Постанова № 19472568, 17.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5554/10/1770

17 листопада 2011 року 16год. 59хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Поліграфінтех"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

22.11.2010 року Приватне підприємство "Поліграфінтех" (далі ПП "Поліграфінтех") звернулося в суд з позовом доДержавної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001722342/0 та №0001732342/0 від 07.06.2010 року, №0001722342/1 та №0001732342/1 від 06.07.2010 року, №0001722342/2 та №0001732342/2 від 10.09.2010 року.

01.12.2010 року позивач збільшив позовні вимоги і просив додатково визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення з дробами "3": №0001722342/3 та №0001732342/3 від 19.11.2010 року. Заява про збільшення позовних вимог прийнята до розгляду ухвалою суду від 02.12.2010 року.

Провадження в справі зупинялось згідно з ухвалою суду від 16.12.2010 року до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №1-846/10 по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 366, частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України. Поновлено ухвалою від 19.10.2011 року.

В ході розгляду справи ухвалами, що постановлені без виходу до нарадчої кімнати, судом відмовлено в задоволенні клопотань представника позивача про витребування в Прокуратурі Рівненської області копії обвинувального висновку, а в Рівненському міському суді копії висновку судово-економічної експертизи у кримінальній справі №1-846/10, з огляду на вимоги частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Враховуючи це та ту обставину, що винність особи у вчиненні злочину доводиться вироком суду, а не обвинувальним висновком, а також ту обставину, що судово-економічна експертиза призначалася в кримінальній справі і оцінку відповідному висновку експертизи дав Рівненський міський суд у вироку по справі №1-126/11 від 01.08.2011 року, суд відхилив зазначені клопотання. Аналогічним чином судом відмовлено у клопотанні представника позивача про виклик в судове засідання в якості свідка засудженого до позбавлення волі вироком Рівненського міського суду від 01.08.2011 року по справі №1-126/11 ОСОБА_4, за підписом якого оформлено документи по господарським операціям позивача з ТОВ "Горіховий сад", з огляду на те, що вказана особа вже давала свідчення в кримінальній справі і їх суть відображена у вироку. Стороною позивача не обґрунтована можливість вказаної особи повідомити про якість інші обставини, які належить зясувати у даній справі.

