Постанова № 19470815, 14.09.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

14.09.2011 р. 15:25 Справа № 2а-5294/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Мотельчук А.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши справу,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Юг",

пр. Героїв Сталінграду, 87-в, кв. 29, м. Миколаїв, 54025 доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва,

вул. Потьомкінська,24/2, м. Миколаїв, 54030 провизнання дій протиправними та забов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва щодо визнання в Акті перевірки від 21.06.2011 року №788/23-400/31096185, нікчемними і недійсними в силу закону договору купівлі-продажу товарів №21/05-1 від 21.05.2010р., укладеного між ТОВ Компанія «ІНГУЛАГРО-СЕРВІС» та ТОВ «Магістраль-Юг», та договорів укладених ТОВ «Магістраль-Юг» з покупцями контрагентами, зазначеними в акті.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Магістраль-Юг” судові витрати у розмірі 1,70 грн. з Державного бюджету України.

4. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд

Суддя В. С. Брагар

Миколаївський окружний адміністративний суд

54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2011 р. 15:25 справа № 2а-5294//11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Мотельчук А.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

"Магістраль-Юг",

пр. Героїв Сталінграду, 87-в, кв. 29, м. Миколаїв, 54025 доДержавної податкової інспекції у Центральному районі

м. Миколаєва,

вул. Потьомкінська,24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання дій протиправними та забов'язання вчинити певні дії, за участю представників: від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н, від 01.08.11 р.;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 7/9/10-023, від 04.01.11 р.;

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, щодо визнання та визначення у акті перевірки від 21.06.2011 року №788/23-400/31096185, нікчемними і недійсними в силу закону договору купівлі-продажу товарів №21/05-1 від 21.05.2010р., укладеного між ТОВ Компанія “ІНГУЛАГРО-СЕРВІС” та ТОВ “Магістраль-Юг”, та договорів укладених ТОВ “Магістраль-Юг” з покупцями згідно списку, та зобовязання відповідача не вносити викладену в акті інформацію до системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що викладення в акті перевірки висновку про нікчемність правочинів суперечить нормам цивільного законодавства та не входить до повноважень органів державної податкової служби, а правочини, які зазначені в акті перевірки як нікчемні, не відповідають визначенню нікчемного правочину, яке міститься в Цивільному кодексі.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що правочини, які описані в акті перевірки, не спрямовані на настання правових наслідків та вчинені з метою несплати податків, а значить є такими, що порушують публічний порядок. В звязку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ “Магістраль-Юг” зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

14-20.06.11р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено позапланову невиїзну перевірку позивача, з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ Компанія “ІНГУЛАГРО-СЕРВІС” за період 3-й квартал 2010р..

21.04.11р. за результатами перевірки було складено акт №788/23-400/31096185, в якому зроблено висновок про порушення позивачем ч.1 та ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.626, ч.1 ст.628, ст.629, 655, 656, 658, 662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених ТОВ “Магістраль-Юг” з постачальниками та покупцями. Усі операції з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) за участю ТОВ “Магістраль-Юг” з контрагентами, відображеними в акті перевірки, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Даний спір полягає в правомірності дії відповідача по встановленню висновків, щодо нікчемності правочинів позивача, та виникнення для нього правових наслідків при застосуванні висновків спірного Акту перевірки.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених субєктивних прав юридичних осіб, адміністративний суд виходить з того, що він не уповноважений вирішувати питання про скасування акту перевірки субєкта владних повноважень, але при вирішення спору про оскарження дій субєкта владних повноважень він має право і повинен зясувати усі обставини по справі, зокрема, підстави та порядок проведення перевірки, дослідити вчинені відповідачем дії та їх відповідність закону, перевірити порядок прийняття акту перевірки і його відповідність вимогам закону з урахуванням суті викладених висновків тощо.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.09р. ”Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 8.11.10р.

Таким чином суд вважає, що дії відповідача, які полягають, зокрема, в наданні в Акті перевірки висновків щодо нікчемності угод позивача не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують законні права позивача. І хоча за результатами проведеної перевірки та складеному Акту відповідач рішення не приймав, зроблені ним висновки порушують не тільки законні інтереси позивача, але й тягнуть за собою реальні негативні правові наслідки, в тому числі і на майбутнє, та покладають на позивача певні обовязки.

Так, згідно положень ст.ст.215, 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін, тобто є імперативними.

Таким чином, якщо субєктом владних повноважень (податковим органом) в своєму офіційному документі (акті перевірки) встановлено факт недійсності (нікчемності) правочину, то у платника податків виникає імперативний обовязок повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. А відповідно до положень ст.140.2 ПК України такий платник податків зобовязаний здійснити також перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним (нікчемним), були враховані в обліку сторони правочину. При цьому законом не вимагається прийняття додаткових рішень податковим органом.

Крім того, в листі ВАСУ від 10.06.10р. № 845/11/13-10 ”Щодо оскарження дій податкових органів” зазначається, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, обовязковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обовязків, їх зміни чи припинення.

Тому, юридичні наслідки визнання правочинів нікчемними проявляються у вигляді обовязку внести зміни до податкових декларацій зі сплатою штрафів та поверненні усього отриманого на виконання правочину. Крім того зазначений в акті перевірки обовязок позивача коригувати податковий кредит та податкові зобовязання з ПДВ теж є юридичним наслідком.

Відповідно до листа ВАСУ від 2.06.11р. № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції судам необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ “Магістраль-Юг” та ТОВ Компанія “ІНГУЛАГРО-СЕРВІС” та ТОВ “Магістраль-Юг” з контрагентами зазначеними в акті перевірки, позивач надав суду первинні документи договори купівлі продажу, специфікації, рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акти списання, калькуляції, акти здачі робіт.

Що стосуються вимоги позивача про зобовязання відповідача не вносити викладену в акті інформацію до системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, суд зазначає, що дана система офіційно законодавством не встановлена і використовується податковою службою, як внутрішня для взаємодії підрозділів, тому несення до неї інформації ніяким чином не порушує права позивача.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача в частині задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва щодо визнання в Акті перевірки від 21.06.2011 року №788/23-400/31096185, нікчемними і недійсними в силу закону договору купівлі-продажу товарів №21/05-1 від 21.05.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія “ІНГУЛАГРО-СЕРВІС” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Магістраль-Юг”, та договорів укладених Товариством з обмеженою відповідальністю “Магістраль-Юг” з покупцями контрагентами, зазначеними в акті.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Магістраль-Юг” судові витрати у розмірі 1,70 грн. з Державного бюджету України.

4. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар

Повний текст рішення складений відповідно

до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 19.09.2011 р.