Постанова № 19480454, 08.08.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

08.08.2011 Справа № 2а/2570/3682/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2011 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючоїсудді-ЖитнякЛ.О., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу№2а/2570/3682/2011

за позовомЧернігівської міжрайонної державної податкової інспекції

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

12.07.2011 Чернігівська міжрайонна державна податкова інспекція (далі- МДПІ) звернулась до суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі-ФОПОСОБА_1) про стягнення податкового боргу за штрафними санкціями з єдиного податку на підприємницьку діяльність в сумі304,68грн., мотивуючи тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.

Відповідно до ч.4 ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України суд вжив всі належні заходи для повідомлення відповідача про відкриття скороченого провадження рекомендованим листом за адресою реєстрації, вказаною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб та матеріалах справи. Відповідач заперечень проти позову або заяви про визнання позову, не надав. Про наслідки неподання заперечень проти позову та необхідних документів, поінформований.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, за наявності достатніх підстав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.1999 ФОПОСОБА_1, як фізична особа-підприємець зареєстровано Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області, 10.08.2005 внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на обліку в МДПІ як платник податків. Відповідно до заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2009 рік поданої відповідачем до МДПІ, зазначено як обраний вид діяльності оптова та роздрібна торгівля непродовольчими товарами та курєрська діяльність (кодКВЕД52.48.9, кодКВЕД51.0 та кодКВЕД64.12.0).

Як вбачається з пп.2 п.2 Указу Президента України від03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20гривень та більше 200гривень на місяць.

В силу п.3 ч.1 ст.9 Закону України від25.06.1991 №1251 «Про систему оподаткування» (зі змінами та доповненнями) платник податків зобовязаний сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законодавством терміни. А згідно ст.11 цього Закону платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та додержання законів про оподаткування.

Відповідно аналогічні зобовязання встановлені п.1.2 ст.1 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (також чинного на момент вчинення правопорушення), де визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Вказана правова норма повністю кореспондується із пп.14.1.156 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Розглядаючи позовні вимоги необхідно врахувати, що згідно додатку до рішення районної ради від30.11.2006 «Про затвердження ставок єдиного та фіксованого податків для фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності» до відповідача застосовано ставки єдиного податку за вибрані коди КВЕД в розмірі 200,00грн.

За дослідженими матеріалами справи судом встановлено, що згідно розрахунку позивача відповідачем несвоєчасно сплачено суму єдиного податку за період з лютого по квітень2009року та частково за грудень 2009року в сумі 43,56грн., а отже відповідач має податковий борг в сумі304,68грн. за штрафними санкціями з єдиного податку на підприємницьку діяльність фізичних осіб.

При цьому, необхідно врахувати, що відповідач порушив терміни подання податкової звітності, про що МДПІ складено Акт про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати єдиного податку від16.11.2010 №686/17-121 (копія Акту знаходиться в матеріалах справи).

На підставі вказаного Акту ЧМДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від23.11.2010 №0020321740/0 та №0020311740/0, якими визначено суму податкового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями за платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 4,36грн. та 300,32грн., які отримані відповідачем (копії знаходяться в матеріалах справи).

Таким чином відповідно до вимоги ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на адресу відповідача була направлена податкова вимога від14.12.2010 №1/668. Вказана вимога була отримана відповідачем 14.12.2010, а отже податкові зобовязання є узгодженими. Однак передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Отже, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобовязання.

З огляду на встановлене, враховуючи норму п.11 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якою передбачено право органів державної податкової служби стягувати заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна платників податків, що кореспондується із ст.20 Податкового кодексу України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини та відповідає вимогам ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якої активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Тому враховуючи пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.41.5 ст.41, п.54.3 ст.54, п.57.3 ст.57, п.58.3 ст.58, п.87.1 ст.87 та п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, суд визнав позовні вимоги підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому згідно з п.8 ч.6 ст.1832 та ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження. Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.160-163, ч.4 ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.номерНОМЕР_1) податковий борг в сумі 304,68грн. (триста чотири гривні 68коп.) та перерахувати на р/р34217379700555, кодплатежу16050200, банк ГУДК в Чернігівській області, одержувач місцевий бюджет Редьківської сільської ради, код22826386, МФО853592.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку є остаточною. Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку ч.8-10 ст.1832 та ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О.Житняк