Позовні вимоги в повному обсязі були підтримані в судовому засіданніпредставником позивача ОСОБА_1, який ствердив що висновки відповідача, покладені в основу нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями за спірними податковими повідомленнями-рішеннями щодо нікчемності правочинів, укладених з ТОВ "Горіховий сад" є безпідставними, позаяк ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній, субєктивній, оцінці податкового органу про неспроможність здійснення даним контрагентом господарських операцій та на обставинах порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва даного товариства. Вказав, що вчинення відповідних господарських операції підтверджуються первинними документами у відповідності вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року. Доводив, що валові витрати сформовані позивачем з дотриманням вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, а податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними у відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Крім того, зазначив, що позивач має в своєму документообігу і ті документи, які підтверджують той факт, що отримані від ТОВ "Горіховий сад" товарно-матеріальні цінності, були використані ним у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання доходу. Також вказав, що на момент вчинення господарських операцій з ТОВ "Горіховий сад" відомості про нього знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, контрагент знаходився на податковому обліку в ДПІ у м.Рівне та був зареєстрованим платником податку на додану вартість. Відповідно, жодної відповідальності за його несумлінні дії позивач нести не може. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача із вказаним контрагентом спростовував відсутністю судового рішення про визнання правочинів недійсними та недоведеністю такої недійсності, яка прямо встановлена законом. Що стосується вироку по кримінальній справі №1-126/11, яким, в тому числі, директора ТОВ "Горіховий сад" ОСОБА_4 визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва та у підробленні документів, зазначив, що про господарські операції позивача у ньому навіть згадки немає, а відтак вважає, що такі операції не були предметом перевірки у кримінальному судочинстві. А та обставина, що ОСОБА_4 та інші використовували ТОВ "Горіховий сад" для досягнення злочинної мети, жодним чином не може стосуватись позивача, позаяк кримінальна відповідальність є індивідуальною. Ствердив, що позивачу не було відомо ні про злочинні наміри засуджених, ні про фіктивність господарської діяльності ТОВ "Горіховий сад", а відтак він, будучи сумлінним субєктом господарювання, не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Горіховий сад". Окрему увагу звернув на ту обставину, що ревізором, яка проводила перевірку, не лише було виключено з валових витрат і податкового кредиту видатки по операції з придбання ПП "Поліграфінтех" у ТОВ "Горіховий сад" паперу, а й виключено з валових витрат і податкового кредиту видатки по операції з придбання ПП "Поліграфінтех" кондитерських виробів у третьої особи, господарські операції з якою не були предметом такої податкової перевірки. При цьому, ревізор свої дії обґрунтувала тією обставиною, що в подальшому такі кондитерські вироби були реалізовані ПП "Поліграфінтех" для ТОВ "Горіховий сад" з формуванням валових доходів і податкових зобовязань на відповідну суму. Так як ревізором усі операції з ТОВ "Горіховий сад" визначені, як безтоварні, то на думку представника позивача, вона мала підстави зменшити позивачу валові доходи і суму податкового зобовязання по операції з поставки для ТОВ "Горіховий сад" кондитерських виробів, що в загальному результаті зменшило б загальну суму нарахувань за результатами перевірки. Всупереч тому, що операція з придбання таких кондитерських виробів не була предметом перевірки і ревізору навіть не було відомо у кого, коли та за якою ціною позивач їх придбавав, вона безпідставно охарактеризувала і дану операцію, як безтоварну, внаслідок чого зняла з валових витрат і з податкового кредиту позивача суму видатків, яку до того ж визначила тотожною сумі валових доходів і податкового кредиту, що сформовані в подальшому позивачем по операції з продажу таких кондитерських виробів. Такі висновки і розрахунки ревізора не ґрунтуються ні на нормах чинного законодавства, ні на первинних документах обліку позивача, а відтак є протиправними і голослівними. За сукупністю усіх наведених обставин, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Троянчук Д.М. в судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що під час проведення перевірки, позивачем не було надано усіх первинних документів, які б підтвердили факт виконання ТОВ "Горіховий сад" тих операцій, які відображені в обліку позивача. Натомість СВ УБОЗ УМВС України в Рівненській області повідомило про наявність кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення ТОВ "Горіховий сад" з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. З огляду на дані обставини та з врахуванням даних про ТОВ "Горіховий сад", які мав у своєму розпорядженні податковий орган, зокрема щодо відсутності особи за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутності у неї необхідного штату працівників, основних та оборотних засобів, ревізором ДПІ у м.Рівне зроблено слушні висновки про те, що операції ПП "Поліграфінтех" з ТОВ "Горіховий сад" не підтверджені належним чином, а відтак і за результатами перевірки цілком правомірно донараховано позивачу зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Крім того, законність висновків податкового органу знайшла своє підтвердження і у вироку Рівненського міського суду по справі №1-126/11 від 01.08.2011 року, яким засуджено в тому числі за фіктивне підприємництво осіб, які заснували та використовували ТОВ "Горіховий сад" з метою конвертації безготівкових коштів в готівку. Вказаним вироком доведено, що контрагент позивача жодної господарської діяльності не провадив, натомість документально оформляв безтоварні операції, яких насправді не здійснював, чим штучно створював для інших платників податків податкову вигоду. Відтак, операції позивача з вказаним контрагентом є такими, які відбувалися лише на папері, не були спрямовані на реальне настання наслідків, і в силу приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, є нікчемним. На таких підставах, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Гловацька Т.С. ревізор, яка безпосередньо проводила перевірку позивача, в судовому засіданні надала пояснення про те, що з врахуванням інформації, яку мав в своєму розпорядженні податковий орган з приводу фіктивної діяльності ТОВ "Горіховий сад", вона за результатами перевірки ПП "Поліграфінтех" констатувала, що всі операції позивача, які так чи інакше мають відношення до ТОВ "Горіховий сад" є безтоварними, а відтак цілком правомірно виключила з валових витрат та за податкового кредиту ПП "Поліграфінтех" видатки по операціям, оформленим як придбання позивачем у цього контрагента паперу. Що стосується операції, за якою ПП "Поліграфінтех" виступило продавцем, а ТОВ "Горіховий сад" покупцем кондитерських виробів, то по ній не лише було знято з валових доходів та податкових зобовязань позивача відповідну суму, а й знято з валових витрат та податкового кредиту аналогічну суму, позаяк безтоварність операції по реалізації зумовлює і безтоварність операції по придбанню, тобто, якщо позивач не продавав ТОВ "Горіховий сад" кондитерські вироби, то він їх попередньо ні в кого і не придбавав. Фактично загальний результат вказаної операції по податковому обліку позивача зведений до нуля. Ту обставину, що операція з придбання таких кондитерських виробів не була предметом податкової перевірки не заперечувала, однак вказала, що не зважаючи на ту обставину, що первинних документів обліку з операції по придбанню кондитерських виробів вона не перевіряла, дані про цю операцію були відображені в бухгалтерському обліку позивача. Цей факт і та обставина, що в залишках таких кондитерських виробів не було, давали їй можливість відкорегувати суму валових витрат та податкового кредиту. За сукупністю наведених обставин, просила в позові відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що позапланова документальна перевірка ПП "Поліграфінтех" з питань обчислення достовірності задекларованих та повноти сплати обовязкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Горіховий сад" за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року проведена ДПІ у м.Рівне з 18 по 24 травня 2010 року. Її результати оформлені актом №712/23-400/31126387 від 27.05.20101 року (а.с.9-17).

