Постанова № 19468029, 22.06.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2011 р.                                         09:40                              Справа № 2а-2412/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сауз-Сервіс",

пр. Миру, 36/3, к. 318, м. Миколаїв, 54000 доДержавної податкової інспекції у Заводському районі

м. Миколаєва,

вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 провизнання протиправним та скасування податкових

повідомлень-рішень №0000382301/0 від 12.03.2011 р.

№0000392301/0 від 12.03.2011 р. №0000402301/0 від

12.03.2011 р.,           

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправними скасування податкових рішень-повідомлень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000382301/0, №0000392301/0, №0000402301/0 від 12.03.11р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дані рішення прийняті з порушенням закону оскільки позивач правомірно, у відповідності до вимог Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94 р. (далі Закон №334) відніс на валові витрати вартість маркетингових послуг, та правомірно відповідно Закону України ”Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3.04.97 р. (далі Закон №168) відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення вищезазначених операцій.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що витрати позивача на дані операції не можуть бути включені до складу валових витрат, оскільки позивачем при перевірці не доведено доцільність вищезазначених послуг у його фінансово-господарській діяльності. Відповідно позивач не обґрунтовано включив податкового кредиту з податку на додану вартість суми від здійснення таких операцій. В зв’язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд, –

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ”Сауз-Сервіс” зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

01-18.02.11р.р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.11.07р. по 30.09.10р.

25.02.11р. за результатами перевірки було складено акт 628/23-200/35513468, в якому крім іншого зазначено:

(п.3.1.2) на порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 підприємством завищені валові витрати у розмірі 236307грн. за перевіряє мий період;

(п.3.2.2) на порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення операцій, які не використовувались у його фінансово-господарській діяльності за березень 2008р., грудень 2009р., червень 2010р., вересень 2010р. на загальну суму 189 046 грн.

12.03.11р. на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові рішення-повідомлення:

№0000382301/0, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 236 307 грн. та штрафними санкціями на суму 59 076,75 грн.

№0000392301/0, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 195 700 грн. та штрафними санкціями на суму 48 925 грн.

№0000402301/0, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення податку на додану вартість за вересень 2010р. на суму 76 874 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем з його контрагентами були укладені наступні договори:

Договір про надання консультаційних послуг №ПХ р-00104 від 1.01.08р., укладений з ТОВ ”Північ-Холод”;

Договір на проведення маркетингових досліджень №23 від 1.10.09р., укладений з ТОВ ”Каміонет ЛТД”;

Договір про надання консультаційних послуг №27 від 1.10.09р., укладений з ТОВ ”Каміонет ЛТД”.

Таким чином позивачем, на підставі вищезазначених угод, позивачем були понесені витрати на оплату маркетингових та консультаційних послуг.

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Підпункт 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 встановлює, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.4 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168 забороняє включати до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені платником за матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, тобто основною обставиною, яка підлягає встановленню для правильного застосування цього пункту є мета використання придбаних товарів, робіт, послуг, а не факт такого використання протягом звітного періоду, що також підтверджується і змістом абз.3 пп.7.4.1. Закону №168.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Перевіркою не встановлено порушень в частині не підтвердження сум податкового кредиту податковими накладними, чи їх неправильного оформлення.

Відповідно до Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. №996-Х11 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-          назву документа (форми);

-          дату і місце складання;

-          назву підприємства, від імені якого складено документ;

-          зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-          посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 2.06.11р. № 742/11/13-11, дослідженню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Позивачем в судовому засіданні були надані копії вищезазначених договорів, на підставі яких він відніс суми, сплачені за цими договорами, до складу податкового кредиту та валових витрат, а також копії первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій: актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні. Ці документи надавались позивачем під час перевірки, що підтверджується змістом акту перевірки (стор12-15). Крім того позивачем в якості обґрунтування фактичного надання маркетингових послуг надані суду результати маркетингових досліджень, які оформлені у вигляді порівняльних таблиць, графіків, діаграм та містять аналіз фінансово-господарської діяльності платника. Таким чином позивач довів фактичне надання йому консультаційних послуг та фактичне проведення маркетингових досліджень.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що позивачем не доведено доцільність придбання оплату маркетингових та консультаційних послуг, та використання їх у господарській діяльності, оскільки діючим законодавством не передбачено будь-яких додаткових вимог (в тому числі і вимог про доведення доцільності проведених витрат) щодо заборони віднесення до складу валових витрат, понесених на придбання товарів, на підставі первинних документів, які підтверджують факт її проведення та були оформленні належним чином. Доцільність проведення будь-яких господарських операцій є безумовним правом суб’єкта господарювання. Таке право випливає із самого визначення підприємництва, закріпленого у статті 42 ГК, як самостійної ініціативної діяльності, направленої на отримання прибутку, а також із принципу свободи договору (ст.627 ЦК), відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином висновок податкового органу, що проведення певних господарських операцій, на думку податкового органу, є недоцільним не може мати ніяких податкових наслідків для платника, що перевіряється, з огляду на зазначені вище норми законодавства.

Крім того п.5.11 ст.5 Закону №334 передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином позивач правомірно відніс на валові витрати та до податкового кредиту з ПДВ вартість маркетингових та консультаційних послуг.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення-повідомлення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000382301/0, №0000392301/0, №0000402301/0 від 12.03.11р. підлягають скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові рішення-повідомлення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва №0000382301/0, №0000392301/0, №0000402301/0 від 12.03.11р.

3. Присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю ”Сауз-Сервіс” судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

4. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя                                                                                           В. С. Брагар