Постанова № 19467453, 11.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2011 р. № 2а-10207/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судових засідань Білас Ю.Ю.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_2, згідно довіреності,

представника відповідача ОСОБА_3, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Фасаддах»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Фасаддах»звернулося до суду з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2011 року № 0002872320/20717/10/232 та від 02.09.2011 року № 0002882320/20716/10/232, прийнятих ДПІ в Личаківському районі м. Львова за наслідками позапланової виїзної перевірки ПП «Фасаддах»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при проведенні господарських операцій з ПП "Юрінвест" та з НКВ ПП "Декорт-Інвест" за період з 01.11.2008 року по 30.04.2011 року, оформленої актом № 517/23-2/35101773 від 18.08.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом безпідставно в процесі перевірки зроблено висновки про необхідність виключення з податкового кредиту позивача сум ПДВ, що сплачене в складі вартості послуг по придбанню товарів та їх перевезенню, оскільки такі безпосередньо повязані з веденням господарської діяльності позивача та підтверджені первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства. З аналогічних підстав вважає, що ПП «Фасаддах»правомірно було внесено вартість придбаних товарів (послуг) до складу валових витрат.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні від 11.11.2011 року, суть якого зводиться до наступного. Позаплановою виїзною перевіркою ПП "Фасаддах" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при проведенні господарських операцій з ПП "Юрінвест та з НКП ПП "Декорт-Інвест" за період з 01.11.2008 року по 30.04.2011 року встановлено, що позивачем неправомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг без підтвердження відповідними товарно-транспортними накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами. Відповідно, позивач не мав права і на формування податкового кредиту за рахунок сплачених в ціні товару (послуги) сум ПДВ. До перевірки не було представлено всіх необхідних документів, аналіз яких дає можливість підтвердити реальність господарських операцій між ПП "Фасаддах" з ПП "Юрінвест та з НКП ПП "Декорт-Інвест". Наголошує, що для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні складені відповідно до вимог чинного законодавства. Підсумовує, що проведення транзитних фінансових потоків між контрагентами було спрямовано на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з такими контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, господарські операції між позивачем та НКВ ПП "Декорт-Інвест" і ПП "Юрінвест" є безтоварними і є такими, що не спричинили реального настання юридичних наслідків. З цих підстав просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

ДПІ в Личаківському районі м. Львова у період з 05.08.2011 року по 11.08.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Фасаддах»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при проведенні господарських операцій з ПП "Юрінвест" та з НКВ ПП "Декорт-Інвест" за період з 01.11.2008 року по 30.04.2011 року.

За результатами та на підставі акта перевірки № 517/23-2/35101773 від 18.08.2011 року, відповідачем 02.09.2011 року було винесено:

-податкове повідомлення-рішення № 0002872320/20717/10/232, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 106785,25 грн., в тому числі за основним платежем - 85525,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21260,25 грн.

-податкове повідомлення-рішення № 0002882320/20716/10/232, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 85428,25 грн., в тому числі за основним платежем 68420,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17008,25 грн.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0002872320/20717/10/232 стало встановлення перевіркою фактів порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) (надалі Закон № 283), у зв'язку з завищенням валових витрат за 1 квартал 2009 року на суму 205126,00 грн., 2 квартал 2009 року на суму 130020,00 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 5000,00 грн. та за 1 квартал 2011 року на суму 1953,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 85525 грн., в т.ч. за 1 квартал 2009 року на суму 51282,00 грн., 2 квартал 2009 року на суму 32505,00 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 1250,00 грн. та за 1 квартал 2011 року на суму 488,00 грн.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0002882320/20716/10/232 стало встановлення перевіркою фактів порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» від 03.04.2007 року в редакції від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) (надалі Закон № 168), у зв'язку з чим відповідачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 68420,00 грн., в тому числі за березень 2009 року на суму 41025,00 грн., за квітень 2009 року на суму 26004,00 грн., за грудень 2010 року на суму 1000,00 грн., за січень 2011 року на суму 391,00 грн.

Виявлені порушення полягають у тому, що, за висновками відповідача, викладеними у акті перевірки, позивачем не підтверджено факт здійснення господарських операцій, а саме: не встановлено факту передачі товарів (послуг) від продавця до покупця, в звязку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Фасаддах" та НКВ ПП "Декорт-Інвест" було укладено договір поставки, за наслідками виконання якого позивач придбав, а контрагент НКВ ПП "Декорт-Інвест" продав будівельні матеріали на загальну суму 402175,68 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Крім того, між ПП "Фасаддах" та ПП "Юрінвест" було укладено договір про надання послуг, за наслідками виконання якого позивач придбав, а контрагент ПП "Юрінвест" надав транспортні послуги по перевезенню вантажів за маршрутом м. Львів - м. Харків на загальну суму 8344,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 2 Закону № 168 платником податку є будь-яка особа, яка:

- здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

- підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

- імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Податковий кредит у відповідності до п.1.7 ст.1 Закону № 168 визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.7.5 ст.7 Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до норм п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, з наступними змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно ст.3 вказаного Закону обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-7 цієї статті.

Частиною 4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належить до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до вимог п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, реальність господарської операції між позивачем та НКВ ПП "Декорт-Інвест" підтверджується видатковими накладними № РН-3-300022 від 30.03.2009 року та № 125 від 15.04.2009 року, податковими накладними № 3300000032 від 30.09.2009 року та № 4150000009 від 15.04.2009 року, платіжними дорученнями № 101 від 30.03.2009 року та 125 від 15.04.2009 року.

