Постанова № 19469908, 19.09.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19.09.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-4979/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Завод "Екватор", вул. Декабристів 60, м.Миколаїв, 54020;

доДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, вул.Г.Петрової 2-А, м.Миколаїв, 54029;

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.11р. №0000600070, від 23.06.11р. №0000590070;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №56/98 від 25.06.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №430/9/10-00 від 17.01.11р.;

Публічним акціонерним товариством "Завод "Екватор" пред’явлено позов до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва з вимогою визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.06.11р. №0000600070 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 16555,0грн., визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.06.11р. №0000590070 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 16 018,0грн.;

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові (а.с.3-6), наданих доказах та усних поясненнях.

На підтвердження своєї правової позиції позивач також в своїх поясненнях послався на відповідну судову практику Верховного суду України, Європейського суду з прав людини та на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.11р. №742/11/13-11.

Позивач також зазначив, що Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.11р. вих. №742/11/13-11 роз’яснив, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 23.06.11р. №0000600070 та №0000590070 прийняті у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача призначена та проведена в порядку та у спосіб передбачений законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за березень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.01.11р. по 28.02.11р.

За результатами перевірки складено акт від 15.06.11р. №1910/070-19/14308032 (а.с.11-32) та прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.06.11р. №0000600070 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 16555грн. та застосування штрафної санкції у сумі 1,0грн. (а.с.9) та №0000590070 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 16018грн. (а.с.10)

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновків щодо порушень вищенаведених норм відповідач дійшов з наступних підстав.

На сторінці 16, 20 акту перевірки зазначено (а.с.26,30), що “у зв'язку з тим, що неможливо відпрацювати ланцюги постачання постачальників ПАТ “Завод Екватор”, за результатами перевірки неможливо підтвердити суму податкового кредиту ПАТ “Завод Екватор” по операціях з ними”.

У зв'язку з цим у висновку акту перевірки зазначено, що позивач порушив п.198.3 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Згідно із пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Згідно із п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума податку має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Усі ці норми у повному обсязі були дотримані позивачем. Податковий кредит підтверджений належним чином оформленими податковими накладними. Будь-яких зауважень щодо їх наявності та оформлення акт перевірки не містить. Товари були придбані позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Сума, що підлягала сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначалася як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Доказів порушення вимог цих норм акт перевірки не містить.

Відповідно до акту перевірки, товарність операцій перевіркою не досліджувалась й тому не ставиться судом під сумнів.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід було встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Позивач має усі документи, що підтверджують здійснення ним господарських операцій у перевіреному періоді. Зазначені документи у повному обсязі надавалися перевіряючим під час проведення перевірки на надані суду (а.с.37-97).

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки), зазначене є порушенням п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Посилання відповідача на знаходження "контрагентів" позивача в різних "станах" не можуть бути підставою для застосування до позивача санкцій за порушення податкового законодавства які він не вчиняв.

На стор.10 акту (а.с.20) перевірки зазначено, що за результатами проведення перевірки не встановлено взаємовідносини позивача з платниками, установчі документи, свідоцтва, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуємі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятого рішення. У зв’язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача –такими, що підлягають судовому захисту.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”№3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 23.06.2011 року №0000600070 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 16555,0грн.;

3. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 23.06.2011 року №0000590070 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 16018,0грн.;

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Екватор" суму сплаченого судового збору в розмірі 6грн. 80коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                    Зіньковський О.А.

постанова складена у повному обсязі

та підписана 23.09.2011р.