На підставі вказаного акту перевірки, 07.06.2010 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001722342/0, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 54872,00 грн., в тому числі 42209,00 грн. - за основним платежем та 12663,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6),

- №0001732342/0, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 50651,00 грн., в тому числі 33767,00 грн. - за основним платежем та 16884,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністратив-ному порядку до ДПІ у м.Рівне, ДПА в Рівненській області та ДПА України, рішеннями керівників яких, скарги платника податків залишено без задоволення (а.с.18-21,25-28,30-33). В процедурі апеляційного узгодження податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення з дробами "1", "2" та "3" на аналогічні суми (а.с.22-24,29,50-51).

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 п.5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 та підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року та підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що були чинними на час винесення рішень.

В силу вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. А відповідно до підпункту 4.1.1. даного пункту, до складу валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. А згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.6 статі 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), відповідно до підпункту 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий кредит згідно пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з акту перевірки, порушення позивачем вказаних вимог відбулося шляхом:

1) включення позивачем до складу валових витрат коштів в сумі 168835,80 грн. та до податкового кредиту з ПДВ коштів в сумі 33767,16 грн., сформованих по безтоварній операції з придбання у ТОВ "Горіховий сад" паперу;

2) включення позивачем до складу валових доходів коштів в сумі 68847,15 грн. та до податкових зобовязань з ПДВ коштів в сумі 13769,43 грн., сформованих по безтоварній операції з продажу для ТОВ "Горіховий сад" кондитерських виробів;

3) включення позивачем до складу валових витрат коштів в сумі 68847,15 грн. та до податкового кредиту з ПДВ коштів в сумі 13769,43 грн., сформованих по безтоварній операції з купівлі кондитерських виробів, які в подальшому нібито реалізовані для ТОВ "Горіховий сад".

