Постанова № 19471314, 02.11.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

02.11.2011 р. 10:03Справа № 2а-4832/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю " Оптово-роздрібне виробниче підприємство" Продовольчі товари", вул.Васляєва, 25-а, м.Миколаїв,54018;

доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, вул.Гмирьова, 1/1, м.Миколаїв, 54028;

проскасування податкового повідомлення - рішення №0000032302/0 від 16.02.11р. та №0000042302/0 від 16.02.11р.;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 19.10.10р.;

від відповідача: не з'явився;

Товариством з обмеженою відповідальністю Оптово-роздрібне виробниче підприємство "Продовольчі товари" предявлено позов до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва з вимогою визнати нечинними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 16.02.11р. №0000032302/0 та № 0000042302/0.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених в позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих доказах (т.1, а.с.3-7).

В попередніх судових засіданнях відповідач надав до суду заперечення де зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 16.02.11р. №0000032302/0 та №0000042302/0 прийняті у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (т.1, а.с.46-47). В останнє судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином (т.1, а.с.69).

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважного представника відповідача, відповідно до ст.128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

В період з 25.01.11р. по 27.01.11р. відповідачем було проведено перевірку позивача, за результатами якої було складено акт №212/07-024/22426099 від 02.02.11р. про результати документальної позапланової перевірки ТОВ Оптово-роздрібне виробниче підприємство "Продовольчі товари" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.10р. по 31.10.10р. (т.1 а.с.8-27) яким встановлено порушення пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на час виникнення правовідносин).

16.02.11р. на підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті повідомлення-рішення №0000032302/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 186724грн. та №0000042302/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 32933,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 8233,25грн. (т.1, а.с.28-29).

Відповідач дійшов висновку (т.1, а.с.26) щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за листопад 2010р. в розмірі 186724грн., завищення суми дозволеного податкового кредиту на 198581грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 188224грн., завищення суми дозволеного податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 532298грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1500грн., заниження ПДВ на загальну суму 32933грн., внаслідок порушення позивачем пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про ПДВ”.

На думку відповідача позивач до складу загального податкового кредиту жовтня 2010р. безпідставно включив податкові накладні за попередні періоди на суму ПДВ 198580,81грн., та до складу загального податкового кредиту листопада 2010р. включив податкові накладні за попередні періоди на суму ПДВ 554873,97грн.

03.03.11р. позивач подав до ДПА у Миколаївській області скаргу, у якій просив прийняти рішення про скасування повідомлень - рішень від 16.02.11р. №0000032302/0 та №0000042302/0.

ДПА у Миколаївській області було прийнято рішення від 17.03.11р. №682/10/25-014, яким скарга позивача була залишена без задоволення, а повідомлення-рішення від 16.02.11р. №0000032302/0 та №0000042302/0 залишено без змін (т.1, а.с.30-34).

30.03.11р. позивач подав до ДПА України повторну скаргу, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.02.11р. №0000032302/0 та №0000042302/0.

ДПА України було прийнято рішення від 27.05.11р. №9931/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги, яким було залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача (т.1, а.с.36-39).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, “податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту”.

Відповідно до положень пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про ПДВ” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)”.

Право на податковий кредит може бути реалізовано платником податків лише тоді, коли такий платник податків отримав податкові накладні, що встановлено пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”.

Акт перевірки не містить інформації стосовно дати виникнення права позивача на податковий кредит. Відповідачем при проведенні перевірки не досліджувалося це питання, а також не встановлено, яка з подій (дата списання коштів з банківського рахунку, дата виписки відповідного рахунку чи дата отримання податкової накладної) здійснилася першою.

Відповідач зазначив, що головним порушенням позивача було саме не надання скарг на своїх постачальників які затримували податкові накладні. Суд не погоджується з такими доводами відповідача у зв'язку з тим, що закон "Про ПДВ" надає платнику податків право, а не обов'язок, додавати до податкової декларації за звітний податковий період скаргу на постачальника який затримує надання податкової накладної. Відсутність зазначених скарг не може позбавити платника податків права сформувати податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих з запізненням.

В судовому засіданні було допитано свідка (старшого державного податкового ревізора інспектора ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва) Лєбєдєву Т.С., яка зазначила, що вона не вимагала від позивача у письмовій формі додаткових документів під час перевірки.

В той же час, позивачем було надано суду відповідні документи на підтвердження своєї правової позиції (податкові накладні (загальна кількість 49 (т.1, а.с.72-74) на суму 198580,85грн.), копії листів до постачальників продукції з проханням надати податкові накладні, докази отримання податкових накладних у жовтні листопаді 2011р. (загальна кількість 134 на суму 552445,66грн. а.с.182-187,т.1), копії листів від постачальників позивача, копії поштових конвертів в яких надходили відповідні податкові накладні (т.1, а.с.72-250, т.2, а.с.1-250, т.3, а.с.1-39).

Таким чином позивачем було доведено, що він діяв у відповідності до чинного законодавства. Податкові накладні за попередні періоди, включені до складу податкового кредиту жовтня 2010р., були отримані позивачем лише у жовтні 2010р., а податкові накладні за попередні періоди, включені до складу податкового кредиту листопада 2010р. - у листопаді 2010р. Тому саме у ці відповідні звітні періоди податкові накладні і були включені до податкового кредиту.

Зазначена позиція також знайшла своє підтвердження у листі ДПА України від 10.08.06р. №8799/6/16-1515-10 де зазначено, що суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні.

Та обставина, що покупець має право отримати податкову накладну у певному податковому періоді, жодним чином не обмежує право покупця отримати таку накладну в іншому податковому періоді.

Обмеження стосуються лише тих податкових накладних, що отримані після закінчення строків позовної давності, встановлених ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (який був чинний на час отримання податкових накладних). Лише податкові накладні, отримані пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, не можуть бути використані для отримання податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не надав належної оцінки обставинам, викладеним в акті перевірки, внаслідок чого контролюючим органом прийнято необґрунтовані та протиправні податкові повідомлення-рішення від 16.02.11р. №0000032302/0 та №0000042302/0.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятого рішення. У звязку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача такими, що підлягають судовому захисту.

Разом з тим, суд вважає, що спосіб захисту, обраний позивачем, а саме визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, не є належним.

Так, вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акту, який поширює свою дію на невизначене коло осіб і який стає нечинним з моменту його прийняття.

Оскільки оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення є індивідуальними актами, до них може бути застосована лише вимога про визнання протиправними та їх скасування.

Згідно ст.163 ч.2 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Використовуючи право надане суду зазначеною статтею КАС України, суд приходить до висновку, що для гарантування прав позивача, податкові повідомлення-рішення від 16.02.11р. №0000032302/0 та №0000042302/0 необхідно визнати протиправними та скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №0000032302/0 від 16.02.11р.

3. Визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №0000042302/0 від 16.02.11р.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне виробниче підприємство" Продовольчі товари" суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЗіньковський О.А.

постанова складена у повному обсязі

та підписана 04.11.2011р.