Постанова № 19467770, 24.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 р. № 2а-10152/11/1370

17 год. 24 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

представника позивача Івашківа Л. В., представника відповідача Козицької Р. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Аутпост-1»до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання незаконними та скасування рішення та вимоги,

В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Аутпост-1»до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання незаконними та скасування рішення № 222 від 06.05.2011 року та вимоги № Ю-360 від 11.04.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, є платником єдиного податку зі ставкою оподаткування 10%. Позивач вважає, що оскаржуване рішення та вимога про сплату боргу є безпідставними, суперечать нормам чинного законодавства України, зокрема, Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»та Закону України «Про систему оподаткування»та просить їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні на позовну заяву № 14153/06-27 від 19.10.2011 року, поданому представником відповідача в судовому засіданні 20.10.2011 року, де вказано, що позивач допустив порушення вимог п.1 ст. 14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»а вимог Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», якими передбачено обовязок працедавця, незалежно від того, на якій системі оподаткування він перебуває, нараховувати та сплачувати пенсійні внески з 01.01.2006 року в розмірі 31,8%, а з 01.01.2007 року в розмірі 33,2 % від суми витрат на оплату праці найманих працівників. Вважає оскаржуване рішення та вимогу про сплату боргу такими, що відповідають вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.

Приватне підприємство «Аутпост-1»зареєстровано 04.05.2005 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, узято на облік в управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова 13.05.2005 року за № 06/03-11479.

В період з 28.03.2011 року по 11.04.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова проведено планову перевірку приватного підприємства «Аутпост-1», про що складено Акт № 68 від 11.04.2011 року про результати планової перевірки з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 09.02.2008 року по 20.01.2011 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України за період з 01.01.2007 року по 20.01.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», в результаті чого не сплачено страхових внесків всього в сумі 104655,12 грн.

11.04.2011 року відповідачем виставлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ю-360, згідно якої заборгованість зі сплати страхових внесків станом на 20.01.2011 року становить 104655,12 грн.

06.05.2011 року відповідачем прийнято Рішення № 222 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 129191,99 грн.

Позивач із вказаними вимогою та рішенням не погодився, оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження вимогу та рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають мiж суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсiйного страхування. Дiя iнших нормативно-правових aктів на цi правовiдносини може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частинi, що йому не суперечить.

Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осiб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелiк платникiв страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованостi за цими внесками.

Згідно з п. 1 ст. 11 цього ж Закону загальнообов'язковому державному пенсiйному страхуванню пiдлягають особи, якi працюють на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, створених вiдповiдно до законодавства України, незалежно вiд форми власностi, виду діяльності та господарювання, у фiлiях, представництвах, вiддiленнях, в об'єднаннях громадян, у фiзичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi та iнших осiб (включаючи юридичних та фiзичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi обрали особливий спосiб оподаткування (фiксований податок, єдиний податок, фiксований сiльськогосподарський податок, придбали спецiальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на iнших умовах, передбачених законодавством або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п. 1 ст. 14 цього ж Закону страхувальниками цих осiб є їх роботодавцi, якi вiдповiдно до частини 1 статтi 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язанi на пiдставі пункту 6 частини 2 статтi 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати i сплачувати в установленi строки та в повному обсязi cтpaxoвi внески.

Статтею 18 цього ж Закону передбачено, що cтрахові внески є цiльовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всiй територiї України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податкiв, iнших обов'язкових платежiв, що складають систему оподаткування, на цi внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пiльги з нарахування та сплати страхових внесків або звiльнення від їх сплати.

Згідно ч. 1 ст. 19 цього ж Закону страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

На відміну від фізичних осіб, які виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру, які визначені застрахованими особами, ст. 11 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не встановлює обовязку страхування осіб, які надають послуги за цивільно-правовими договорами про надання послуг.

Зі змісту долучених до матеріалів справи копій угод про надання послуг, актів про надання послуг та з висновків, викладених в акті перевірки № 68 від 11.04.2011 року випливає, що фізичні особи, з якими позивач укладав цивільно-правові угоди, надавали йому послуги, а не виконували роботи чи працювали на підставі трудової угоди (контракту). А тому приписи ст. 11 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»до вказаних правовідносин не застосовуються.

Згідно із ч.1 статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Вказана позиція підтримується Пенсійним фондом України, який зазначив у листі від 01.09.2006 року № 11127/03-02, що у разі, якщо суми винагород виплачуються особам за надання послуг за договорами цивільно-правового характеру, внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не нараховуються та не сплачуються.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено донарахування страхових внесків на винагороди за цивільно-правовими договорами про надання послуг фізичними особами, якi не перебувають у штаті підприємства

Суд приходить до висновку, що внаслідок цього порушення відповідачем було безпідставно прийнято вимогу про сплату боргу № Ю-360 від 11.04.2011 року та безпідставно прийнято рішення № 222 від 06.05.2011 року про застосування фінансових санкцій до ПП «Аутпост-1».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, із врахуванням змісту ст. 162 КАС України, вимога управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про сплату боргу № Ю-360 від 11.04.2011 року та рішення управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про застосування фінансових санкцій № 222 від 06.05.2011 року є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги приватного підприємства «Аутпост-1»до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання незаконними та скасування рішення № 222 від 06.05.2011 року та вимоги № Ю-360 від 11.04.2011 року слід задовольнити.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про сплату боргу № Ю-360 від 11.04.2011 року на суму 104655,12 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про застосування фінансових санкцій № 222 від 06.05.2011 року в розмірі 129191,99 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Аутпост-1»(ЄДРПОУ 33533435, м. Львів, вул. Повітряна, 14, кв. 8) 6 (шість) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 29 листопада 2011 року.

Суддя Качур Р.П.