Постанова № 19466425, 14.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 року 2а-3789/11/1070

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

час прийняття постанови: 13 год. 15 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Леонтовича А.М.

при секретарі -Воронюк М.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (за довіреністю)

від відповідача: ОСОБА_4 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

проПриватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»

Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції Київської області

визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода»(далі по тексту позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі по тексту відповідач) про визнання протиправними дії щодо порушення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки, оформлення її результатів, винесення податкових повідомлень-рішень та визнання укладеного правочину з постачальником ТОВ «Фаворит-М»нікчемним; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2011р. № 0002482301 та від 18.07.2011р. № 0002492301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.07.2011р. № 0002482301 та від 18.07.2011р. № 0002492301 прийняті Кагарлицькою обєднаною державною податковою інспекцією Київської області в порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 29 серпня 2011 року.

У судовому засіданні, призначеному на 29 серпня 2011 року, судом оголошено перерву до 14 вересня 2011 року.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених в запереченні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода»зареєстроване Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області 7 вересня 2004 року.

На податковому обліку в Кагарлицькій обєднанні державній податковій інспекції Київської області перебуває з 16 вересня 2004 року. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.09.2004р. № 13795418.

Як вбачається з матеріалів справи, Кагарлицькою обєднаною державною податковою інспекцією Київської області на підставі направлень від 12.05.2011р. № 147, № 148, № 149, № 150 та від 30.05.2011р. № 174 та наказу від 28.04.2011р. № 160 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період 01.03.2010р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт 241/23-1/32967502 від 08.07.2011р. ( далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки відповідачем встановлено, що ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода»порушено пункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого зменшено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 1000000 грн.; пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 240396,71 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 716,68 грн., за серпень 2010 року на суму 8408,37 грн., за лютий 2011 року на суму 231271,66 грн.; порушення термінів, передбачених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994р. № 185\94-ВР; підпункту 6.3.2, пункту 6.3 статті 6, підпункту 9.12.2, пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-IV, внаслідок чого занижено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб протягом 2010 року в сумі 683,72 грн. та в сумі 3120 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011р. № 0002482301, яким у звязку з зменшенням суми відємного значення обєкту оподаткованого податком на прибуток визначено суму грошового зобовязання в розмірі 1000 001 грн., з яких 1000 000 грн. за основним платежем, штрафні санкції 1 грн. та податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011р. № 0002492301, яким у звязку з заниженням позивачем суми грошового зобовязання з податку на додану вартість визначено суму грошового зобовязання в розмірі 242678,98 грн., з яких 240396,71 грн. за основним платежем, штрафні санкції 2282,27 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Законом України «Про податок на додану вартість»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин).

Як встановлено перевіркою, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Фаворит-ЛМ» укладено договір про надання послуг від 30.09.2010р. № 05\07-П, за умовами якого виконавець надає інформаційно-маркетингові послуги та послуги мерчандайзингу. Мета надання цих послуг є підвищення економічної ефективності господарської діяльності замовника, вивчення конюктури ринку, цінової політики в регіонах України, пошук покупців товарів замовника, сприяння в просуванні товарів.

В той же день, ТОВ «Фаворит-ЛМ»та ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода»підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ф-00000054 та ТОВ «Фаворит-ЛМ»видано податкову накладну № 147 на загальну суму 1200000 грн., з якої ПДВ 200000 грн. на підставі якої ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода»зменшено відємне значення обєкта оподаткування податку на прибуток на суму 1000000 грн.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що право на включення до складу валових витрат виникає у платника податку виключно за умови придбання ним товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону.

Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 пункту 5.4 стаття 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).

При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у платника не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 цього ж Закону).

Як зазначено вище, позивачем 30 вересня 2010 року укладено договір про надання послуг № 05\07-П.

