Постанова № 19478304, 17.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 листопада 2011 р. № 2-а- 9305/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко О.В. при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В.

за участю:

представника позивача - Кулаковського О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РТІ-Трейд"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

провизнання рішення нечинним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РТІ-Трейд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (надалі відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0000482302 від 09.03.2011 року, №0000932302 від 18.05.2011 року, №0001322302 від 18.07.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті від 25.01.2011 року №88/23-212/32136019 висновки податкового органу є хибними, суперечать Закону та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства. Виконання договорів між ТОВ "РТІ-Трейд" та контрагентами ТОВ «Третій фактор» та ТОВ «Донбізнесторг» підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними. Розрахунки за товар проведено у безготівковій формі. Господарські взаємовідносини ТОВ "РТІ-Трейд" з контрагентами мали реальний характер, складені у цих взаємовідносинах первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам діючого законодавства, встановленим до первинних документів. Податковою інспекцією не надано доказів, що договори, укладені між позивачем та його контрагентами, визнані судом недійсними або їх недійсність прямо встановлена законом. Таким чином, висновки перевіряючих не відповідають фактичним обставинам, а прийняті на їх підставі оскаржені податкові повідомлення рішення є незаконними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова позовні вимоги ТОВ "РТІ-Трейд"не визнав. У письмових запереченнях на позов вказав, що при проведенні планової виїзної документальної перевірки ТОВ "РТІ Трейд" було встановлено, що правочини, вчинені ТОВ "РТІ-Трейд" та такі, що виконувались протягом перевіреного періоду з покупцями останнього товарів, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. В ході перевірки встановлено завищення складу валового доходу та валових витрат, відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших документів, встановлено укладання та виконання цивільно - правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а саме: ТОВ "Третій фактор" та ТОВ "Донбізнесторг". Підприємством позивача у перевіреному періоді допущено порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями, в редакції Закону від 22.07.1997 № 283/97-ВР), порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст. З, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97,-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, порушення п.п. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 за №889-IV “Про податок з доходу фізичних осіб». На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 09.03.2011 року № 0000482302 з податку на додану вартість на загальну суму 279.780, 0 грн. Підприємство оскаржувало вказане податкове повідомлення - рішення до ДПА в Харківській області та ДПА України. Рішенням ДПА в Харківській області від 04.05.2011 року № 7916/7/25-203 та ДПА України від 09.07.2011 року № 18626/7/25-0115 податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на вищевикладені обставини, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "РТІ-Трейд", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 32136019, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в Державній податковій інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова в силу норм Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є субєктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Судом встановлено, що відповідно до плану - графіка проведення документальних перевірок субєктів господарювання, на підставі направлень від 25.10.2010р. № 907, від 12.01.2011р. № 11. від 14.01.2011р. № 22, з 25.10.2010 року по 18.01.2011 р. фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкові була проведена планова виїзна перевірка позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "РТІ-Трейд", код за ЄДРПОУ 32136019, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 25.01.2011 року № 88/23-212/32136019.

З посиланням на зазначений акт ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкові були прийняті:

- податкове повідомлення рішення №0000482302 від 09.03.2011 року про сплату 279.770, 00 грн. по податку на додану вартість (у т. ч. за основним платежем - 223.824,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 55.956,00 грн.)

За наслідками розгляду скарги директора підприємства, ДПА в Харківській області було прийнято рішення № 1987/10/25-203 від 04.05.2011 року, яким залишено без змін податкове повідомлення рішення №0000482302 від 09.03.2011 року, а скаргу директора підприємства без задоволення.

За наслідками розгляду скарги підприємства, ДПА України було прийнято рішення № 12454/6/25-0115 від 08.07.2011 року, яким залишено без змін податкове повідомлення рішення №0000482302 від 09.03.2011 року та рішення ДПА в Харківській області, прийняте за розглядом скарги, а скаргу підприємства без задоволення.

18.05.2011 року та 18.07.2011 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкові з посиланням на вищевказаний акт перевірки від 25.01.2011 року № 88/23-212/32136019 були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000932302 та №0001322302, згідно яких підприємству визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 279.770,00 грн., у т.ч. 223.824,00 грн. - основний платіж, 55.956,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 25.01.2011 року №88/23-212/32136019, і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивачем - ТОВ "РТІ-Трейд" було укладено договір купівлі - продажу товару від 01.08.2007 року № 01/08 з ТОВ «Третій фактор». Також, ТОВ "РТІ-Трейд" було укладено договір купівлі - продажу товару від 02.11.2009 року № 1/11/09 з ТОВ "Донбізнесторг" та договір купівлі - продажу № 1008Е від 06.07.2009 року з ТОВ "Восток Інвест Метал".

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на перелічені правочини, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, на час укладання та виконання правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару та послуг в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних і реалізованих ТОВ "РТІ-Трейд" товарів і послуг, оплати вартості придбаного товару не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Суд відмічає, що оскільки спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочинів не є речі, обмежені в цивільному обороті, а також послуги, надання яких не потребує отримання будь-яких дозвільних документів у вигляді ліцензій, сторони спірних правочинів на час укладання та виконання договорів мали правовий статус платників ПДВ, то відсутні підстави для висновку про суперечність спірних правочинів вимогам закону.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобовязань за спірними правочинами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумцію правомірності правочину, а саме, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів.

