Постанова № 19466434, 03.10.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2011 року 2а-4135/11/1070

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1022 час прийняття постанови: 12 год. 20 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Леонтовича А.М.

при секретарі -Воронюк М.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

проТовариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(далі по тексту позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі по тексту відповідач) про скасування податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011р. № 0000122300. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем в порушення норм Податкового кодексу України, а відтак підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 21 вересня 2011 року.

Судове засідання, призначене на 21 вересня 2011 року, судом відкладено на 3 жовтня 2011 року за клопотанням представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів,повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано .Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують(передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність(операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»зареєстровано у Вишгородський районній державній адміністрації 11 серпня 1998 року.

На податковому обліку в Державній податковій інспекції Вишгородського району Київській області перебуває з 11 серпня 1998 року.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області відповідно до наказу від 24.06.2011р. № 340 «Про проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Комплекс «Агромарс»проведено позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 22.07.2011р. № 1586/23-1/30160757 «Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»при формуванні податкового кредиту за рахунок: ПП «Сорос-Трейд»за листопад 2010 року; ТОВ «Кло-Карта», ТОВ «НКС Торговий дім Євростандарт», ТОВ «Каховка Пром-Агро», ТОВ «Бест 2012», ТОВ «Лабораторні прилади та технології», ПАТ «Чернігівобленерго», ПП «Інтекс Ком», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Мясопереробний комбінат «Традиція», ТОВ «КРОНОС 2010», ТОВ «Виробничо- торгівельна фірма «АВІАС», ТОВ «Агро-Єра», ТОВ «Центр архітектурного проектування та ландшафтного дизайну», ТОВ «ТД «Протеїн-Продакшн», ПП «Агропромтехком», ТОВ «Компанія «Лойд Транс», ТОВ «АГРО СВ», ТОВ «Науково торгівельна компанія «Мегатрейдінг»за грудень 2008 року; ПВП «Вибір», ТОВ «Укрспецзапчастина», Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною», ТОВ «Кінотон», ТОВ Харківпродмаш», ПП «Інтекс Ком», ТОВ Люкс Автортрак», ТОВ Агро-Холдинг МС», ТОВ «Кло-Карта», ТОВ «Кронос 2010», ТОВ Інтерсервісплюс», ТОВ Юнеско-Юкрейн ПЕСТ Контрол», ТОВ «Чернігівобленерго»за січень 2011 року; ТОВ «Девіком», ТОВ «Словянська солевидобувна компанія», ТОВ «НПО НТ «Будшляхмаш», ТОВ «Компанія «Дніпро-Аналітік», ТОВ Комапанія «Придніпровє», ТОВ «Альта-Карта», ТОВ «Альта-Віста», ТОВ «НКС Торговий дім», ТОВ «Метал Холдінг Трейд», ТОВ «Торгівельна компанія ТБС», ТОВ «Телефонна компанія ЕЛС», ТОВ «Універсал Сервіс Україна», ТОВ «Інтерсервісплюс», ПП «Лагуна», ПАТ «Племінний завод «Агро-Регіон», ПП «Оліяторг», ПП «Інтер Запоріжжя», ТОВ «Ойл Стандарт», ТОВ «Макропродсистеми»за березень 2011 року; ДП «Новосілківський спиртовий завод», ТОВ «Чистий світ-К», ТОВ «В.К.Н. Арсенал», ТОВ «Компанія «Дніпро Атлантік», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Українська Агропромислова Група», ТОВ «Альта-Віста», ТОВ «НКС Торговий дім «Євростандарт», ТОВ «ТДС Спецтехніка», ТОВ «Ніко Трейдинг», ТОВ «ТД «Світ-Агро», ТОВ «Золотий екватор», ТОВ «Марадор»за квітень 2011 року (далі по тексту акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки податковою інспекцією встановлено наступні порушення: згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, правочини укладені в усній формі між ТОВ «Комплекс Агромарс»та ПП «Сорос-Трейд»щодо поставки кукурудзи на загальну суму 1176405,18 грн.; підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.2, підпункту 2.13, підпункту 2.14, підпункту 2.15, підпункту 2.16 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88; підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про нарахування, виплати і використання дотацій сільськогосподарським товаровиробником за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі»від 11.02.2010р. № 168\97-ВР, в результаті чого встановлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість, який включено до складу скороченої податкової декларації з ПДВ сільськогосподарського підприємства у розмірі 196067,53 грн. за листопад 2010 року; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ПП «Інтер-Запоріжжя»завищено суму податкового кредиту, яка включена до складу скороченої податкової декларації з ПДВ сільськогосподарського підприємства у розмірі 158083,33 грн. за березень 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011р. № 0000122300, яким в результаті збільшення суми грошового зобовязання податковою інспекцією нараховано штрафні санкції в розмірі 158083,33 грн.

З огляду на наведене суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 180.1 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, яка: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пунктом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, якими визначено, що первинні документи письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XlV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою длябухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XIV.

Відповідно до пункту 6.2 наказу ДПА України від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», податкова накладна є підставою на внесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи, до поданої позивачем до ДПІ у Вишгородському районі «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»від 20.04.2011р. № 9002499214, до податкового кредиту у березні 2011 року включено контрагента ПП «Інтер-Запоріжжя».

Разом з тим, під час звірки системи автоматизованого співставлення на рівні ДПА України реєстрів, виданих та отриманих податкових накладних та оригіналів податкових накладних, отриманих ТОВ «Комплекс Агромарс» встановлено відсутність оригіналу податкових накладних, виписаних ПП «Інтер Запоріжжя»на загальну суму 848499,98 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 158083,33 грн. та згідно з інформацією, що надійшла від Дніпропетровської МДПІ листом від 25.06.2011р. № 14247\7\23-431 встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ПП «Інтер-Запоріжжя»від 14.07.2009р. № 100235526 анульовано 4 жовтня 2010 року.

Як зазначено в судовому засіданні, позивачу під час перевірки контролюючим органом стало відомо про допущення ним помилки у податковій декларації, поданої до контролюючого органу, а саме, в частині зазначення контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя»вказано Приватне підприємство «Інтер-Запоріжжя».

Приписами пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України передбачено право платника податку у разі допущення ним помилки в податковій декларації внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку до такої податкової декларації.

Разом з тим, пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу позивача на те, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідно до пункту 50.3 статті 50 вказаного Кодексу відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Згідно з пунктом 198.6 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011р. № 0000122300 прийнято відповідачем на підставі висновків перевірки, а вказані висновки, на думку суду відповідають вимогам чинного законодавства.

Статтею 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів(обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що передбачені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України наслідки для відповідного платника податків, а саме, стягнення до бюджету суми податків, зборів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги не є штрафними санкціями. Наявність умов, передбачених статтею 123 Податкового кодексу України є підставою для стягнення штрафу, а не суми відповідного податку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Постанова у повному обсязі виготовлена 07 жовтня 2011 року.