ІІІ).

Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обовязкового платежу), є контролюючий орган.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 вищезгаданого Закону у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону податкове зобовязання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

Абзацом третім підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з абзацом першим підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вищезгаданого Закону передбачено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд рішення, яка подається у письмовій формі, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом.

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню (абзац перший підпункту 5.2.5. п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону).

За змістом п. 1.3 ст. 1 та підпункту 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплачена платником податків у встановлений строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Доказів оскарження відповідачем податкових повідомлень рішень від 06 квітня 2010 року № 0000391740/0 та № 0000401740/0 в судовому або адміністративному порядку суду не надано.

Таким чином, сума податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість, визначена у вказаних податкових повідомленнях рішеннях є узгодженою сумою податкового зобовязання, яка не була сплачена відповідачем у встановлені строки, і визнається податковим боргом.

Згідно підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва було виставлено відповідачу першу податкову вимогу № 1/1210 від 21 квітня 2010 року на суму податкового боргу в розмірі 1098234, 62 грн., в тому числі з податку на додану вартість в розмірі 736447, 00 грн. та з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 361787, 62 грн., а також другу податкову вимогу в розмірі 1098234, 62 грн., в тому числі з податку на додану вартість в розмірі 736447, 00 грн. та з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 361787, 62 грн.

Корінці податкових вимог були направлені на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленнями про вручення 22 квітня та 03 червня 2010 року відповідно, та отримані останнім 26 квітня 2010 року та 16 червня 2010 року відповідно, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Доказів оскарження податкових вимог та погашення податкового боргу за цими податковими вимогами відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на помилковість висновків акта перевірки судом не беруться до уваги з огляду на таке.

В акті перевірки було встановлено та відповідачем не заперечувалось те, що в період з 10 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач згідно відповідних свідоцтв про сплату єдиного податку перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01 січня 2008 року по 31 березня 2008 року та в період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року перебував на загальній системі оподаткування.

Підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість вищевказаними податковими повідомленнями рішеннями став зафіксований в акті перевірки факт отримання відповідачем в період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2008 року доходу у розмірі 1738900, 00 грн. згідно виписки з розрахункового рахунку № 260090004122 та згідно грошових чеків, отриманих від ПП «Аванта-М»та від ФОП ОСОБА_4, тобто перевищення обсягу виручки, встановленого ст. 1 Указу Президенту України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 року № 727/98.

В розумінні Указу Президенту України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року № 727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно банківської виписки за особовим рахунок відповідача № 260090004122 в ПАТ КБ «Правекс-Банк», копія якої наявна в матеріалах справи та оригінал якої оглядався судом в судовому засіданні, вбачається, що в період з 13 лютого 2008 року по 25 лютого 2009 року відповідач отримав на рахунок 499000, 00 грн. в оплату за юридично - консультацій послуги згідно договору № 27 від 27 лютого 2008 року.

