Постанова № 19468567, 19.08.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19.08.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-3547/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Компанія "Агроконтракт", вул.Млинна 1-б, м.Миколаїв, 54002;

доДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, вул.Г.Петрової 2-А, м.Миколаїв, 54029;

треті особиТовариство з обмеженою відповідальністю "Гран Агропром", вул.Центральна 1-а, с.Весняне, Миколаївська обл., 57134;

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.11р. №0000482301;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 28.04.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 17.01.11р.;

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність №4 від 12.02.11р.;

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Компанія "Агроконтракт" пред’явлено позов до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 28.04.11р. №№0000482301 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 83213грн. основного платежу та 8911грн. 25коп. штрафних санкцій.

Ухвалою суду було залучено у справу третю особу без самостійних вимог на боці позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Агропром".

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові (а.с.3-8, т.1). Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що позивачем було реально здійснено фінансово-господарські операції з контрагентами, при здійсненні яких позивачем не вчинено порушень вимог діючого законодавства, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним. На підтвердження своєї правової позиції позивач та третя особа також в своїх поясненнях послалися на відповідну судову практику (Ухвала ВАСУ від 04.03.10р. по справі №К-53289/09) та на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.11р. №742/11/13-11.

Представник третьої особи підтримав правову позицію позивача та надав суду додаткові докази реальності господарських операцій та власної діяльності (а.с.102, т.6).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 28.04.11р. №0000482301 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача призначена та проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством, а наявність у сторін належно оформлених документів, на думку відповідача, не є безумовною підставою для задоволення позову (т.1, а.с.57-59).

Крім того відповідачем зазначено , що позиція контрагент позивача (третя особа по справі) не має необоротних активів, основних фондів, землі, нематеріальних активів у вартісному виразі за даними податкового обліку, не відображено залишки товарно –матеріальних цінностей, у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь –якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, що свідчить про наявність ознак нікчемності здійснених угод. В ході проведення перевірочних заходів не встановлено підтверджень фактів передачі товарів від продавців до покупця (ТОВ "Гран Агропром" –третя особа по справі), в зв'язку з їх відсутністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

встановив:

Позивач (ТОВ "Стивідорна Компанія "Агроконтракт") зареєстрований як юридична особа Виконкомом Миколаївської Міської ради 21.04.1999р. (свідоцтво №492553). Згідно довідки з ЄДРПОУ №483910 основними видами діяльності позивача є:

- транспортне оброблення вантажів;

- діяльність морського пасажирського транспорту;

- діяльність рейсового пасажирського річкового транспорту;

- складське господарство;

- посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту тощо;

ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва з 24.03.2011 року по 30.03.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ “Гран Агропром” (третя особа по справі) та ТОВ “Шер К” за грудень 2010 року, січень 2011 року”.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 04.04.11р. №1128/23-100/30396991 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 року №0000482301 про визначення позивачу грошового зобов’язання з ПДВ у сумі 83213,0грн. та 8911,25грн. штрафних санкцій (т.1, а.с.15, 20-48).

14.04.11р., в порядку п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, позивачем було надано до відповідача заперечення до акту перевірки (т.1, а.с.9-10).

В своїх запереченнях позивач вимагав від ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва проведення повного перегляду результатів перевірки, що оформлена актом перевірки та зазначав, що має усі документи, що підтверджують правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту.

21.04.11р. відповідачем було надано позивачу відповідь на його заперечення (т.1, а.с.11-14) та відмовлено у внесенні змін до прийнятого рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, якщо платником податків подано в установленому законом порядку заперечення до акту перевірки, в якому вимагається повний перегляд результатів відповідної перевірки, органом державної податкової служби проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

В порушення цієї норми відповідачем не було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, не були враховані надані до заперечень документи та пояснення підприємства, у відповіді на заперечення відсутнє обґрунтоване спростування доводів підприємства, викладених у запереченнях. Як наслідок, відповідач прийняв рішення без врахування первинних документів та пояснень платника податків.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу грошового зобов’язання з ПДВ у сумі 83213,0грн. та 8911,25грн. штрафних санкцій став висновок, викладений в акті перевірки, щодо вчинення позивачем у періоді що перевірявся нікчемних правочинів.

У зв’язку з цим суд зазначає, що відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов’язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, відповідач у даному випадку первинно мав встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Позивач надав суду копії документів, що підтверджують здійснення ним господарських операцій у періоді що перевірявся. Зазначені документи у повному обсязі надавалися відповідачу під час проведення перевірки, та додатково разом із запереченнями. Проте, відповідачем первинні документи та пояснення позивача не було взято до уваги.

Основним видом діяльності позивача є транспортне оброблення вантажів. Тобто, усі отримані роботи та послуги підприємство використовувало у своїй господарській діяльності.

Транспортне оброблення вантажів здійснювалося позивачем на виконання відповідної угоди з підприємством ТОВ “Югекотоп”. На виконання цієї угоди позивач здійснював транспортне оброблення товарів (транспортно-експедиційне обслуговування, надання послуг по накопиченню, зберіганню, перевалці вантажів через морські та річкові порти України), належних ТОВ “Югекотоп”. Для цього з підприємствами ТОВ “Гран Агропром” та ТОВ “Шер К” у перевіреному періоді укладалися угоди про надання послуг з приймання, зберігання, відвантаження товарів (з ТОВ “Гран Агропром”) та про перевезення автомобільним транспортом цього товару (з ТОВ “Шер К”).

