Постанова № 19467466, 09.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2011 р. № 2а-10497/11/1370

м. Львів

09 год.43 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коморного О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю

представника позивача Патько Н.Я.

представника відповідачаБазарник Б. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Імпорт»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова.

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Імпорт»звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В»4 №0000102341 і форми «Р»№0000092341 виставлених 20.07.2011 р. відповідачем, Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю підстав для проведення перевірки та безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивач нікчемних правочинів не укладав, товар ним дійсно було ввезено з-за кордону та у подальшому реалізовано контрагентам.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, подав додаткові докази, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні, пояснив, що підставою виставлення спірних податкових повідомлень рішень є відсутність факту реалізації позивачем товару покупцям, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

в с т а н о в и в:

У період з 15.06.2011р. по 21.06.2011р. відповідачем проводилась документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Імпорт»з питань усунення розбіжностей за даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з даними контрагентів за березень 2011 року, про що 29.06.2011 р. складено акт №2487/23-408/37363119.

За результатами та на підставі акта перевірки, відповідачем 20.07.2011р. виставлено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0000092341 про збільшення позивачу грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 38971 грн. (31177 грн. основний платіж, 7794 грн. штрафна (фінансова) санкція) та форми «В4»№0000102341 про зменшення позивачеві розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1155 грн. (924 грн. сума завищення відємного значення ПДВ, 231 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Відповідно до висновків акта перевірки, підставою для виставлення вищевказаних податкових повідомлень-рішень є встановлене перевіркою порушення позивачем пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, пп.187.1 (а) ст. 187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, що призвело до заниження податкового зобовязання в березні 2011 року з податку на додану вартість в сумі 33991,83 грн.

Вказане порушення полягає у тому, що угоди укладені та такі що виконувалися протягом перевіряємого періоду між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Креата», ТзОВ «Пятий фактор»не спричинили реального настання правових наслідків , а тому є нікчемними.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

В силу ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Разом з тим, відповідно до п.78.1.1., 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, обставинами, що обумовлюють проведення документальної позапланової перевірки є

- коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Обидві з наведених підстав передумовою для проведення позапланової перевірки визначають ненадання пояснень та їх документального підтвердження платником протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту податкового органу.

Наказ про проведення виїзної перевірки №543 від 15.06.2011р. (а.с.16) видано з посиланням саме на п.78.1.1., 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України. Проте у матеріалах справи відсутні і відповідачем суду не надані письмові запити та докази їх скерування позивачеві, на які позивачем не надано пояснення з документальним підтвердженням, що є підставою для проведення позапланової перевірки.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач має в оренді офісні приміщення площею 200 кв.м. за адресою м. Львів вул. Зелена 149 (договір оренди від 01.02.2011р. (а.с.121)).

Згідно акта перевірки (а.с.27-28) позивачем відповідно до вантажних митних декларацій отримано у період з 02.03.2011р. по 31.03.2011р. вживаний одяг на загальну суму з ПДВ 6878469,68 грн.

Відповідно до укладених договорів купівлі-продажу товарів №2/03 від 03.03.2011р. (а.с.47-48), №4/03 від 03.03.2011р. (а.с.49-50), №21/01 від 21.01.2011р. (а.с.51-52), позивач (продавець) зобовязався передати у власність покупцям ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Креата», ТзОВ «Пятий фактор»в порядку та на умовах визначених договорами вживаний одяг «товар».

Умовами вказаних договорів сторони визначили, що прийом-передача товару здійснюється на складі продавця (позивача), а навантаження, перевезення та розвантажування товару здійснюється покупцем за власний рахунок.

На виконання договору 2/03 від 03.03.2011 р. (а.с.47-48) позивачем передано ТзОВ «Креата»згідно видаткової накладної від 04.03.2011р. №РН-0000074 (а.с.57) вживаний одяг кат.3 в кількості 6610,713 кг. на загальну суму з ПДВ 71951 грн. Товар від покупця (ТзОВ «Креата») згідно довіреності №22 (а.с.62) отримав ОСОБА_3, про що складено акт приймання передачі від 04.03.2011р. (а.с.59). Водночас позивачем виписано податкову накладну №5 від 04.03.2011р. (а.с.54).

На виконання договору 4/03 від 03.03.2011 р. (а.с.49-50) позивачем передано ТзОВ «Пятий фактор»згідно видаткової накладної від 04.03.2011р. №РН-0000073 (а.с.56) вживаний одяг кат.3 в кількості 2940,096 кг. на загальну суму з ПДВ 32000 грн. Товар від покупця (ТзОВ«Пятий фактор») згідно довіреності №68 (а.с.63) отримав ОСОБА_6, про що складено акт приймання передачі від 04.03.2011р. (а.с.60). Водночас позивачем виписано податкову накладну №3 від 04.03.2011р. (а.с.53).

На виконання договору 21/01 від 21.01.2011 р. (а.с.51-52) позивачем передано ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»згідно видаткової накладної від 09.03.2011р. №РН-0000077 (а.с.58) вживаний одяг кат.3 в кількості 9187,798 кг. на загальну суму з ПДВ 100000 грн. Товар від покупця (ЗАТ НВП «Укрзахіденерго») згідно довіреності №0000000109 (а.с.64) отримав ОСОБА_5, про що складено акт приймання передачі від 09.03.2011р. (а.с.61). Водночас позивачем виписано податкову накладну №11 від 09.03.2011р. (а.с.55).

Видані позивачем ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Креата», ТзОВ «Пятий фактор»

податкові накладні внесені позивачем до реєстру виданих податкових накладних за березень місяць 2011 р. (а.с.68-72)

За проданий товар на розрахунковий рахунок позивача від покупців надійшли кошти в обумовлених сумах, що підтверджується виписками по рахунку (а.с.126-128).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Як вже було зазначено, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт ввезення позивачем товару на територію України та використання його у власній господарській діяльності шляхом продажу та отримання від цього економічної вигоди підтверджений відповідними первинними документами (ВМД, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності представників покупців на отримання товару, акти прийняття-передачі), що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити.

Водночас суд звертає увагу відповідача, що за умовами укладених позивачем з контрагентами договорів, позивач не поставляв і не зобовязувався поставляти товар покупцям. Згідно з умовами договорів, покупці товар отримували на складі позивача і всі витрати та процедури по навантаженню, розвантаженню, перевезенню здійснювали самі. Відповідно позивач не є ні замовником, ні відправником, ні перевізником, а отже у жодному випадку не може мати товаро - транспортних документів на придбаний у нього товар покупцями

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що ввезений позивачем товар реалізовано іншим контрагентам, ніж ті, щодо яких у матеріалах справи містяться первинні бухгалтерські документи. Відповідачем також не вжито достатніх заходів по встановленню залишків ввезених позивачем згідно вантажно-митних декларацій товарів.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведена правомірність проведення перевірки та оформлення її результатів.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова по проведенні документальна позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Імпорт».

3.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова форми «В»4 №0000102341 і форми «Р»№0000092341 від 20.07.2011 р.

4.Стягнути з державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Імпорт»(м. Львів вул. Зелена 149 код ЄДРПОУ 37363119) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2011р. о 17:00 год.

СуддяКоморний О.І.