Постанова № 19467732, 28.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2011 р. № 2а-1859/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Демяновського Г.С.,

при секретарі Жарській І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина” до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Родина” звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (далі- ДПІ у Жидачівському районі) № 0000052320\0\1482 від 07 лютого 2011 року в частині донарахування ПДВ на суму 87081,97 грн основного боргу та 21770,49 грн. штрафних санкцій. Заявою про уточнення позовних вимог від 04.11.2011 року позивач збільшив позовні вимоги і просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (далі- ДПІ у Жидачівському районі) № 0000052320\0\1482 від 07 лютого 2011 року ,яким визначено податкове зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 135274,37 гривень, в тому числі :108219,5 гривень основного платіжу та 27054,87 гривень штрафних \фінансових\ санкцій,

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити,в останнє судове засідання подав клопотанні про розгляд справу у відсутність представника позивача.

Представник відповідача позов не визнав з підстав,викладених у запереченніях

Суд, заслухавши пояснення сторін, зясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Родина” зареєстровано в якості юридичної особи Жидачівською районною державною адміністрацією 27.11.2000 року.

Згідно свідоцтва №18402842 ТзОВ „Родина” є платником податку на додану вартість.

ДПІ у Жидачівському районі проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТзОВ «Родина” вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року , валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року. За наслідками перевірки складено Акт №69\23-9\31206598 від 25.01.2011 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000052320\0\1482 від 07 лютого 2011 року, яким підприємству визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 135274,37 грн., з них основний платіж 108219,50 грн., штрафні (фінансові) санкції 27054,87грн.

В Акті перевірки ДПІ у Жидачівському районі №69\23-9\31206598 від 25.01.2011 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року зазначено, що ТзОВ «Родина” порушено вимоги п.1.4. ст.1,п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.2. ст.4,п1.3.,п.1.7.,п.1.8 ст.1,п.п.7.4.1, п. 7.4.п.п.7.7.1.,п.п.7.7.5. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями від 03.04.1997 року №168/97-ВР \із змінами та доповненнями\в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді,що перевірявся на загальну суму 108219,50 грн.,в тому числі за :

-серпень 2009 року на суму 5417,14 грн.,

-вересень 2009 року на суму 6827,93 грн.,

-жовтень 2009 року на суму 4666,25 грн.,

-лютий 2010 року в сумі 3000 грн.,

-квітень 2010 року в сумі 7679,35 грн.,

-травень 2010 року в сумі 9908,37 грн.,

-червень 2010 року в сумі 21199,02 грн.,

-липень 2010 року в сумі 45295,23 грн.,

-вересень 2010 року в сумі 4226,21 грн.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052320\0\1482 від 07 лютого 2011 року, покликаючись на наступне :

25 січня 2010 року ТзОВ „Родина” уклало договір купівлі-продажу з ПП „Альфа Ресурс” за яким продавець- ТзОВ „Родина” зобов”язується передавати у власність покупця -ПП „Альфа Ресурс товар,а покупець зобов”язується приймати товар та оплачувати його на умовах Договору.

На підставі вищезазначеного договору з 30.01.2010 року по 15.07.2010 року ТзОВ „Родина” продала ПП „Альфа Ресурс” продовольчі товари на суму 415860,56 грн.в тому числі ПДВ 69310,09 грн.

Означений товар видавався партіями по 19-ти видаткових накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, в період від 30.01.2010 року по 15.07.2010 року : № № 3001\005 від 30 січня 2010 року,0102\015 від 01.02.2010 року, 0304\014 від 03.04.2010 року, 0504\005 від 06.04.2010 року,0305\010 від 03.05.2010 року,0405\004 від 04.05.2010 року, 0705\065 від 07.05.2010 року,1205\023 від 12.05.2010 року,1805\004 від 18.05 2010 року,0706\001 від 07.06.2010 року, 0806\006 від 08.06.2010 року,1006\001 від 10.06.2010 року,1606\026 від 16 06.2010 року,1706\027 від 17.06.2010 року,2106\012 від 21.06.2010 року,2306\015 від 23.06.2010 року,3006\002 від 30.06.2010 року,0807\001 від 08.07.2010 року,1507\006 від 15.07.2010 року,

На кожну партію товару позивач видавав належно оформлену податкову накладну .копії яких містяться у справі.

Покупець провів оплату за отриманий товар , що підтверджується банківськими виписками ВАТ „АСТРА БАНК” ,які долучені до матеріалів справи

З матеріалів справи вбачається,що позивач проводив щомісячні звірки розрахунків з покупцем ПП „Альфа Ресурс”.

Заборгованість між контрагентами відсутня.

