Постанова № 19466750, 18.10.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2011 року Справа № 1170/2а-2248/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пасічник Ю.П., секретар Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача Стеценко О.О., відповідача Скрипник О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудпроект-2»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,?

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергобудпроект-2»(далі по тексту - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011р. №0000622330, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 278261грн., в т.ч. 222609 грн. за основним платежем, 55652 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000632330, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 31919грн., в т.ч. 25535 грн. за основним платежем, 6384 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.05.2011 р. позивачем отримано податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем від 31.05.2011 р. №0000622330 та № 0000632330, які прийняті на підставі акта перевірки Кіровоградської ОДПІ №51/2330/34724556 від 28.04.2011 р. "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Енергобудпроект - 2", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р.", яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 25 535,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 384,0 грн. та податок на додану вартість розмірі 222 609,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 652,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000632330 від 31.05.2011 р. збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, оскільки перевіркою встановлено порушення п.4.1.1 ст. 4, п.5.2.1, п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 25 534,87 грн.

В вересні, жовтні 2009 р. позивачем здійснювалось замовлення на купівлю у ЗАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" опор, в кількості 70 шт. в вересні місяці та 81 шт. в жовтні місяці, шляхом самовивозу, про що свідчать видаткові накладні про отримання вказаних опор.

Для перевезення придбаних опор позивачем замовлялись транспортні послуги у ПП "Протосс".

Щодо посилання в Акті перевірки на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, форма яких затверджена наказом Мінтрансу України від 29.12.1995 р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", то необхідно зазначити наступне.

Вищезазначений наказ в порушення Указу Президента України від 03.10.1992 р. №493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Постанови Кабінету Міністрів від 28.12.1992 р. № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" не пройшов державну реєстрацію нормативно правових-актів, яка полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України.

Щодо посилання Кіровоградської ОДПІ на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. №363 в обґрунтування протиправності віднесення позивачем до валових витрат без наявності товарно-транспортних накладних, то необхідно зазначити наступне.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в України регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься формування валових витрат.

Висновок відповідача, викладений в акті перевірки, що позивачем порушено п.5.1, п.п.5.3.9 п.п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставним та необґрунтованим.

Податковим повідомленням-рішенням №0000622330 від 31.05.2011 р. збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, оскільки перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.п.7.5.1, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 222 608,63 грн.

Позивачем з вересня 2009 р. по жовтень 2010 р. було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 222 608,63 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Протосс", ПП "Колос Кіровоградщини-2009", ТОВ "Промагролізинг", ТОВ "Реон", ПП "Роялті альфа інвест", ТОВ "Мегатрон ЛТД", ТОВ "Буд АВМ групп".

Позивачем придбавались послуги та товари у ПП"Протосс", ПП "Колос Кіровоградщини-2009", ТОВ "Промагролізинг", ТОВ "Реон", ПП "Роялті альфа інвест", ТОВ "Мегатрон ЛТД", ТОВ "Буд АВМ групп" виключно для здійснення господарської діяльності, яка спрямована на виконання робіт, досягнення економічного результату та отримання прибутку, а висновки щодо відсутності підтвердження пов'язаності укладених договорів з власною господарською діяльністю позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржувані рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств»у звязку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

В судовому засіданні 18.10.2011 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 23.10.2011р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р.

Результати перевірки оформлені актом №51/2330/34724556 від 28.04.2011 р. (т.1 а.с.4-33).

31.05.2011 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000632330, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, оскільки перевіркою встановлено порушення п.4.1.1 ст. 4, п.5.2.1, п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 25 534,87 грн. (т.1 а.с.9) та №0000622330, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, оскільки перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.п.7.5.1, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 222 608,63 грн. (т.1 а.с.8).

Визначаючи позивачеві податкове зобовязання за платежем податок на прибуток відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентами ПП «Протосс»та ПП «Колос Кіровоградщини 2009».

ПП «Протосс»надавались транспортні послуги на замовлення позивача на загальну суму 12700 грн.

Відповідач зазначає, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість транспортних послуг оскільки вказана господарська операція не підтверджена товарно-транспортними накладними. Крім того, відповідач зазначає, що ПП «Протосс»фактично здійснювало фіктивну діяльність спрямовану на надання послуг по заниженню податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

ПП «Колос Кіровоградщини 2009»здійснювало реалізацію позивачеві товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 109867,40 грн.

Відповідач зазначає, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість ТМЦ оскільки ПП «Колос Кіровоградщини 2009»оскільки за свідченнями керівника та засновника вказаного підприємства, останнє було створено без мети здійснення господарської діяльності, а лише для надання податкових вигод реально існуючим субєктам господарювання.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою встановлення факту реального здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Протосс»надавались транспортні послуги позивачеві. Результати наданих послуг оформлені актами здачі-прийняття робіт №ОУ-0000778 від 02.09.2009р. (т.1 а.с.69) та №НВ-0000798 від 16.10.2009р. (т.1 а.с. 73).

ПП «Протосс»виписані податкові накладні №888 від 02.09.2009р. (т. 1 а.с. 67) та №948 від 16.01.2009р. (т. 1 а.с. 71).