Що стосується першої операції позивача з ТОВ "Горіховий сад", то вона оформлена копіями накладних №РН-0014/08 від 14.08.2009 року на 67534,32 грн. з ПДВ, №РН-0025/08 від 25.08.2009 року на 67534,32 грн. з ПДВ, №РН-0028/09 від 28.08.2009 року на 67534,32 грн. з ПДВ та копіями податкових накладних №140801 від 14.08.2009 року на суму ПДВ 11255,72 грн., №250802 від 25.08.2009 року на суму ПДВ 11255,72 грн., №280801 від 28.08.2009 року на суму ПДВ 11255,72 грн. (а.с.63-68). Оригінали даних документів були вилучені УБОЗ УМВС України в Рівненській області згідно з протоколом виїмки (а.с.62). Та обставина, що вилучені документи долучено до матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.366, ч.2 ст.358 КК України підтверджено супровідним листом СВ УБОЗ УМВС в Рівненській області про направлення кримінальної справи в 26 томах з обвинувальним висновком для його затвердження і подальшого спрямування до суду (а.с.74-80). Загальна сума вартості паперу по вказаних накладних склала 202602,00 грн. і була оплачена позивачем частково в розмірі 55000,00 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Горіховий сад" №260064958 в АТ "Ерсте Банк" (а.с.71-73). Факт включення позивачем до складу витрат суми поставки без ПДВ - 168835,80 грн. не оспорюється, як не оспорюється і факт включення до податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 33767,16 грн.

Ні під час перевірки, ні під час судового розгляду, стороною позивача не надано жодних документів, які б підтвердили рух товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів), які, з огляду на те, що за змістом видаткових накладних товарно-матеріальні цінності відпускались представнику ПП "Поліграфінтех" ОСОБА_7 на підставі довіреностей, повинні у нього бути. Факт використання придбаного у ТОВ "Горіховий сад" паперу у власній господарській діяльності позивачем також документально не підтверджено.

Обґрунтування позивачем правомірності формування витрат та податкового кредиту тією обставиною, що ТОВ "Горіховий сад" було зареєстрованим субєктом господарювання та платником податку на додану вартість є недостатнім.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди ПП "Поліграфінтех" свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то відсутність у підприємства ТОВ "Горіховий сад" майна, інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, транспортних засобів. Крім вищевказаного, про необґрунтованість податкової вигоди свідчить факт відсутності первинних документів, що підтверджують факт перевезення товару, а саме: товарно-транспортних накладних, подорожніх листів тощо.

Доводи позивача про те, що відповідні господарські правовідносини не визнані недійними в судовому порядку не заслуговують на увагу, позаяк правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Твердження позивача про те, то угода з ТОВ "Горіховий сад" породжує для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що її не визнано недійсною, є помилковими, оскільки, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі №742/11/13-11 від 02.06.2011року вказав, що судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом вказаного листа, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Вироком у кримінальній справі №1-126/11 від 01 серпня 2011 року, який набрав законної сили та яким ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнано винними, у тому числі за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України за фіктивне підприємництво, а саме за створення і використання ТОВ "Горіховий сад" з метою прикриття незаконної діяльності, встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб (а.с.89-94). В ході судового слідства у даній кримінальній справі було встановлено, що ТОВ "Горіховий сад" будь-якою господарською діяльністю не займалося, за юридичною адресою не знаходилось, а печатка та документи використовувались для незаконного оформлення безтоварних операцій та складання фіктивних документів. В матеріалах кримінальної справи наявні довідки про те, що право власності на обєкти нерухомого майна та транспортні засоби за ТОВ "Горіховий сад" не зареєстровано. Для того, щоб підприємство рахувалося, як діюче і у нього була можливість приховувати незаконну діяльність, 23.02.2009 року у АТ "Ерсте Банк" було відкрито розрахунковий рахунок №260064958, який в подальшому використовувався для проведення конвертації коштів в готівку, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5 Судом в рамках розгляду даної кримінальної справи встановлено, що на даний розрахунковий рахунок ТОВ "Горіховий сад" впродовж періоду часу з 17.08.2008 року по 21.01.2010 року з метою конвертації у готівку, незаконно надійшли від різних субєктів підприємницької діяльності грошові кошти, яким надавався легальний вигляд, як оплата наче б то за товарно-матеріальні цінності, надані послуги, виконані роботи. Вказані кошти поверталися замовникам конвертації за мінусом винагороди у розмірі 2-5% від заявленої суми конвертації. Також встановлено, що ОСОБА_3, діючи як організатор та керівник злочинної групи, з відома та за участю ОСОБА_4, ОСОБА_5, перебуваючи на посаді фінансового директора ТОВ "Горіховий сад", з метою маскування безтоварних операцій, склав неправдиві бухгалтерські документи про проведення господарських операцій ТОВ "Горіховий сад" по поставці товарно-матеріальних цінностей, виконанню робіт, наданню послуг різним субєктам підприємницької діяльності, які ОСОБА_3 завірив печаткою ТОВ "Горіховий сад" та підписом від імені директора товариства ОСОБА_4 Такі ж дії вчинялися і безпосередньо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Судом зроблено висновок, що за період часу з 18.07.2008 року по 20.01.2010 року створеною та очолюваною злочинною групою не лише здійснено конвертацію безготівкових коштів в неконтрольовану готівку, а й надано для інших субєктів господарювання документи, які дозволяють мінімізувати податкові зобовязання та штучно створюють податковий кредит. Загальна сума створеного податкового кредиту зафіксована у висновку судово-економічної експертизи.

