Постанова № 19467254, 23.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2011 р. № 2а-9682/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря Галійчук А.В.,

за участю представників

позивача- Гнідець А.М.,

відповідача- Сольвар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

<Текст >

<Текст >

<Текст > ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго»звернулось з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Сокальському районі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001692301 від 17.03.2011р. про сплату за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) 3014010100 за основним платежем 285 620,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій 71 405,00 грн, застосованих за порушення п.1.11 ст. 1, п.п.7.4.3. п.7.4. п.п.7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно нараховані суми податку на додану вартість та фінансових (штрафних) санкцій Комунальному підприємству Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго»у звязку із заниженням податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 285620,00 грн. При цьому, позивач вказує на відсутність в акті перевірки фактичних даних, які б свідчили про порушення Комунальним підприємством Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» п.1.11 ст.1, пп. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні на позов. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 31.01.2011р. по 25.02.2011р. ДПІ у Сокальському районі було проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2010р.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 04.03.2011р. № 126/2301/22422842 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Зокрема, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.1.11 ст.1, пп. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) , в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 285620,00 грн. Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем не проведено розподіл сум вхідного податку на додану вартість, в тому числі і при отриманні субвенцій з державного бюджету для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, в результаті чого позивачем завищено суми податкового кредиту на 285620,00 грн.

З окремими фактами, наведеними в акті, та висновками акту позивач не погодився, тому позивачем у встановленому порядку було подано заперечення № 113 від 11 березня 2011 року на акт перевірки № 126/2301/22422842 від 04.03.2011р. ДПІ у Сокальському районі відмовлено у задоволенні заперечення до акту, про що повідомлено листом № 3743/10/2301 від 17.03.2011р.

У звязку із встановленням податковим органом вищенаведених порушень, які викладені в акті перевірки, ДПІ у Сокальському районі винесено податкове повідомлення-рішення № 0001692301 від 17.03.2011р. про сплату за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) 3014010100 за основним платежем 285620,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 71405,00 грн, застосованих за порушення п.1.11 ст. 1, п.п.7.4.3. п.7.4. п.п.7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було подано первинну скаргу № 123 від 23.03.2011р.

Рішенням про результат розгляду первинної скарги №13949/10/25-005/1075 від 23.05.2011р. Державна податкова адміністрація у Львівській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0001692301 від 17.03.2011р., а скаргу МКП «Сокальтеплокомуненерго»- без задоволення.

Не погодившись із рішенням ДПА у Львівській області, позивач подав скаргу до ДПА України №232 від 02.06.2011р. на податкове повідомлення-рішення №0001692301 від 17.03.2011р., винесене Державною податковою інспекцією у Сокальському районі за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) 3014010100 на суму 357025,00 гривень, рішення про результат розгляду первинної скарги №13949/10/25-005/1075 від 23.05.2011р., та на податкове повідомлення-рішення № 0003782301 від 30.05.2011р., винесене Державною податковою інспекцією у Сокальському районі за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) 3014010100 на суму 1138,50 гривень.

Своїм рішенням про результат розгляду скарги №14073/6/26-0115, в якому Державна податкова адміністрація України залишила без змін податкове повідомлення-рішення №00016392301 від 17.03.2011р., та в зазначеній частині рішення ДПА у Львівській області, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу МКП «Сокальтеплокомуненерго»без задоволення.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем його оскаржено в порядку адміністративного судочинства.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. №440 «Про реалізацію статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»затверджено «Порядок перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування»(далі Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що Порядок встановлює механізм перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 Порядку перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, на суму заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася у період з 1 січня 2000 р. по 31 грудня 2008 р. з урахуванням проведених у 2006 році розрахунків і не погашеної на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості учасників розрахунків, у межах щомісячних лімітів, установлених Мінфіном для Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затвердженим розподілом видатків Державного бюджету України на 2008 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2008 року відповідно до Порядку МКП «Сокальтеплокомуненерго» отримало субвенцію з бюджету в сумі 700558,00 грн.

Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 193 «Питання реалізації статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», затверджено «Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування»(далі Порядок перерахування у 2009 році субвенцій).

Пунктом 1 Порядку перерахування у 2009 році субвенцій встановлено, що Порядок визначає механізм перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 Порядку перерахування у 2009 році субвенцій передбачено, що субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах перераховується на умовах, визначених цим Порядком, на суму заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася у період з 1 січня 1998 р. по 1 жовтня 2009 р. з урахуванням проведених у 2006 і 2008 роках розрахунків і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості учасників розрахунків, у межах щомісячних лімітів, установлених Мінфіном для Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затвердженим розподілом видатків Державного бюджету України на 2009 рік.

Згідно до Порядку перерахування у 2009 році субвенцій МКП «Сокальтеплокомуненерго» у вересні 2009 року отримано 517725,16 грн., в жовтні 2009 року 473181,00 грн., в грудні 2009 року 107112,00 грн.

Згідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 05.03.2009р. №193 та Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. №440, МКП «Сокальтеплокомуненерго»в першу чергу повинно погасити заборгованість за енергоносії, яка виникла в минулі роки.

Як встановлено судом, між Головним управлінням Державного казначейства України у Львівській області, Головним фінансовим управлінням Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Сокальської райдержадміністрації, МКП «Сокальтеплокомуненерго», Львівською Філією Дочірньої Компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України», Національною Акціонерною Компанією «Нафтогаз України»були укладені багатосторонні договори (№745/440, №744/440 від 29.10.2008 р., №931/440 від 11.11.2008 р.) про організацію проведення взаєморозрахунків відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. №440, а також у 2009 році між Головним управління Державного казначейства України у Львівській області, Головним фінансовим управління Львівської облдержадміністрації, МКП «Сокальтеплокомуненерго», Дочірньою Компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України», Національною Акціонерною Компанією «Нафтогаз України» були укладені багатосторонні договори (№410/193, №411/193 від 19.08.2009р., №851/193, №852/193 від 19.11.2009р., №1186/193 від 22.12.2009 р.) про організацію проведення взаєморозрахунків відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №193.

Судом встановлено, що позивачем 02.12.2008 р. перераховано на користь Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»оплату за спожитий природний газ у сумі 700558,00 грн. у тому числі ПДВ 116759,66 грн., а також позивачем 17.09.2009 р., 14.10.2009 р., 08.12.2009 р. та 28.12.2009 р. перераховано на користь Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»оплату за спожитий природний газ загалом у сумі 1098018,16 грн. у тому числі ПДВ 183003,03 грн. Позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні на вказані суми податку на додану вартість, які виписані Дочірньою компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України».

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави для віднесення операцій з отримання коштів цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання, до операцій, які не є обєктом оподаткування, на які розповсюджується дія п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Як вбачається зі змісту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 вказаного Закону він регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування.

Водночас, придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання.

В свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами Закону України «Про податок на додану вартість»не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Зважаючи на викладене, у постачальників теплової енергії та послуг із теплопостачання відсутні підстави для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки товари та послуги, придбані виробниками теплової енергії, повністю використані ними в оподатковуваних операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, включаються до складу податкового кредиту виробників теплової енергії у повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Також суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) не дає право податковому органу визначати відсоткове співвідношення податкового зобовязання платнику, застосовуючи власну методику, яка жодним нормативним актом не затверджена.

Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001692301 від 17.03.2011р. підлягає скасуванню, а отже, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст.7-14, 86, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі №0001692301 від 17.03.2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Гулкевич І.З.

З оригіналом згідно

Суддя Гулкевич І.З.