Постанова № 19466792, 14.11.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-2212/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пасічник Ю.П., секретар Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача Іванов С.І., відповідача Доган В.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Креатив»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,?

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Креатив»(далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011р. №0000472360, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 8314993 грн., в т.ч. 6651994 грн. за основним платежем та 1662999 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.05.2011 р. позивачем отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі акта перевірки складеного відповідачем з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Аквілон-Юг»та ТОВ «Стандарт-Сигма». Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачеві збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 8314993 грн., в т.ч. 6651994 грн. за основним платежем та 1662999 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки відповідача щодо необхідності збільшення позивачеві грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість ґрунтується на тому, що формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних контрагентами позивача ТОВ «Аквілон-Юг»та ТОВ «Стандарт-Сигма», є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемного правочину. У звязку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, та з посиланням на норми Закону України «Про податок на додану вартість», вказує, що право на податковий кредит виникає з моменту настання першої з подій: або дати списання коштів з рахунку, або дати отримання податкової накладної. При цьому закон встановлює, що до складу податкового кредиту не включаються тільки суми, сплачені в рахунок оплати товару, що не підтверджені податковими накладними. Іншими словами, факт отримання підприємством податкової накладної за результатами придбання товару дає підприємству право віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство, не встановлює, а тому, за умови наявності у позивача податкових накладних, останній має право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не досліджувалося фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ «Аквілон-Юг»та ТОВ «Стандарт-Сигма», а тому посилання відповідача на те, що податкові накладні видані особами, які не звітують перед органами ДПС, не знаходяться за юридичною адресою, свідоцтво платника ПДВ анульовано після видачі самих накладних, не можуть бути підставою формування податкового кредиту, не повинні братися до уваги, оскільки позивач не наділений правом контролювати сплату податків іншими платниками податків, а органи ДПС, навпаки, згідно із Законами України «Про державну податкову службу в Україні»та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», мають право застосовувати штрафні (фінансові) санкції до таких платників податків, звертати стягнення на їх майно, а в порядку КПК України притягувати посадових осіб таких платників податків до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Законами України «Про податок на додану вартість», «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у звязку з порушення позивачем норм Цивільного та Господарського кодексів України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В судовому засіданні 14.11.2011 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 19.11.2011р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Аквілон-Юг»та ТОВ «Стандарт-Сигма» за період з 01.06.2009 р. по 31.12.2009 р.

Для проведення перевірки позивачем надані первинні документи складені на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Аквілон-Юг»та ТОВ «Стандарт-Сигма», що знайшло своє відображення в акті перевірки (т. 1 а.с. 33-43, 47-52).

Результати перевірки оформлені актом №25 23-60/31146251 від 11.05.2011 р. (т.1 а.с.24-55).

В ході перевірки встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.п.7.5.1, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6651994 грн.

27.05.2011 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000472360, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 8314993 грн., в т.ч. 6651994 грн. за основним платежем та 1662999 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1. а.с. 56).

Визначаючи позивачеві податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Аквілон-Юг»та ТОВ «Стандарт-Сигма».

Зазначаючи про безтоварність операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, відповідач посилається на акти складені ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 18.03.2011р. №329/07-100/36486729 щодо неможливості перевірки ТОВ «Аквілон-Юг»(т. 4. а.с. 2-4) та від 18.03.2011р. №330/07-100/36057051 щодо неможливості перевірки ТОВ «Стандарт-Сигма»(т. 4. а.с. 2-4).

Відповідно до вказаних актів, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою встановлення факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Стандарт-Сигма», а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Стандарт-Сигма»був укладений договір поставки №53/п/454 від 01.10.2008р. (т. 5 а.с.239-241).

Зміст вказаного договору вказує, що від імені контрагента позивача договір підписаний ОСОБА_3.

Відповідно до Витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 3 а.с. 238, 239) станом на момент підписання вищевказаного договору особою уповноваженою вчиняти дії від імені товариства та одночасно його засновником був дійсно ОСОБА_3.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів, які, за твердженням позивача підтверджують фактичну передачу ТМЦ від ТОВ «Стандарт-Сигма»до позивача, оплату їх вартості та правомірність формування податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних його контрагентом (т. 2 а.с. 95-103, т. 5 а.с. 185-238).

Дослідивши вказані документи судом встановлено наступне.

Як і договір поставки, від імені ТОВ «Стандарт-Сигма»вказані документи підписані ОСОБА_3.

Безпосередня передача ТМЦ від ТОВ «Стандарт-Сигма»до позивача відбувалась протягом червня 2009 року, а саме в період з 01.06 21.06.2009р.