24 червня 2010 року ТзОВ „Родина” уклало договір купівлі-продажу з ТзОВ „Антаріс АБМ” за яким продавець- ТзОВ „Родина” зобов”язується передавати у власність покупця ТзОВ „Антаріс АБМ” - товар,а покупець зобов”язується приймати товар та оплачувати його на умовах Договору.

На підставі вищезазначеного договору з 25.06.2010 року по 05.07.2010 року ТзОВ „Родина” продала ТзОВ „Антаріс АБМ” продовольчі товари на суму 106702,84 грн.в тому числі ПДВ 17783,81 грн

Означений товар видавався партіями по 5-ти видаткових накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, в період від 26.06.2010 року по 05.07.2010 року: №№ 2506\025 від 25.06.2010 року,3006\001 від 30.06.2010 року,3003 від 30.06 2010 року,0207 від 02.07.2010 року,0507\005 від 05.07.2010 року,

На кожну партію товару позивач видавав належно оформлену податкову накладну .копії яких містяться у справі.

Покупець ТзОВ „Антаріс АБМ ” провів оплату за отриманий товар , що підтверджується банківськими виписками ВАТ „АСТРА БАНК” ,які долучені до матеріалів справи

З матеріалів справи вбачається,що позивач проводив щомісячні звірки розрахунків з покупцем Антаріс АБМ „

Заборгованість між контрагентами відсутня.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було наступне:

25 січня 2010 року ТзОВ „Родина” уклало договір купівлі-продажу з ПП „Альфа Ресурс” за яким продавець- ТзОВ „Родина” зобов”язується передавати у власність покупця -ПП „Альфа Ресурс товар,а покупець зобов”язується приймати товар та оплачувати його на умовах Договору.

На підставі вищезазначеного договору з 30.01.2010 року по 15.07.2010 року ТзОВ „Родина” продала ПП „Альфа Ресурс” продовольчі товари на суму 415860,56 грн.в тому числі ПДВ 69310,09 грн.

Означений товар видавався партіями по 19-ти видаткових накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, в період від 30.01.2010 року по 15.07.2010 року.

На кожну партію товару позивач видавав належно оформлену податкову накладну .копії яких містяться у справі.

Покупець провів оплату за отриманий товар , що підтверджується банківськими виписками ВАТ „АСТРА БАНК” ,які долучені до матеріалів справи

З матеріалів справи вбачається,що позивач проводив щомісячні звірки розрахунків з покупцем ПП „Альфа Ресурс”.

Заборгованість між контрагентами відсутня.

24 червня 2010 року ТзОВ „Родина” уклало договір купівлі-продажу з ТзОВ „Антаріс АБМ” за яким продавець- ТзОВ „Родина” зобов”язується передавати у власність покупця ТзОВ „Антаріс АБМ” - товар,а покупець зобов”язується приймати товар та оплачувати його на умовах Договору.

На підставі вищезазначеного договору з 25.06.2010 року по 05.07.2010 року ТзОВ „Родина” продала ТзОВ „Антаріс АБМ” продовольчі товари на суму 106702,84 грн.в тому числі ПДВ 17783,81 грн

Означений товар видавався партіями по 5-ти видаткових накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, в період від 26.06.2010 року по 05.07.2010 року.

На кожну партію товару позивач видавав належно оформлену податкову накладну .копії яких містяться у справі.

Покупець ТзОВ „Антаріс АБМ ” провів оплату за отриманий товар , що підтверджується банківськими виписками ВАТ „АСТРА БАНК” ,які долучені до матеріалів справи

З матеріалів справи вбачається,що позивач проводив щомісячні звірки розрахунків з покупцем Антаріс АБМ „

Заборгованість між контрагентами відсутня.

Крім цього суд приймає до уваги достовірність означених даних встановленою і підтвердженою відповідачем реальною господарською діяльністю ТзОВ „Родина” ,що підтверджується грошовими оборотами, зазначеними у акті перевірки, а також те ,що поставка \продаж\продовольчих товарів відноситься до основної діяльності як продавця так і покупців.

Суд не приймає заперечення відповідача про те,що вищеперелічені угоди з покупцями мають протиправний характер ,оскільки у ПП „Альфа Ресурс” відсутні основні фонди та виробничі потужності,транспортні засоби для доставки товарів на склади підприємства, оскільки виходячи з номенклатури товарів ,їх кількості , ваги поставки ,яка розділена на 19 партій поставок , можна зробити висновок ,що означені продовольчі товари могли бути доставлені і легковим транспортом без виписки товарно-транспортних накладних.

Суд не приймає заперечення відповідача про те,що вищеперелічені угоди з покупцями мають протиправний характер ,оскільки У ТзОв „Антаріс АБМ” відсутні основні фонди та виробничі потужності,транспортні засоби для доставки товарів на склади підприємства, оскільки виходячи з номенклатури товарів ,їх іх ваги і кількості ,яка розділена на 5 партій поставок , можна зробити висновок ,що означені продовольчі товари могли бути доставлені і легковим транспортом без виписки товарно-транспортних накладних.

