Постанова № 19471631, 21.11.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

21.11.2011 р. 11:36Справа № 2а-6782/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Варварівський елеватор", вул. Адмірала Макарова, 31,Миколаїв,54036

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення від 01.04.11 р. №0002603510/0,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н, від 04.05.11 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність, від 04.01.11р.;

Товариством з обмеженою відповідальністю "Варварівський елеватор" предявлено позов до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.04.11 р. №0002603510/0.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових пояснень та наданих доказів (а.с.3-5).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення - рішення від 01.04.11 р. №0002603510/0 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с.26-28).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

встановив:

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва відповідно до пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.10 року № 2755-ІV, на виконання наказу від 04.03.11 №363, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ компанія «Варварівський елеватор»з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01.01.09 по 31.12.10 року за результатами якої було складено акт № 335/35-10/35639357 від 18.03.2011 року (а.с.7-11).

За результатами перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011р. №0002603510/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 261236, 00 грн. (в т. ч. основного платежу у розмірі 208989, 00 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 52247, 00 грн.) (а.с.6).

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01.01.09 по 31.12.10 встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у загальній сумі 208989,00 грн., в тому числі у податкових періодах:

2009році у розмірі 50033,00 грн.;

2010році у розмірі 158956,00 грн.

Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради на адресу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва надано копію договору оренди землі від 20.01.10 №7383, укладеного Миколаївською міською радою з ТОВ компанією «Варварівський елеватор»(лист від 17.01.2011р. вих. №90/511-14-14). Договір зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.02.2010р. за №041050000046 (а.с.12-13).

Умовами договору оренди землі №7383 від 20.01.10 визначено:

Миколаївська міська рада, в особі міського голови Чайки Володимира Дмитровича, надалі «Орендодавець», з однієї сторони та товариство з обмеженою відповідальністю компанія «Варварівський елеватор», в особі директора Поповича Михайла Михайловича, що мешкає у АДРЕСА_1 та діє на підставі Статуту, зареєстрованого Миколаївським міськвиконкомом від 28.02.08 №15221050004015909 та протоколу зборів учасників № 4, надалі «Орендар», з іншої сторони, уклали цей договір.

п.п. 1.1 Миколаївська міська рада на підставі рішення від 19.12.2008р. №31/40 передає, а ТОВ компанія «Варварівський елеватор»приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування будівель та споруд по вул. Адмірала Макарова, 31 /Центральний район, Варварівка/.

п.п. 2.1 В оренду передається земельна ділянка загальною площею 30900 кв. м, у тому числі 7933 кв.м під капітальною забудовою, 2601 кв. м під спорудами, 16115 кв.м під проїздами, проходами та площадками, 1470 кв.м під зеленими насадженнями, 174 кв.м під лиманами, без права передачу її в суборенду.

п.п. 3.1 Договір діє протягом 20 років з дати його державної реєстрації.

п.п. 4.1 За оренду земельної ділянки Орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

п.п. 4.2 Розмір орендної плати:

п.п. 4.2.1 За період користування земельною ділянкою (30900 кв.м) з 01.01.09 до 01.01.10 орендна плата встановлюється у розмірі 50033, 28 грн.

п.п. 4.2.2 За період користування з 01.01.10 та послідуючі роки річна орендна плата за земельну ділянку (30900 кв.м) встановлюється у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки де:

нормативна грошова оцінка земельної ділянки (30900 кв.м) складає 5298524,35 грн. Виходячи з цього розмір річної орендної плати у 2010 році за цим договором складає 158955, 74 грн.

п.п. 4.4 Термін і порядок внесення орендної плати за землю:

- орендна плата за землю вноситься Орендарем за період з 01.01.09 до 01.01.10 у розмірі 50033,28 грн., з 01.01.10 до 01 числа, наступного місяця за звітним одноразовим внеском, а далі щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 від розміру річної орендної плати, протягом 30 днів місяця наступного за звітним.

Відповідно п.п «д»9.4 договору Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.

Договір оренди землі №7383 від 20.01.2010р. скріплено підписами міського голови Чайки В.Д., директора ТОВ компанії «Варварівський елеватор»Поповича М.М. та посадовою особою, яка провела держреєстрацію Волошина С.В., а також завірено відбитками печаток Миколаївської міської ради, ТОВ компанії «Варварівський елеватор», Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону України від 03.07.92 № 2335-ХП "Про плату за землю" (із змінами і доповненнями).

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" (із змінами і доповненнями) власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України від 25.10.01 року із змінами і доповненнями встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, і таке право посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно із статтею 5 Закону України №161-XIV від 06.10.98 року "Про оренду землі" (із змінами і доповненнями, далі - Закон №161) орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (статті 13, 18 Закону №161).