Оплата вартості послуг здійснена в безготівковому порядку (т. 1 а.с. 70, 74).

Від імені ПП «Протосс»акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні підписані керівником ОСОБА_3

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно частин 3, 5 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

З урахуванням вказаних законодавчих норм суд зазначає, що реалізація господарської компетенції юридичної особи, в даному випадку ПП «Протосс», здійснюється через відповідні органи, які здійснюють керівництво юридичною особою.

Надані позивачем первинні документи містять підпис керівника ПП «Протосс»ОСОБА_3

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. по справі №1170/2а-238/11 (т.5 а.с. 29) задоволено позов Кіровоградської ОДПІ до ПП «Протосс», визнано недійсним статут вказаного підприємства з моменту його перереєстрації на гр. ОСОБА_3 та припинено вказану юридичну особу. Мотивами прийняття вказаного рішення стало те, що з пояснень гр. ОСОБА_3 він до фінансово-господарської діяльності ПП «Протосс»не має ніякого відношення і не мав намір її здійснювати, податкову звітність не подавав, а тому вказані обставини вказують на наявність ознак фіктивності підприємства визначених ч. 1 ст. 551 ГК України.

Вказано постанову суду набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням вищевказаних обставин в їх сукупності суд приходить до висновку, що особа уповноважена здійснювати керівництво ПП «Протосс»повністю заперечує факт здійснення вказаним підприємством господарської діяльності та підписання керівником фінансово-господарських документів складених від імені ПП «Протосс», а тому суд приходить до висновку про сумнівність здійснення господарських операцій на підставі документів долучених позивачем до матеріалів справи.

Відповідно первинні документи надані позивачем щодо взаємовідносин з ПП «Протосс»не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку, а тому у позивача відсутні правові підстави для формування валових витрат на підставі цих документів.

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевіреного періоду ПП «Колос Кіровоградщини 2009»здійснило реалізацію позивачеві товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 109867,40 грн.

На підтвердження факту здійснення вказаної господарської операції позивачем надано податкову накладну №246 від 20.10.2010р., рахунок-фактуру №152528 від 12.10.2010р., видаткову накладну №РН-1020-18 від 20.10.2010р., платіжне доручення №2877 від 14.10.2010р. (т. 1 а.с.92-95).

Разом з тим, згідно відомостей з акта перевірки позивача (т. 1 а.с. 16) ПП «Колос Кіровоградщини 2009»створено без мети здійснення реальної господарської діяльності, а з метою формування податкової вигоди (валові витрати та податковий кредит) реально діючим субєктам господарювання, в даному випадку позивачеві.

Таким чином, первинні документи надані позивачем щодо взаємовідносин з ПП «Колос Кіровоградщини 2009»не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, а тому у позивача відсутні правові підстави для формування валових витрат на підставі цих документів.

Відповідно до п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних виписаних від імені ПП «Протосс»та ПП «Колос Кіровоградщини 2009».

У звязку з тим, що в ході розгляду справи судом встановлено безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, податкові накладні надані позивачем не можуть вважатись належними документами для цілей ведення податкового обліку, отже, у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту на підставі цих накладних.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про правомірність визначення відповідачем позивачеві податкового зобовязання за платежем податок на прибуток, а тому, податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011р. №0000632330, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 31919грн., в т.ч. 25535 грн. за основним платежем, 6384 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями скасуванню не підлягає.

Крім того, відповідачем правомірно визначено позивачеві податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Протосс»та ПП «Колос Кіровоградщини 2009», а тому податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011р. №0000622330 не підлягає скасуванню в частині визначення зобовязання на суму 25534,89 грн., в т.ч. 20427,90 грн. за основним платежем, 5106,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо визначення позивачеві податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Промагролізинг», ТОВ «Реон», ПП «Рояльті альфа інвест», ТОВ «Мегатрон ЛТД», ТОВ «Буд АВМ групп»суд зазначає наступне.

Відповідачем не оспорюється та не ставиться під сумнів факт реальності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а лише, з посиланням на Систему автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податного кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, зазначається про розбіжності між сумами задекларованих податкових зобовязань та податковим кредитом сформованим позивачем, а також вказується на факти недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Разом з тим, суд зазначає, що вказані обставини не можуть бути достатньою та самостійною підставою для невизнання податкового кредиту з урахуванням наступного.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених продавцям (виконавцям) товарів (робіт, послуг), не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до чч.1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідач не довів суду належними доказами неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених ним своїм контрагентам - ТОВ Промагролізинг», ТОВ «Реон», ПП «Рояльті альфа інвест», ТОВ «Мегатрон ЛТД», ТОВ «Буд АВМ групп», а тому дії відповідача по визначенню позивачеві податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 252726,12 грн. є протиправними, а податкове повідомлення рішення №0000622330 від 31.05.2011 року в цій частині підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000622330 від 31.05.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 252726,12 грн., в тому числі за основним платежем 202181,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 50545,02 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 1,70 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 21.10.2011р.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного судуПасічник Ю.П.