Враховуючи, що ТОВ "Горіховий сад" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які використовували дане підприємство для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, то слід вважати, що всі первинні документи, виписані даним субєктом, в тому числі для ПП "Поліграфінтех", не мають юридичної сили.

Доводи позивача про те, що вирок не поширює свою дію на правовідносини позивача з ТОВ "Горіховий сад", позаяк суд в рамках кримінального судочинства не дав висновку конкретно по цим господарським операціям, суд відхиляє, оскільки згідно з супровідним листом СВ УБОЗ УМВС в Рівненській області про направлення кримінальної справи в 26 томах з обвинувальним висновком прокурору для його затвердження і подальшого спрямування до суду, усі документи по господарських операціях, оригінали яких вилучені у ПП "Поліграфінтех", долучені до даної кримінальної справи, а отже оцінені судом в загальному обсязі усіх інших доказів, зібраних у кримінальній справі. А що стосується податкового кредиту, то усі податкові накладні, оформлені ТОВ "Горіховий сад" проаналізовані у висновку судово-економічної експертизи, а тому додатково наводити їх дані у вироку підстав не виникало.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи позивачем платіжних документів, він перераховував для ТОВ "Горіховий сад" грошові кошти за товарно-матеріальні цінності на розрахунковий рахунок №260064958 в АТ "Ерсте Банк", тобто на той рахунок, який згідно з висновками вироку суду використовувався саме з метою конвертації грошових коштів.

Відтак, сукупність наведених обставин доводить, що господарські операції позивача з придбання у ТОВ "Горіховий сад" товарно-матеріальних цінностей, відображені в податковому обліку ПП "Поліграфінтех" носять фіктивний характер.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочинів між ТОВ "Горіховий сад" та ПП "Поліграфінтех", суд приходить до висновку про їх нікчемність.

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України осіб, які зареєстрували і використовували ТОВ "Горіховий сад" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобовязань для інших субєктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки юридичних наслідків усний договір поставки ТОВ "Горіховий сад" для ПП "Поліграфінтех" не створює в силу своєї нікчемності, тому виписані видаткові та податкові накладні на його виконання не можуть братись до уваги в податковому обліку позивача.

Відтак, суд вважає, що позивач не мав права на віднесення до валових витрат суми поставки ТОВ "Горіховий сад" без ПДВ - 168835,80 грн. та на включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ - 33767,16 грн. по податкових накладних, виписаних ТОВ "Горіховий сад".

