Постанова № 19466736, 06.10.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2011 року Справа № 2а-7937/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Юрчук Л.М.

за участю представників:

- позивача Кушніров О.М.,

- відповідача Поповкіна Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом колективного підприємства "Кок Піт" (надалі - позивач) до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Встановив:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2009р. №0000492300/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 47988 грн., в т.ч. 31992 грн. за основним платежем та 15996 грн. штрафні (фінансові) санкції та №0000482300/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 97022 грн., в т.ч. 64681 грн. за основним платежем та 32341 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою прийнятих Відповідачем рішень послугував Акт перевірки №370/23-00/32504450 від 17.06.2009 року про результати планової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року.

За наслідками перевірки встановлено порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині правомірності віднесення до складу валових витрат в загальній сумі 159690 грн., в т.ч.:

у 3-му кварталі 2007р. в сумі 3750 грн.;

у 4-му кварталі 2007р. в сумі 69593 грн.;

у 1-му кварталі 2008р. в сумі 73004 грн.;

у 2-му кварталі 2008 р. в сумі 13613 грн.,

по операціях з придбання ПММ та транспортних послуг, факт проведення яких не підтверджено належним чином оформленими документами з юридичною особо, яка має ознаки «фіктивності»- ПП «Лімет».

Позивач зазначає, що результати господарських операцій з ПП «Лімет»підтверджено належними чином складеними первинними документами, а тому позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість ПММ та транспортних послуг.

Також позивач вказує на правомірність віднесення ним до складу валових витрат вартість транспортних послуг отриманих від ПП «Макром-М»у загальній сумі 13963 грн. Факт надання транспортних послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт, що в свою чергу надає право віднести до складу валових втрат вартість вказаних транспортних послуг.

Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат суми витрат з поліпшення основних фондів, з урахуванням обмеження встановленого п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач вказав, що фактично відбулося не поліпшення основних фондів, а переміщення ТМЦ з основного рахунку (рахунок 28) на рахунок 23 (виробництво), тобто списання як такого не відбулося.

Крім того, позивач вказує на правомірність формування ним податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Лімет»та ПП «Макром-М»оскільки такі дії вчинені на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств»у звязку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

В судовому засіданні 06.10.2011 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 11.10.2011р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Працівниками відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р. та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р.

Результати перевірки оформлені актом №370/23-00/32504450 від 17.06.2009 р. (т. 1 а.с.14-49).

Перевіркою встановлені порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1. п.п. 5.2.10 п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 64681 грн., в т.ч.:

за ІІ квартал 2007 року на суму 14090 грн.;

за ІІІ квартал 2007 року на суму 11539 грн.;

за IV квартал 2007 року на суму 17398.;

за І квартал 2008 року на суму 18251 грн.;

за ІІ квартал 2008 року на суму 3403 грн.

- п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено податковий кредит на суму 31992 грн., в т.ч.:

за вересень 2007 року на суму 750 грн.;

за жовтень 2007 року на суму 2883 грн.;

за листопад 2007 року на суму 11036 грн.;

за січень 2008 року на суму 3023 грн.;

за лютий 2008 року на суму 5831 грн.;

за березень 2008 року на суму 5746 грн.;

за квітень 2008 року на суму 2723 грн.

02.07.2009 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000492300/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 47988 грн., в т.ч. 31992 грн. за основним платежем та 15996 грн. штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 12) та №0000482300/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 97022 грн., в т.ч. 64681 грн. за основним платежем та 32341 грн. штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 13).

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що протягом перевіреного періоду позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом - ПП «Лімет», у якого протягом третього-другого кварталів 2007 та 2008 років придбано товарно-матеріальних цінностей та одержано транспортних послуг на загальну суму 159690 грн., в т.ч.:

-3 квартал 2007 р. 3750 грн.;

-4 квартал 2007 р. 69593 грн.;

-1 квартал 2008 р. 73004 грн.;

-2 квартал 2008 р. 13613 грн.,

при цьому факт придбання ТМЦ та одержання транспортних послуг не підтверджено належним чином оформленими документами з юридичною особою, яка має ознаки «фіктивності».

З цих же підстав відповідачем не визнано правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Лімет»на підставі податкових накладних виписаних вказаним підприємством на загальну суму податкового кредиту 31992 грн.

Також відповідачем не визнається правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості транспортних послуг одержаних від контрагента ПП «Макром М»в сумі 13963грн. (без урахування ПДВ), в т.ч.:

- ІІ кв. 2007р. -3640 грн.