Крім того, згідно грошових чеків Відділення № 5 Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк») ЛВ 7598238 від 30 січня 2008 року (продавець чека ПП «Аванта М»(ідентифікаційний код 34481514)), ЛВ 7598233 від 14 січня 2008 року (продавець чека ПП «Аванта М»(ідентифікаційний код 34481514)), ЛВ 7598231 від 09 січня 2008 року (продавець чека ПП «Аванта М»(ідентифікаційний код 34481514)), ЛВ 7598232 від 10 січня 2008 року (продавець чека ПП «Аванта М»(ідентифікаційний код 34481514)), ЛВ 7598234 від 15 січня 2008 року (продавець чека ПП «Аванта М»(ідентифікаційний код 34481514)), ЛВ 7598236 від 21 січня 2008 року (продавець чека ПП «Аванта М»(ідентифікаційний код 34481514) та Акціонерного комерційного банку «Правекс Банк») ЛГ6676651 від 04 квітня 2008 року (продавець чека ФОП ОСОБА_5 (НОМЕР_2), ЛГ 6012726 від 28 лютого 2008 року (продавець чека ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_3), ЛГ 6012727 від 06 березня 2008 року (продавець чека ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_3), ЛГ 6012729 від 11 березня 2008 року (продавець чека ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_3) відповідач отримав дохід як субєкт підприємницької діяльності 09 січня 2008 року в розмірі 55 640, 00 грн. від ПП «Аванта-М»; 10 січня 2008 року в розмірі 3 860, 00 грн. від ПП «Аванта-М»; 14 січня 2008 року в розмірі 49 600, 00 грн. від ПП «Аванта-М»; 15 січня 2008 року в розмірі 486 100, 00 грн. від ПП «Аванта-М»; 21 січня 2008 року в розмірі 99 200, 00 грн. від ПП «Аванта-М»; 30 січня 2008 року в розмірі 78 000, 00 грн. від ПП «Аванта-М»; 28 лютого 2008 року в розмірі 148 500, 00грн. від ФОП ОСОБА_4; 06 березня 2008 року в розмірі 22 000, 00 грн. від ФОП ОСОБА_4; 11 березня 2008 року в розмірі 297 000, 00 грн. від ФОП ОСОБА_4, всього 1239900, 00 грн. Завірені належним чином копії вказаних чеків були надіслані банківськими установами на вимогу суду та з реквізиту вказаних грошових чеків «цілі витрат»вбачається, що видані за цими грошовими чеками відповідачу грошові кошти є доходом відповідача.

В силу абзацу другого п. 2 Глави 3 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2003 року за № 768/8089, (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Інструкція), з каси банку готівка національної валюти видається за грошовими чеками - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям.

Згідно з Додатком № 14 до Інструкції обовязковим реквізитом касового документу є «призначення платежу», який у разі видачі готівки з каси визначається як цілі, на які вона видається.

Отже, вказані грошові чеки були використані як розрахункові документи в операціях між відповідачем та його контрагентами.

При цьому посилання відповідача на те, що отримання коштів від ПП «Аванта-М»здійснювалось на підставі довіреності від 03 січня 2008 року б/н судом не беруться до уваги з огляду на те, що представником відповідача було надано лише копію довіреності та не надано оригіналу, а також на те, що копія вказаної довіреності не спростовує використання грошових чеків як розрахункових документів між позивачем та його контрагентом.

Також в Постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2010 року у справі № 2а-12356/10/2670 у справі за позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06 квітня 2011 року № 000041740/0 було встановлено, що згідно грошових чеків Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за 2008 рік отримані готівкові кошти на загальну суму 2 716 890, 00 грн., а саме: 09 січня 2008 року в розмірі 55 640, 00 грн. від ПП «Аванта-М»; 10 січня 2008 року в розмірі 3 860, 00 грн. від ПП «Аванта-М»; 14 січня 2008 року в розмірі 49 600, 00 грн. від ПП «Аванта-М»; 15 січня 2008 року в розмірі 486 100, 00 грн. від ПП «Аванта-М»; 21 січня 2008 року в розмірі 99 200, 00 грн. від ПП «Аванта-М»; 30 січня 2008 року в розмірі 78 000, 00грн. від ПП «Аванта-М»; 28 лютого 2008 року в розмірі 148 500, 00грн. від ФОП ОСОБА_4; 06 березня 2008 року в розмірі 22 000, 00 грн. від ФОП ОСОБА_4; 11 березня 2008 року в розмірі 297 000, 00 грн. від ФОП ОСОБА_4; 04 квітня 2008 року в розмірі 102 400,00 грн. від ФОП ОСОБА_5; 24 квітня 2008 року в розмірі 135 700, 00 грн. від ФОП ОСОБА_5; 24 квітня 2008 року в розмірі 198 300, 00 грн. від ФОП ОСОБА_5; 25 квітня 2008 року в розмірі 41 500, 00 грн. від ФОП ОСОБА_5; 30 квітня 2008 року в розмірі 396 800, 00 грн. від ФОП ОСОБА_5; 15 травня 2008 року в розмірі 49 400, 00 грн. від ПП «Аванта-М»; 19 травня 2008 року в розмірі 109 000, 00грн. від ПП «Аванта-М»; 25 червня 2008 року в розмірі 106 690, 00 грн. від ФОП ОСОБА_6; 27 червня 2008 року в розмірі 61 650, 00грн. від ФОП ОСОБА_6; 01 липня 2008 року в розмірі 212 650, 00 грн. від ФОП ОСОБА_8; 07 липня 2008 року в розмірі 1 900, 00 грн. від ФОП ОСОБА_7; 07 липня 2008 року в розмірі 18 350, 00 грн. від ФОП ОСОБА_7; 28 липня 2008 року в розмірі 42 650, 00 грн. від ФОП ОСОБА_7, які оприбутковувалися позивачем не як фізичною особою, а як субєктом підприємницької діяльності фізичною особою.