Що стосується останніх двох, зафіксованих у акті перевірки порушень, а саме щодо включення позивачем до складу валових доходів коштів в сумі 68847,15 грн. та до податкових зобовязань з ПДВ коштів в сумі 13769,43 грн., сформованих по операції з продажу для ТОВ "Горіховий сад" кондитерських виробів та щодо включення позивачем до складу валових витрат коштів в сумі 68847,15 грн. та до податкового кредиту з ПДВ коштів в сумі 13769,43 грн., сформованих по операції з купівлі кондитерських виробів, які в подальшому реалізовані для ТОВ "Горіховий сад", то загальний результат таких операцій дорівнює нулю, позаяк сума валових доходів тотожна сумі валових витрат, і сума податкового кредиту тотожна сумі податкових зобовязань.

При цьому, що стосується правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, то за змістом акту перевірки, жодних первинних документів, якими оформлено у позивача операцію з придбання кондитерських виробів, ревізор не перевіряла і не досліджувала, а висновки про безтоварність цієї операції обґрунтувала виключно тим, що по залишкам кондитерських виробів у позивача не виявлено, а реалізувати їх для ТОВ "Горіховий сад" позивач не міг, в силу фіктивності діяльності останнього. Що стосується формування позивачем валових доходів та податкових зобовязань, то операція з продажу для ТОВ "Горіховий сад" кондитерських виробів оформлена копією видаткової накладної №РН-0000298 від 26.08.2009 року на 82616,59 грн. з ПДВ (а.с.69) та податкової накладної №300 від 26.08.2009 року на суму ПДВ 13769,43 грн. (а.с.70).

Відповідачем не здобуто та не надано суду жодних належних і допустимих доказів того, що операція з придбання ПП "Поліграфінтех" кондитерських виробів була безтоварною. Фактично операція з придбання таких кондитерських виробів не була предметом перевірки і її результатами не зафіксовано у кого, коли та за якою ціною позивач їх придбавав, та якими документами така операція оформлена. Що стосується подальшого продажу позивачем кондитерських виробів для ТОВ "Горіховий сад", то дана операція не може розглядатися безтоварною, з огляду лише на наявність вироку в кримінальній справі №1-126/11, позаяк в її результаті виникають податкові зобовязання, а не податкова вигода, і відсутній обовязок у ПП "Поліграфінтех" по перерахуванню грошових коштів на розрахункові рахунки ТОВ "Горіховий сад", які згідно з висновками вироку суду використовували з метою конвертації грошових коштів, оскільки позивач в такій операції виступив не покупцем, а продавцем. З огляду на наведене, суд вважає висновки податкового органу з приводу таких операцій позивача не достатньо обґрунтованими, а тому відхиляє їх, як безпідставні.

Разом з тим, вказані висновки не впливають на розмір донарахованих за результатами перевірки податкових зобовязань, позаяк загальний результат таких операцій дорівнює нулю (сума валових доходів тотожна сумі валових витрат, і сума податкового кредиту тотожна сумі податкових зобовязань).

При розгляді даної справи суд не обмежився виключно формальним застосуванням приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що були чинними на час існування відповідних правовідносин, а віддав перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. За наведеного, дійшов висновку, що відомості, які містяться в документах позивача є недостовірними, вони не підтверджують фактичного здійснення, товарності відповідних господарських операцій, та є наслідком угод, укладених з метою заниження податкових зобовязань, а тому їх надання податковому органу з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів податкового органу щодо протиправного віднесення позивачем до складу своїх валових витрат суми поставки паперу від ТОВ "Горіховий сад" - 168835,80 грн. без ПДВ та включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ - 33767,16 грн., що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі: 168835,80 грн. х 25% = 42209,00 грн. та з податку на додану вартість на 33767,00 грн. З огляду на наведене, податкові повідомлення-рішення про донарахування таких сум податкового зобовязання і про відповідне застосування штрафних санкцій є правомірними, а тому до скасування не підлягають, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Приватному підприємству "Поліграфінтех" в позові до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001722342/0 та №0001732342/0 від 07.06.2010 року, №0001722342/1 та №0001732342/1 від 06.07.2010 року, №0001722342/2 та №0001732342/2 від 10.09.2010 року, №0001722342/3 та №0001732342/3 від 19.11.2010 року, відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.