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать виключного до прерогативи судових органів.

З огляду на приписи п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган недійсності правочинів, укладених між позивачем, ТОВ "РТІ-Трейд" та ТОВ «Третій фактор», ТОВ «Донбізнесторг», ТОВ "Восток Інвест Метал" у судовому порядку не оскаржував.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню нікчемного правочину, тобто правочину, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави або ухилення від сплати податків, утворює собою обєктивну сторону складу злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

Проте, в ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті, доказів наявності таких, що набули законної сили обвинувальних вироків.

Правова природа операцій купівлі - продажу (поставки) товарів (робіт, послуг) визначає наступне волевиявлення сторін цих правочинів: у продавця - на отримання вартості поставленого товару (послуг), у покупця - на отримання цього товару (послуг). Ніякої іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків з боку продавця та штучне зменшення бази оподаткування з боку покупця) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобовязання припиняється його виконанням. Отже, після отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними закінчуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини з іншим субєктним складом: між покупцем і державою, та продавцем і державою.

За змістом п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Доказів того, що усі витрати ТОВ «РТІ Трейд» не були спрямовані для забезпечення власної господарської діяльності, відповідачем суду не надано. Отже, висновки, викладені в акті перевірки про порушення підприємством ТОВ «РТІ Трейд» п.п.4.1.1 п.4.1ст.4 , п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Суд також відзначає, що згідно акту перевірки, в основу висновків про порушення ТОВ «РТІ Трейд» вимог Закону України «Про податок на додану вартість» податковим органом покладено дані «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів» про встановлені розбіжності між податковим кредитом ТОВ «РТІ Трейд» та сумам податкових зобов'язань по контрагентам позивача: ТОВ «Третій фактор», ТОВ «Донбізнесторг» та ТОВ «Восток Інвест Метал». Крім того, в акті перевірки вказані факти невизнання податкової звітності зазначених контрагентів.

Разом з тим, відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування» за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Відповідно до приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», програмне забезпечення «Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Отже, згадане програмне забезпечення не є у розумінні Закону N 996-ХІУ та Наказу ДПА України № 327 від 10.08.05р., зареєстрованого в Мінюсті України за №925/11205, доказом підтвердження наявності факту порушення вимог податкового законодавства та правовою підставою для виключення податку на додану вартість зі складу податкового кредиту ТОВ «РТІ Трейд» чи висновку про відсутність правових підстав для формування ТОВ «РТІ Трейд» податкового кредиту.

Окрім того, аналіз вимог Закону України «Про податок на додану вартість» дозволяє дійти висновку про те, що цей спеціальний Закон також не покладає на платника податків обов'язок щодо перевірки сплати податку його контрагентами - постачальниками, чи перевірки факту надання такими підприємствами податкової звітності до ДПІ. Закон не містить вимог до покупця (позивача) підтверджувати в будь-якій спосіб факт сплати ПДВ до бюджету продавцем (постачальником) або сплачувати цей податок ще раз, якщо він з будь-якої причини не був сплачений продавцем (постачальником) або іншими юридичними особами по ланцюгу від виробника, оскільки платник податку не несе відповідальність за неподання, несвоєчасне подання та за показники податкової звітності своїх контрагентів згідно діючого законодавства.

Зясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими по справі доказами, суд зауважує, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на кожну поставку, згідно п.п. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», у момент виникнення податкових зобов'язань контрагентів позивача ТОВ «Третій фактор», ТОВ «Донбізнесторг» та ТОВ «Восток Інвест Метал» були виписані податкові накладні, оригінали яких були видані ТОВ «РТІ Трейд» своєчасно. Дані факти викладені в акті перевірки та не спростовуються відповідачем.

Податкові накладні, надані підприємством ТОВ «РТІ Трейд», містять всі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог п.п. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про ПДВ" та наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення". Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні у ході перевірки не встановлено.

Крім того, дані податкові накладні виписані юридичними особами ТОВ "Третій фактор ", ТОВ «Донбізнесторг» та ТОВ «Восток Інвест Метал», які були платниками податку на додану вартість станом на момент виникнення спірних правовідносин, підприємства - контрагенти під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПС, на час вчинення правочинів знаходились в ЄДРПОУ.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення платником податків вимог Закону України “Про ПДВ” та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, належних доказів порушення ТОВ «РТІ Трейд» вимог Закону України “Про ПДВ” та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до суду не подав.

За таких обставин, позов слід задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі належить здійснити за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РТІ-Трейд" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових - повідомлень рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0000482302 від 09.03.2011 року, №0000932302 від 18.05.2011 року, №0001322302 від 18.07.2011 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РТІ-Трейд" (місцезнаходження юридична адреса: проспект Московський, 257, м. Харків, 61044, адреса для кореспонденції: проспект Московський, 51, м. Харків, 61044) судовий збір у розмірі 3,40 (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2011 року.

<Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Суддя Панченко О.В.