Разом з тим, дослідивши вищевказані документи у їх сукупності з фактичними обставинами, які на думку суду необхідно врахувати під час встановлення реальності здійснення господарської операції суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2009р. №5/158/09 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/3808316) порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Сигма»за ознаками ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 1 ст. 51 вказаного Закону Якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).

Зміст вказаної статті вказує на те, що порушення провадження за вказаною статтею можливе за умови відсутності активів необхідних для здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, за свідченням позивача та згідно наданих ним документів, протягом червня 2009 року позивач отримує від ТОВ «Стандарт-Сигма»товарно-матеріальні цінності на суму 2189670,07 грн., що в принципі неможливо зважаючи на обставини порушення справи про банкрутство ТОВ «Стандарт-Сигма».

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2009р. №5/158/09 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/3881198) ТОВ «Стандарт-Сигма»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Цуріку Михайла Вікторовича, а постановою цього ж суду від 29.07.2009р. ТОВ «Стандарт-Сигма»ліквідовано (http://reyestr.court.gov.ua/Review/4329465).

За змістом ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про банкрутство і відкриття ліквідаційної процедури припиняється господарська діяльність банкрута, а також припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Враховуючи вищевказані обєктивні обставини у їх сукупності суд приходить до висновку, що постачання ТМЦ було неможливим, і крім того факт підписання ОСОБА_3 документів від імені ТОВ «Стандарт-Сигма», після визнання останнього банкрутом та відповідно втрати ОСОБА_3 права вчиняти дії від імені банкрута, викликає сумнів у їх достовірності та юридичній значимості.

Отже, первинні документи надані позивачем щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Стандарт-Сигма» не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку, а тому у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту на підставі цих документів.

Відповідно до п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Стандарт-Сигма».

У звязку з тим, що в ході розгляду справи судом встановлено безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, податкові накладні надані позивачем не можуть вважатись належними документами для цілей ведення податкового обліку, отже, у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту на підставі цих накладних.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про правомірність визначення відповідачем позивачеві податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 111723 грн. та застосовано фінансову санкцію в розмірі 27931 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині скасуванню не підлягає.

Щодо визначення позивачеві податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 6540271 грн., застосування фінансової санкції в розмірі 1635068 грн. по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Аквілон-Юг»суд зазначає наступне.

Заперечуючи доводи позивача в часті реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Аквілон-Юг», відповідач аргументуючи свою позицію фактично лише відтворює зміст положень Господарського та Цивільного кодексів України, положень Закону України «Про податок на додану вартість»та інших нормативно-правових актів, які на думку відповідача підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому відповідачем не досліджуються та не надається правова оцінка первинним документам наданих позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Аквілон-Юг».

Разом з тим, відповідач зазначає, що обовязково підлягають врахуванню акти складені ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 18.03.2011р. №329/07-100/36486729 щодо неможливості перевірки ТОВ «Аквілон-Юг»та від 18.03.2011р. №330/07-100/36057051 щодо неможливості перевірки ТОВ «Стандарт-Сигма».

Однак, суд критично відноситься до вказаних актів, оскільки останні носять суто формальний характер, адже складені без врахування всіх обєктивних чинників.

Так, складаючи 18.03.2011р. акт щодо неможливості перевірки ТОВ «Стандарт-Сигма», є незрозумілим як можливо було перевірити юридичну особу, яка ще у червні 2009 року ліквідована за рішенням суду.

Також суд зазначає, що відповідач посилаючись на акт від 18.03.2011р. №329/07-100/36486729 щодо неможливості перевірки ТОВ «Аквілон-Юг»не враховує, що вказаний акт був складений 18.03.2011р., в той час, як господарські операцій між вказаним підприємством та позивачем здійснювалися протягом 2009 року, а тому цілком можливо, що до дати складання акту ТОВ «Аквілон-Юг»не знаходиться за попередньою юридичною адресою, припинило господарську діяльність тощо.

Таким чином, суд зазначає, що доводи відповідача не можуть бути достатньою та самостійною підставою для невизнання податкового кредиту з урахуванням наступного.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених продавцям (виконавцям) товарів (робіт, послуг), не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до чч.1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідач не довів суду належними доказами неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених ним контрагенту - ТОВ «Аквілон-Юг», а тому дії відповідача по визначенню позивачеві податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 8175339 грн. є протиправними, а податкове повідомлення рішення №0000472360 від 27.05.2011 року в цій частині підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2011 року №0000472360 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 8175339 грн. в тому числі за основним платежем 6540271 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1635068 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 1,70 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 17.11.2011р.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного судуПасічник Ю.П.