Крім того, слід зазначити, що товар, який придбавався у НКВ ПП "Декорт-Інвест" в подальшому був проданий ТзОВ "Оптімекс Україна" на підставі договору № 27/10 від 27.10.2008 року поставки товарів, відповідно до якого позивач, як постачальник, зобовязувався поставити та передати у власність ТзОВ "Оптімекс Україна" товар, а останнє, відповідно, зобовязувалося прийняти його та своєчасно здійснити оплату товару у відповідності до специфікації № 1. До даного договору долучені копії необхідних первинних документів, як от видаткова накладна № РН-0000352 від 31.03.2009 року, видаткова накладна № РН-0000351 від 23.04.2009 року, рахунок-фактура № СФ-0000031 від 24.03.2009 року, рахунок-фактура№ СФ-0000050 від 13.04.2009 року, податкова накладна № 22 від 27.03.2009 року, податкова накладна № 29 від 31.03.2009 року, а також, виписками з рахунку позивача за 27.03.2009 року та за 14.04.2009 року, які дають суду підстави для висновку про товарність (реальність) операції, як між ПП "Фасаддах" та ТзОВ "Оптімекс Україна", так і між ПП "Фасаддах" та НКВ ПП "Декорт-Інвест".

Щодо операції між ПП "Фасаддах" з ПП "Юрінвест", то реальність такої підтверджено замовленням № 301210 від 30.12.2010 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом, актом № ОУ-01-07D здачі-прийняття (надання послуг) від 29.01.2011 року, податковою накладною № 35 від 30.12.2010 року та № 5 від 18.01.2011 року, платіжним дорученням № 629 від 30.12.2010 року та № 16 від 18.01.2011 року. В матеріалах справи також наявні докази продажу товару, що перевозився ПП "Юрінвест" в м. Харків для ОСОБА_4

Відтак, покликання відповідача на те, що господарські операції між позивачем і НКВ ПП "Декорт-Інвест" та ПП "Юрінвест" є нікчемними, спростовуються доводами позивача та матеріалами справи.

Крім того, суд важає за необхідне зазначити, що з долученої до матеріалів справи копії статуту ПП "Фасаддах", а також довідки з ЄДРПОУ від 19.04.2007 року вбачається, що одним з основних напрямків господарської діяльності позивача є оптова торгівля будівельними матеріалами.

Таким чином, придбані у НКВ ПП "Декорт-Інвест" та ПП "Юрінвест" товари (послуги) позивач в подальшому використав у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 вказаного Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Як вже було зазначено, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідачем в акті перевірки не було висловлено жодних зауважень до оформлення первинних документів.

Твердження відповідача про те, що господарські операції між позивачем та НКВ ПП "Декорт-Інвест" і ПП "Юрінвест" є безтоварними і відповідно до ст.ст.203, 215, 216 ЦК України є такими, що не спричинили реального настання юридичних наслідків, а отже, є нікчемними і не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які повязані з їх недійсністю є безпідставними та необґрунтованими. В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент здійснення господарських операцій вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що могло би бути підставою для визнання правочину недійсним.

Крім того, на зауваження відповідача про те, що договори між контрагентами не укладалися, суд зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Тому, відсутність письмово укладеного договору не може бути підставою визнання нікчемним правочину.

Крім того, статтею 179 Господарського кодексу України визначені загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобовязання, відповідно до частини сьомої якої господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з частинами другою-четвертою цієї статті господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Статтею 215 ЦК України виділяються два види недійсності правочинів: нікчемні (ті, які є недійсними в силу закону) та оспорювані. У ЦК України міститься вичерпний перелік нікчемних правочинів. Оспорювані ж правочини визнаються недійсними за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору укладеного позивачем з НКВ ПП "Декорт-Інвест" та ПП "Юрінвест", в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб НКВ ПП "Декорт-Інвест" або ПП "Юрінвест" до відповідальності.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772, акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 5.2 вказаного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.п. 6.1, 6.2 Порядку, у висновку акта зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Таким чином, відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, керувався лише припущеннями щодо безтоварності господарських операцій, відображених в акті від 18.08.2011 року, а тому прийшов до хибних висновків щодо нікчемності вчинюваних правочинів).

Натомість, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях в силу ст. ст. 69-70 КАС України.

З урахуванням наведеного, позивачем правомірно було включено до складу валових витрат І, ІІ кварталу 2009 року, IV кварталу 2010 року та І кварталу 2011 року витрати на придбання товарів (послуг) НКВ ПП "Декорт-Інвест" та ПП "Юрінвест" в сумі 342099,00 грн. та, відповідно, правомірно включено до податкового кредиту за березень-квітень 2009 року, грудень 2010 року, січень 2011 року підтверджену податковими накладними суму 68420,00 грн.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Передбачений ч.2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, суд, відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними спірні податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 02.09.2011 року № 0002872320/20717/10/232 та від 02.09.2011 року № 0002882320/20716/10/232 скасуванню.

Оскільки, позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 138, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова від 02.09.2011 року № 0002872320/20717/10/232 та від 02.09.2011 року № 0002882320/20716/10/232.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Фасаддах" 3,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 16.11.2011 року.

Суддя Потабенко В.А.

З оригіналом згідно

Суддя Потабенко В.А.