Згідно із статтею 21 Закону України "Про оренду землі" (із змінами і доповненнями) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Відповідно до ст. 14 Закону України"Про плату за землю" (із змінами і доповненнями) платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислюють суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно із статтею 25 Закону "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Статтею 27 Закону України "Про плату за землю" (із змінами і доцовненнями) визначено, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 53 Податкового кодексу України від 02.12.10 року № 2755-ІV, встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ компанією «Варварівський елеватор»вимог статей 13, 15 Закону України від 03.07.92 N 2535-ХИ "Про плату за землю" (із змінами і доповненнями), а саме ТОВ компанією «Варварівський елеватор»не нараховано та не сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою (30900 кв.м), право оренди на яку відповідно вимог 125, 126 Земельного кодексу України від 25.10.01 року № 2798-ПІ (із змінами і доповненнями) посвідчено договором оренди землі №7383 від 20.01.10, укладеного між Миколаївською міською радою та ТОВ компанією «Варварівський елеватор», зареєстрованого у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК»24.02.10 за №041050000046.

Позивач зазначає, що договір оренди землі №7383 від 20.01.2010р. в силу приписів ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним та в силу ч. 1 ст. 216 Цивільного кодекс) України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійністю.

Як наслідок, у ДШ у Центральному районі м. Миколаєва були відсутні підстави для визначення грошового зобов'язання ТОВ компанія «Варварівський елеватор»на підставі лише факту такого правочину.

На думку позивача, підставою для нікчемності зазначеного правочину є недодержання в момент його вчинення стороною вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст цього правочину (договору), суперечив Цивільному кодексу України, оскільки договір від імені однієї із сторін - ТОВ компанія «Варварівський елеватор», в порушення ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України було підписано особою, не уповноваженою на це установчими документами товариства.

Суд не погоджується з такою правовою позицією позивача так як договір оренди землі №7383 від 20.01.2010р. не є нікчемним виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що нікчемність конкретного правочину має бути прямо передбачена нормою закону.

Відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219. частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує ї дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга стати 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

В даному випадку порушення при вчиненні правочину ч. 2 ст. 207 Цивільні кодексу України не є підставою для його нікчемності, оскільки це прямо не встановлені законом, як того вимагають приписи ч. 2 ст. 215 ЦК.

Натомість зазначений правочин є оспорюваним (якщо одна із сторін заперечує вол дійсність на підставах, встановлених законом) і може бути визнаним в судовому порядку недійсним за позовом однієї зі сторін правочину.

Даної позиції дотримується і Верховний Суд України (Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними).

Слід зазначити, що відомості щодо звернення ТОВ компанія «Варварівський елеватор»до суду з позовною заявою про визнання договору оренди землі №7383 від 20.01.2010р. не надходили.

В позовній заяві по справі №2а-6782/11/1470 зазначена інформація теж відсутня.

Таким чином, договір оренди землі №7383 від 20.01.2010р. є дійсним, визначення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ТОВ компанія «Варварівський елеватор»на підставі зазначеного договору є правомірним.

Позивач вважає, що застосування ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва штрафних (фінансових) санкцій на підставі норм п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є протиправним, оскільки норми Кодексу не пом'якшують відповідальність і, як наслідок, не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України).

Крім того, на думку позивача, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва уповноважена нараховувати лише пеню за прострочення строків сплати (несплату) орендної плати за землю.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва відповідно до п.п. 54.3.1 пункту 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України самостійно визначено суму грошових зобов'язань платника податків ТОВ компанія «Варварівський елеватор»в розмірі 208989 грн. у зв'язку з недодачею платником податків в установлені строки податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 та 2010 роки.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання платника податків на підставі, визначеній п.п. 54.3.1 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Таким чином, сума штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2011р. №0002603510/0, складає 52247 грн. (208989 грн. * 25%).

Щодо дії зазначеної норми в часі, слід зазначити, що вона пом'якшує відповідальність особи в порівнянні з нормою Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон №2181), якою було встановлено зазначений вище вид відповідальності до набрання Податковим кодексом України чинності.

Відповідно до п.п. «а»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Відповідно до п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. «а»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого п.п. 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі викладеного, податкове повідомлення - рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 01.04.11 р. №0002603510/0 прийнято у відповідності до чинного законодавства.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Слід також зазначити, що згідно положень ст.79 та 86 КАС України передбачено, що письмовими доказами є документи, акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність оскаржуваних рішень та прийняття їх в межах своєї компетенції та у спосіб встановлений законодавством.

Доводи та докази позивача не спростовують законності прийнятих рішень та не можуть бути підставою для скасування оскаржуємого податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі покладені на позивача.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 2, 7, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. А. Зіньковський