Суд не погоджується з висновком відповідача про нікчемність означених правочинів з наіступних підстав:

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, суд бере до уваги те, що факт надання позивачем послуг підтверджено належно оформленим первинним документом бухгалтерського обліку - податковою накладною, оформленою відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно п. 7.1. ст. 7 цього ж Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Підпункт 7.2.1. п. 7.2. цієї ж статті встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні , яка надані позивачем покупцям відповідають вказаним вимогам законодавства.

Відповідно до абзацу 1 частині 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин,якщо його недійсність встановлена законом \нікчемний правочин\.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким,що порушує публічний порядок,якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,знищення,пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави,Автономної Республіки Крим,територіальної громади,незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина,яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.Доказом вини може бути вирок суду ,постановлений у кримінальній справі,щодо знищення,пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним,тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було,та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог,встановлених частинами першою-третьою,п”ятою та шостою ст.228 ЦК України,що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього ,з 01.січня 2011 року набули чинності зміни,внесені до ЦК України,зокрема,викладено частину першу ст.203 у новій дедакції та доповнено статтю 228 частиною третьою..На підставі частини третьої ст.228 ЦК України та ст.207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів \господарських зобов”язань органи державної податкової служби зобов”язані виключно у судовому порядку.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Не виконання контрагентом свого зобовязання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року, в яких Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України та Верховний Суд України дійшли висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі ««БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Тому якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов”язань перед бюджетом та податковими службами,то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них.

Виходячи з наведеного суд, аналізуючи представлені відповідачем ухвалу від 29.09.2010 року Господарського суду Донецької області про порушення справи про банкрутство ПП „Альфа Ресурс” та постанову цього суду від 22 грудня 2010 року про визнання боржника ПП „Альфа Ресурс” банкрутом. зазначає,що реєстрація припинення зазначеного підприємства здійснена 01.03.2011 року, а господарські операції з ТзОв „Родина „ ,в тому числі і оплата за товар, проводились по 31 07.2010 року ,тобто в період ,коли підприємство діяло і було платіжоспроможне.

Щодо господарських відносин між ТзОВ „Родина” з ПП „Компанія „Галторгсервіс”та ПП „Зорк” то позивачем не подано доказів реальності вчинених з означеними контрагентами правочинів ,не подані суду первинні документи.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Відповідно до вимог ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Крім цього, даною нормою передбачено, що суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 4 п.1, п.2 ст. 106 КАС України, передбачено, що у позовній заяві вказується зміст позовних вимог згідно з ч.3 ст. 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Згідно поданого адміністративного позову, позивач не наводить обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, не вказує правових підстав для задоволення позовних вимог, як і підстав для скасування податкових повідомлень-рішень,в частині господарських стосунків з контрагентами ПП „Компанія „Галторгсервіс”,ПП „Зорк”, Позивач також не наводить обставин з-за яких можна вважати що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині господарських стосунків з контрагентами ПП „Компанія „Галторгсервіс”,ПП „Зорк”, не відповідають вимогам чинного законодавства чи прийняті з порушенням встановленого порядку.

В той же час проведення перевірки та опрацювання відхилення між сумами податкового кредиту з контрагентами ПП „Компанія „Галторгсервіс”,ПП „Зорк”,встановлених програмним продуктом „Система автоматизованого співставлення податкових зобов”язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА Украіни”встановлено ,що ПП „Компанія Галторгсервіс” знято з обліку,а ПП „Зорк” до перевірки не надані регістри бухгалтерського обліку,первинні документи з моменту реєстрації. Враховуючи наведене ,суд вважає .що позовні вимоги позивача в частині оскарження податкового повідомлення-рішення ,що стосується взаємовідносин з ПП „Компанія Галторгсервіс”та ПП „Зорк”слід відмовити,задоволивши позовні вимоги частково ,в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області № 0000052320\0\1482 від 07 лютого 2011 року в сумі 87081 грн.97 коп. основного боргу та 21770 грн.49 коп. штрафних санкцій.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково і слід скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області № 0000052320\0\1482 від 07 лютого 2011 року в частині донарахування податку на додану вартість на суму 87081 грн.97 коп.основного боргу та штрафних санкцій в сумі 21770 грн.49 коп.В решті позовних вимог слід вімовити .

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області № 0000052320\0\1482 від 07 лютого 2011 року, в частині донарахування податку на додану вартість на суму 87081 грн.97 коп.основного боргу та штрафних санкцій в сумі 21770 грн.49 коп.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя:підпис- з оригіналом звірено.

Суддя : Дем”яновський Г.С.