Постанова № 19469172, 05.09.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

05.09.2011 р. Справа № 2а-4828/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" Светар-ТВ", вул.28 Армії 9-б, м.Миколаїв, 54034;

доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, вул.Гмирьова 1/1, м.Миколаїв, 54028;

треті особиТОВ "Акорд Буд", пр-т Леніна 67, м.Миколаїв, 54017;

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000052360 від16.06.11р.;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність від 04.01.11р.;

від відповідача: Бойко, довіреність №3/9/10-007 від 29.07.11р.;

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність від 17.01.11р.;

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма" Светар-ТВ", предявлено позов до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва з вимогою визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №000052360 від 16.06.11р. на суму грошового зобов'язання 74848,57грн. та штрафних санкцій 18712,14грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих доказах (т.1 а.с.3-9).

На підтвердження своєї правової позиції позивач також в своїх поясненнях послався на відповідну судову практику Верховного суду України, Європейського суду з прав людини та на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.11р. №742/11/13-11.

Позивач також зазначає, що Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011 року вих. № 742/11/13-11 розяснив, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №000052360 від 16.06.11р. прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (т.2 а.с.47-49).

Представник третьої особи надав до суду статутні документи ТОВ "Акорд Буд" та докази реальності (товарності) здійснених господарських операцій, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

З 17.05.11р. старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Ленінському районі м.Миколаєва Дергуновою Т.Г. була проведеною документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ “Фірма “Светар-ТВ” з питань правових відносин з платником податків ТОВ “Акордбуд” за серпень 2010р.

За результатами перевірки було складено Акт №1177/23-100/24053834 від 27.05.11р. (т.1, а.с.12-28). На підставі вказаного Акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення про застосування збільшення суми грошового зобов'язання - 74848,57грн. за платежем “Податок на додану вартість” та сплату штрафних санкцій в сумі 18712,14грн. (а.с.10, т.1).

В податковому повідомленні-рішенні №0000052360 від 16.06.11р. зазначено, що позивачем порушено п.п.7.4.1., 7.4.5. п.7.4., п.п.7.7.1. п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість” та занижено ПДВ в серпні 2010р. на суму 74848,57грн., внаслідок цього, у податковому повідомленні-рішенні визначено загальну суму податкового зобов'язання - 93560,71грн., в тому числі за основним платежем - 74848,57грн., та штрафними фінансовими санкціями відповідно до абз.1 п.123 Розділу II Податкового кодексу в сумі - 18 712,14 грн.

Підставою відмовлення в зарахуванні позивачу вказаної суми податкового кредиту є, як вказується в Акті перевірки, є те, що, на думку відповідача, операції з поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ “Акордбуд” можуть мати ознаки безтоварності, оскільки у ТОВ “Акордбуд” відсутні необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності основні засоби (складські приміщення, автотранспорт, земельні ділянки, обладнання, інше), а також для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару (робіт, послуг) у обсягах, що задекларовані, не має достатньої кількості найманих працівників з необхідним фаховим знанням для здійснення відповідного виду діяльності, та використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними “податковими ямами”, тим самим не виконуючи належним чином податкових зобов'язань перед бюджетом.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача з питань правових відносин з платником податків з ТОВ “Акордбуд” за період з 01.08.10р. по 31.08.10р. не було виявлено будь-яких порушень податкового законодавства або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача. Фактично всі недоліки та претензії сформульовано в акті перевірки щодо контрагентів третьої особи по справі, а не до позивача та його безпосереднього контрагента.

У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідачем повинно було досліджуватись факти здійснення господарської операції безпосередньо між учасниками господарської операції (тобто між позивачем та третьою особою по справі), а не між іншими учасниками господарських взаємовідносин по третіх, четвертих тощо ланках «ланцюгах».

Водночас слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків несплата ПДВ продавцем (підрядником, замовником) і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю.

Відтак власне відсутність доказів сплати або декларування постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування.

Слід також зазначити, що відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг. Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, обєктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобовязань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, відповідач у даному випадку первинно мав встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Позивач та третя особа надали суду копії документів, що підтверджують здійснення ним реальних господарських операцій у періоді що перевірявся. Зазначені документи у повному обсязі надавалися відповідачу під час проведення перевірки, проте, відповідачем первинні документи та пояснення позивача не було взято до уваги.

Суд зазначає, що констатування фактів порушень податкового законодавства, ґрунтуючись лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Зазначене є порушенням п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Щодо посилання відповідача на не декларування контрагентами позивача та третьої особи до сплати податку на додану вартість, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Факт не декларування іншими підприємствами (в ланцюгу постачання) до сплати податку на додану вартість у певному місяці не може свідчити про те, що ці підприємства не відображали у своєму податковому та бухгалтерському обліку суму податкових зобовязань з ПДВ за операціями поставки з позивачем. Зазначене, з огляду на норми податкового законодавства, може також свідчити про те, що у певному періоді ці підприємства мали відємне значення (податковий кредит перекрив зобовязання), та не може бути доказом наявності порушень податкового законодавства з боку позивача.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що фінансово-господарські операції позивача є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами (стаття 234 Цивільного кодексу України), а також що вказана підстава, відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину нікчемним.