- ІІІ кв. 2007р. - 10323.2 грн.,

зважаючи на те, що факт надання транспортних послуг по перевезенню паливно-мастильних матеріалів не підтверджено товарно-транспортними накладними, обовязковість оформлення яких передбачена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 р. за № 805/15496.

Крім того, відповідач зазначає, що у перевіреному періоді позивач здійснював обробіток багаторічних насаджень з використанням паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 32274,39гри.

Для обробітку позивач використовував власні товарно-матеріальні цінності які обліковувались на бухгалтерському рахунку "Товари на складі". Відповідно до акту списання від 30.09.2007р. № 1 позивачем були використані наступні товарно - матеріальні цінності:

-дизельне пальне 5800 л на суму 17400,00грн.;

-мастило М 10Г 2 К - 600 л на суму 1944,00грн.;

-мастило М 10 ДМ - 3663 л на суму 12930,39,0грн.

Підпунктом 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що: "платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь - які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2.3,4 чи окремих об'єктів основних фондів групи".

Сума витрат з поліпшення основних фондів, яка може бути включена у звітному періоді до складу валових витрат, з урахуванням обмеження встановленого п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 вищевказаного Закону, складає у 2007 році 193,5 грн. (10% від сукупної балансової вартості на 01.01.2007 р.- 1935 грн.).

Таким чином, позивачем порушено вимоги п.п.5.2.10, п.5.2 ст.5, п. п 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого, завищено загальну суму валових витрат за ІІІ-й квартал 2007 року на 32080,89 грн. (32274,39 грн. - 193,5 грн.).

Заслухавши пояснення учасників представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Лімет»03.07.2007р. за №7 був укладений договір постачання нафтопродуктів (т. 1 а.с. 69) та 08.01.2008р. за №3 був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом (т. 1 а.с. 73).

На виконання вказаних договорів позивачеві було передано товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними від 14.04.2008р. (т.1 а.с. 74), від 07.04.2008р. (т. 1 а.с. 75), від 14.04.2008р. (т. 1 а.с. 76), від 03.03.2008р. (т. 1 а.с.77), від 01.02.2008р. (т. 1 а.с. 106), від 28.02.2008р. (т. 1 а.с. 107), від 11.02.2008р. (т. 1 а.с. 108), від 03.01.2008р. (т.1а.с.125), від 03.01.2008р. (т.1.а.с.126), від 26.11.2007р. (т.1.а.с.127), від 08.11.2007р. (т.1.а.с.128), від 01.11.2007р. (т.1.а.с.129), від 01.11.2007р. (т.1.а.с.130), від 02.10.2007р. (т.1.а.с.131), від 06.09.2007р. (т.1.а.с.132) та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) і товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 78-105, 109-124). Крім того, ПП «Лімет»на вартість ТМЦ та транспортних послуг були виписані податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит (т.1а.с.142-178).

З оглянутих в судовому засіданні вищевказаних первинних документів виписаних від імені ПП «Лімет»вбачається, що від імені вказаного підприємства документи підписані керівником ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно частин 3, 5 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

З урахуванням вказаних законодавчих норм суд зазначає, що реалізація господарської компетенції юридичної особи, в даному випадку ПП «Лімет», здійснюється через відповідні органи, які здійснюють керівництво юридичною особою.

Надані позивачем первинні документи містять підпис керівника ПП «Лімет»ОСОБА_3

Разом з тим, з протоколу допиту свідка (т.1.а.с.195, 196) ОСОБА_3 вбачається, що вказана особа дійсно була керівником ПП «Лімет»в період з липня 2007 року по вересень 2008 року. Але видом господарської діяльності, якою займалось підприємство було оптова торгівля кольоровими та чорними металами.

Таким чином, особа, уповноважена здійснювати керівництво ПП «Лімет» не підтвердила того факту, що ПП «Лімет»займалось реалізації паливно-мастильних матеріалів та надавало транспортні послуги з їх транспортування, а тому суд приходить до висновку про сумнівність здійснення господарських операцій на підставі документів долучених позивачем до матеріалів справи.

Судом вживались заходи з метою виклику в судове засідання ОСОБА_3 в якості свідка для надання пояснень з приводу взаємовідносин ПП «Лімет»з позивачем. Але вжитими заходами викликати вказану особу в якості свідка не надалось можливим у звязку з її перебуванням за межами України (т.2а.с.64, 72, 73).

Крім того, щодо сумнівності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Лімет»судом враховано наступне.

Відповідно до п. 33 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність з надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом підлягала ліцензуванню.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року N 2344-III передбачено, що загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України, який відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади»№ 1572 від 15.12.1999 р. є вищим органом у системі органів виконавчої влади. В його складі діє центральний орган виконавчої влади у галузі автомобільного транспорту Міністерство транспорту та звязку України.

Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті»№ 1190 від 08.09.2004 року Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) діє у складі Міністерства транспорту і звязку України і йому підпорядковується. Головавтотрансінспекція здійснює державний контроль за додержанням субєктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п. 4) ч. 5 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 р. № 888 територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні здійснюють функції з підготовки документів для видачі ліцензій, їх переоформлення, видачі дублікатів та копій ліцензії, визнання недійсними та анулювання ліцензій і подають їх на розгляд Головавтотрансінспекції.

За інформацією територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області від 01.06.2009р. (т.2.а.с.74) дані щодо одержання ПП «Лімет»ліцензії на діяльність вантажного автомобільного транспорту відсутні.

Також, відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всупереч вищевказаними вимогам до первинних документів, зміст актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на які посилається позивач, як на підставу правомірності формування валових витрат, унеможливлює достовірно та повно встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі).

Вказані обставини в їх сукупності вказують на сумнівність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Лімет», відповідно первинні документи надані позивачем не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку, а тому у позивача відсутні правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту на підставі цих документів.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Макром М»судом встановлено, що між вказаними підприємствами був укладений договір №31 від 07.05.2007р. про надання послуг з перевезення вантажів (т.1а.с.70, 72).

На підтвердження факту надання послуг за вищевказаним договором позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1 а.с. 133-141).

Зясувати можливість фактичного здійснення господарської операції з надання транспортних послуг шляхом витребування відповідних документів та пояснень від ПП «Макром М»є неможливими оскільки ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2009р. по справі №2/88 порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника (http://reyestr.court.gov.ua/Review/7385408), а ухвалою цього ж суду від 05.10.2010р. по справі №2/88 ліквідовано юридичну особу ПП «Макром М»(http://reyestr.court.gov.ua/Review/11806699).

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до інформації територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області від 01.06.2009р. (т.2.а.с.74) дані щодо одержання ПП «Макром М» ліцензії на діяльність вантажного автомобільного транспорту відсутні. Вказана обставина свідчить про те, що ПП «Макром М»не мало права здійснювати діяльність з надання транспортних послуг.

Крім того, суд враховує наступні обставини.

Відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на які посилається позивач, фактична вартість наданих транспортних послуг становить 16755,84 грн., але при цьому позивачем сплачується на адресу ПП «Макром М»лише 8390,36 грн., що підтверджується банківською випискою (т.2 а.с. 87), тобто грошові кошти в сумі 8365,48 грн. є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вказана заборгованість вже не може бути відшкодована в силу ліквідації ПП «Макром М».

Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всупереч вищевказаними вимогам до первинних документів, зміст актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на які посилається позивач, як на підставу правомірності формування валових витрат, унеможливлює достовірно та повно встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), а тому вказані акти не можуть вважатись такими, що мають силу первинних документів на підставі яких можливо формування даних податкового обліку.

З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що докази надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за участю ПП «Лімет»та ПП «Макром М»не можуть вважатись безумовною підставою для встановлення факту реальності здійснення господарських операцій, а лише вказують на формально складені, але недостовірні документи.

Щодо порушення позивачем вимог п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що комісією створеною позивачем 30.09.2007р. складено акт списання №1 зміст якого вказує на списання використаних наступних товарно - матеріальних цінностей:

-дизельне пальне 5800 л на суму 17400.0грн.;

-мастило М 10Г 2 К - 600 л на суму 1944.0грн.;

-мастило М 10 ДМ - 3663 л на суму 12930.39.0грн.

Як вбачається з графи акту «Підстава непридатності»списання відбулося у звязку з підготовкою земель до зими.

З урахуванням вищевикладеного форма та зміст вказаного акту вказує саме на списання ТМЦ, а не на їх переміщення з основного рахунку (рахунок 28) на рахунок 23 (виробництво), про що зазначає позивач.

Сума витрат з поліпшення основних фондів, яка може бути включена у звітному періоді до складу валових витрат, з урахуванням обмеження встановленого п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», складає у 2007 році 193,5 грн. (10% від сукупної балансової вартості на 01.01.2007 р.- 1935 грн.).

Таким чином, позивачем порушено вимоги п.п.5.2.10, п.5.2 ст.5, п. п 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого, завищено загальну суму валових витрат за ІІІ-й квартал 2007 року на 32080,89 грн. (32274,39 грн. - 193,5 грн.).

Враховуючи вищевикладене, в ході розгляду справи судом не встановлено неправомірності дій відповідача під час визначення позивачеві податкових зобовязань, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11.10.2011р.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного судуПасічник Ю.П.