          Вказаний товар зі складу ТОВ “Гран Агропром” ввозився та територію Миколаївського морського торгового порту для відвантаження на судна, про що свідчать відповідні відмітки на товарно-транспортних накладних: ТОВ “СК “Ніктермінал”, КП №12 ВОХР Миколаївського МТП, портового пункту Миколаївської обласної державної хлібної інспекції.

Позивачем надано суду копії відповідних первинних документів, що підтверджують як господарські операції, вчинені з ТОВ “Гран Агропром” та ТОВ “Шер К” у періоді що перевірявся, так і документи, що підтверджують фактичне транспортування та обробку товару (вантажів), тобто товарність операцій.

В судовому засіданні було досліджено наступні копії документів надані позивачем та третьою особою:

- копії платіжних доручень; копії актів здачі-прийняття робіт; копії податкових накладних; копії актів звірки взаєморозрахунків; копії договорів та додаткових угод (про надання послуг по прийманню, зберіганню та відпуску певних видів товару, про надання послуг навантажувача, про відповідальне зберігання, про оренду транспортних засобів, про виконання робіт з розвантаження сільськогосподарської продукції з автотранспорту, про транспортно-експедиційне обслуговування (позивача із власником товару –ТОВ «Югекотоп»); копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо контрагента ТОВ «Гран Агропром»(підприємство включено у реєстр та зареєстровано, відомості про юридичну особу державним реєстратором підтверджено, вид діяльності –оптова торгівля зерном, насінням та ін.); копія статуту ТОВ «Гран Агропром»; копія довідки про державну реєстрацію ТОВ «Гран Агропром»; копія свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Гран Агропром»платником ПДВ; копії актів приймання-передачі транспортних засобів від ТОВ «Базальт-К»до ТОВ «Гран Агропром»; копії вантажно-митних декларацій із штампами митниці; копії коносаментів, виданих перевізником товару вантажовласнику; копії фіто-санітарних сертифікатів на товар, виданих Державною службою з карантину рослин України; копії товарно-транспортних накладних; копія свідоцтва про державну реєстрацію контрагента «ШЕР К»; копія довідки про взяття ТОВ «ШЕР К»на облік, як платника податків; копія свідоцтва про реєстрацію ТОВ «ШЕР К»платником ПДВ; копія ліцензії на внутрішні перевезення вантажів, виданої ТОВ «ШЕР К»Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті; копія довідки з ЄДРПОУ щодо ТОВ «ШЕР К»; копія договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом; копії актів здачі-прийняття робіт (наданих транспортних послуг по перевезенню вантажу) ТОВ «ШЕР К»; копії податкових накладних, виписаних ТОВ «ШЕР К»; копія листа ТОВ «ШЕР К»про виділення та направлення автотранспорту; копії талонів замовника ТОВ «СК Агроконтракт»на замовлення автотранспорту ТОВ «ШЕР К»; копії товарно-транспортних накладних (автопідприємство –ТОВ «ШЕР К»); копії спеціальних листів нерезидента із зазначенням номерів автомобілів, кількістю та найменуванням товару, датою навантаження тощо; копія листа-звернення ТОВ «СК Агроконтракт»до Миколаївського МТП»щодо дозволу на в’їзд автотранспорту на територію НМТП із копіями доданих реєстрів автотранспорту; копії рахунку, ДП «Миколаївський морський торговельний порт»на оплату послуг з видачі транспортних перепусток на в’їзд на територію порту; копії списків тимчасових перепусток, оформлених ТОВ «СК Агроконтракт»та списки відповідних автомобілів (т.1, а.с.69-250, т.2, а.с.1-250; т.3, а.с.1-250; т.4, а.с.1-242; т.5, а.с.1-250, т.6, а.с.1-98, 102, 112-118).

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки акту перевірки відповідача щодо наявності порушень чинного законодавства позивачем та третьою особою ґрунтуються лише на припущеннях відповідача, що є порушенням порядку складання та оформлення результатів перевірки органами ДПС.

Так п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984, зазначено що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Слід також зазначити, що згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є один із перелічених у ст.228 ЦК України напрямків.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем на надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним тощо.

Слід також зазначити, що пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що включенню до складу податкового кредиту не підлягають лише суми, не підтверджені податковими накладними. Вимоги щодо оформлення податкової накладної встановлені ст.201 ПК України. Усі ці вимоги були виконані позивачем, зауваження щодо оформлення податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома суб’єктами господарювання з огляду на норми Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та ст.20 Податкового кодексу України.

Позивачем також надана суду довідка відповідача від 29.06.11р. №5507/10/190-35 про відсутність у позивача заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів) (а.с.111, т.6), що також додатково підтверджує добросовісність позивача як платника податків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено в акті перевірки неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, не надано суду доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до прийняття протиправного повідомлення-рішення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем повинно було досліджуватись факти здійснення господарської операції безпосередньо між учасниками господарської операції (тобто між позивачем та його контрагентами), а не між іншими учасниками господарських взаємовідносин по третіх, четвертих тощо ланках –«ланцюгах».

Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, рішеннями органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятого рішення. У зв’язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача –такими, що підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 28.04.11р. №№0000482301 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 83213грн. основного платежу та 8911грн. 25коп. штрафних санкцій.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Компанія "Агроконтракт" суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                    Зіньковський О.А.

постанова складена у повному обсязі

та підписана 29.08.2011р.