Вказана Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2010 року була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року, тобто відповідно до ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили.

В силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що податковим органом було доведено перевищення відповідачем граничного обсягу виручки.

Згідно з підпунктом 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Закон № 889-IV) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 року № 727/98, яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку субєктів малого підприємництва.

Положеннями ст. 1 зазначеного Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 року № 727/98 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Указ Президента України № 889-IV) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права субєкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - субєктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу Президента України № 889-IV, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених ст. 1 Указу Президента України № 889-IV, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до субєкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами ст. 6 Указу Президента України № 889-IV визначено, що субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, оскільки вказані податки сплачується ним у складі єдиного податку.

Відповідно до ст. 2 Указу Президента України № 889-IV фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобовязань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сімї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання субєктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.

Згідно зі статтею 5 Указу Президента України № 889-IV в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, що також підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України (Постанова від 02 березня 2011 року К-58041/09).

Відповідно до підпункту 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону № 889-IV якщо фізична особа - субєкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими субєктами підприємницької діяльності.

Підпунктом 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від обєкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Згідно зі ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян»від 26 грудня 1992 року № 13-92 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Декрет № 13-92) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до абзацу третього ст. 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.

Крім того, згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 168/97-ВР) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Підпунктом «б»п. 2.1 ст. 2 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платником податку є будь-яка особа, яка підлягає обовязковій реєстрації як платник цього податку.

Відповідно до підпункту 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168/97-ВР особа підлягає обовязковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної компютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобовязань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з п. 9.4 ст. 9 Закону № 168/97-ВР якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобовязана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В розумінні підпункту 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковим періодом визнається календарний місяць.

З огляду на викладені обставини та норми законодавства донарахування відповідачу податковими повідомленнями рішеннями від 06 квітня 2010 року № 0000391740/0 та № 0000401740/0 податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість є таким, що відповідає вимогам законодавства.

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону, є виключно податкові органи.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом одинадцятим ст. 11 цього ж Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

В силу ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року № 2857-VI податки і збори (обовязкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобовязань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обовязковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України, та зараховуються до: загального фонду державного бюджету - в частині податків і зборів (обовязкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету; загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині податків і зборів (обовязкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобовязань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України).

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Отже, враховуючи те, що заходи з погашення податкового органу позивача не призвели до погашення податкового боргу та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 361787, 62 грн. та податку на додану вартість в розмірі 736447, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність судових витрат, здійснених позивачем, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: 03179, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України суму податкового боргу у загальному розмірі 1098234 (один мільйон девяносто вісім тисяч двісті тридцять чотири) грн. 62 коп., у тому числі 361787 (триста шістдесят одна тисяча сімсот вісімдесят сім) грн. 62 коп. податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб та 736447 (сімсот тридцять шість тисяч чотириста сорок сім) грн. 00 коп. податкового боргу з податку на додану вартість.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 29 липня 2011 року.