У зв'язку з цим суд зазначає, що згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є один із перелічених у ст.228 ЦК України напрямків.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем на надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома субєктами господарювання з огляду на норми Закону “Про державну податкову службу” та ст.20 ПКУ.

В свою чергу, позивачем та третьою особою надано суду достатньо доказів реальності господарських операцій між ними.

Позивач повністю оплатив контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю “Акордбуд” ПДВ у вартості виконаних робіт та одержав від нього податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити, передбачені положеннями п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Позивач своєчасно перерахував податки та надав звітність щодо їх оплати. Відповідачем в акті не наведено даних про порушення позивачем цих вимог Закону.

За цей період ТОВ “Акордбуд” виконувало субпідрядні роботи на наступних об'єктах:

- капітальний ремонт фасаду Палаці творчості учнів (договір на капітальні роботи між Управлінням освіти Миколаївської міської ради та ТОВ “Фірмою “Светар-ТВ” №54 був узгодженим 24.06.10р., яким передбачається виконання робіт з матеріалів Підрядника);

- Баштанський психоневрологічний інтернат (договір на капітальні роботи між позивачем та Підрядником №70 був узгодженим 15.07.10р. Договором передбачалося виконання робіт з капітального ремонту об'єкту - зовнішніх мереж водопостачання.). ТОВ “Акордбуд” виконував ці роботи на підставі договору субпідряду №70/1 від 15.07.10р.

- пологовий будинок №2 м.Миколаєва (договір між Замовником та Підрядником №171 був узгодженим 09.08.2010р., яким передбачалося здійснення поточного ремонту стояків каналізації та водопроводу (праве крило будівлі) у Пологовому будинку № 2. ТОВ “Акордбуд” виконував ці роботи на підставі договору субпідряду №10/08/10 від 10.08.10р.;

- капітальний ремонт Муніципального колегіуму у м.Миколаєві (договір на капітальні роботи №10 від 01.07.10р. був узгодженим між Управлінням освіти Миколаївської міської ради та ТОВ “Фірма “Светар-ТВ”, як Підрядником. ТОВ “Акордбуд” на підставі договору №10/1 від 01.07.10р., узгодженого між ним та ТОВ “Фірма “Светар-ТВ”, виконував субпідрядні роботи з матеріалів, що були придбані ТОВ “Фірмою “Светар-ТВ”).

Вся роботи були виконані в передбачений договорами строки. Замовники не мали претензій щодо невиконання або неякісного виконання прийнятих робіт і здійснили розрахунки за виконані роботи в повному обсязі.

Надані для перевірки документи: довідки про вартість виконаних робіт, ліцензії на виконання будівельних робіт, акти прийомки виконаних будівельних робіт, відомості фактичних витрат на ресурси, товарні та податкові накладні, які свідчать про придбання: матеріалів Підрядником - ТОВ “Фірмою “Светар-ТВ”, виписки з банківського рахунку Підрядника про сплату відповідних сум за придбання товарів та сплату податків, - не мали зауважень зі сторони відповідача (т1., а.с.33-253, т.2).

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що

- на момент здійснення правочинів між позивачем та ТОВ “Акордбуд” всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності й були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі (кожен з учасників був зацікавлений у здійсненні робіт, оскільки операція була спрямована на отримання прибутку обома сторонами, жоден з учасників не здійснював операцію примусово);

- правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- кожен із учасників був зареєстрований на момент укладення та виконання договору як платник податку на додану вартість.

Таким чином, суд також дійшов висновку, що відповідачем не доведено в акті перевірки неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, не надано суду доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до прийняття протиправного повідомлення-рішення.

Крім того, слід зазначити, що вимоги щодо оформлення податкових накладних встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями норм, встановлених податковим законодавством.

В той же час, актом перевірки підтверджено і це не заперечено відповідачем у судовому засіданні, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, що надають право на віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У звязку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача такими, що підлягають судовому захисту.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини»№3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Позивач в своєму позові просив суд визнати недійсним оскаржуване рішення відповідача. Відповідно до положень ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи пояснення позивача у судовому засіданні, надані їм докази, суд вважає за можливе, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати оскаржуване рішення відповідача протиправним та скасувати в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №000052360 від 16.06.11р. на суму грошового зобов'язання 74848,57грн. та штрафних санкцій 18712,14 грн.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Светар-ТВ" суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЗіньковський О.А.

постанова складена у повному обсязі

та підписана 09.09.2011р.