Щодо укладення договорів з надання мерчандайзингових послуг, то статтею 901 глави 63 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З листа Державної податкової адміністрації України від 28.01.2010р. № 806/6/23-4016/40 «Про розгляд листа щодо визначення терміна «мерчандайзинг» у господарській діяльності підприємств, правомірності укладення угод, які передбачають витрати на мерчандайзинг вбачається, що у загальному розумінні, під терміном мерчандайзинг слід розуміти новий напрямок торгового маркетингу. Перш за все, це викладення та розміщення товару в місці роздрібного продажу; забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості товару; організація локальної реклами (установлення на торговій точці спеціального фірмового обладнання (холодильники, дисплеї, стелажі, полиці тощо), конструкцій презентаційного характеру (тумби, виставкові стійки, рекламні стенди, підставки під рекламні матеріали та ін.), поліграфічної рекламної продукції (буклети, плакати, гірлянди, прапорці тощо), організація на місці продажу рекламних акцій у вигляді дегустацій, безкоштовної роздачі та ін.); аналіз показників продажів; вирішення певних питань цінової політики про граничну торговельну надбавку; інструктаж продавців роздрібних магазинів щодо споживчих характеристик товару; методів мотивації споживачів тощо.

Мерчандайзинг - це частина процесу маркетингу, яка визначає методику продажу товару в магазині. Слово утворено від англійського merchandise - просувати на ринку.

На виконання вказаних умов договору від 30 вересня 2010 року, тобто, в день укладання договору, ТОВ «Фаворит-ЛМ»та ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода»підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ф-00000054.

Акт здачі-прийняття робіт це факт надання послуг, який має містити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Відповідно до договору про надання послуг виконавець зобовязаний протягом звітного періоду надати замовнику акт здачі-прийняття наданих послуг, а замовник сплачує конкретну суму протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг.

Суд погоджується з позицією податкового органу про те, що зазначений акт виконаних робіт не містить достатньої інформації про зміст господарської операції, період виконання робіт, одиницю виміру господарської операції, які роботи інформаційно-маркетингового характеру, у чому вони полягали та в якому обсязі були виконані контрагентами, а лише містить посилання на договор про надання послуг від 30.09.2010р. та вартість.

Інших документів, які б підтверджували факт надання вказаних послуг позивачем суду не надано.

Що стосується наданого позивачем звіту ефективного маркетингу та мерчандайзингу на ринку кондитерських виробів, суд не бере його до уваги, оскільки цей звіт є дослідженням ринку кондитерських виробів в цілому та аналізом конкурентної ситуації на території України, що носить більш інформаційний характер, який може бути використаний в роботі. Крім того, слід зазначити, що вказаний звіт дадотаваний 11 січням 2011 року, в той час як, акт прийому-передачі наданих послуг підписаний 30 вересня 2010 року.

Надані позивачем документи на думку суду, не відкривають суті маркетингових та мерчандайзингових послуг, їх об'єм та реальну вартість.

Зокрема, з дати підписання акту здачі-прийняття робіт вбачається, що по суті маркетингові та мерчандайзингові послуги виконані ТОВ «Фоворит»в день підписання договору про надання таких послуг. В той же час, як визначено вище, маркетингові та мерчандайзингові послуги це послуги публічного характеру, які потребують значних зусиль та тривалого часу для їх надання.

Придбані послуги мали безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та мали бути направлені на отримання доходу. Разом з тим, жодного підтвердженням того, що на період надання послуг обсяги товарообороту та дохід позивача від продажу такого товару зростали не надано (аналіз оборотів та надходження коштів від зазначених контрагентів за період перевірки).

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 14.03.2011р. № 1070/23-1/31538625/0100 з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету ТОВ «Фаворит-ЛМ»податку на додану вартість за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р. податковою інспекцією на підставі аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства встановлено відсутність трудових ресурсів ТОВ «Фаворит-ЛМ», виробничого обладнання, не встановлено факту передачі товарів (послуг), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого виду діяльності.

Проведення вищезазначених операцій ТОВ «Фаворит-ЛМ»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у звязку чим посадові особи ТОВ «Фаворит-ЛМ»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій.

Посилання позивача на банківськи виписки, як факт оплати вказаних послуг, також не береться судом до уваги, оскільки всі проплати за послуги мерчандайзингу здійснювались на підставі договору про надання послуг від 05.07.2010р. № 05\07-П, а не на підставі договору про надання послуг від 30.09.2010р. № 05\07-П .

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що як встановлено в ході перевірки та не заперечується позивачем, фактично у періоді, що перевірявся, ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода»займалось виробництвом сухарів, печива, пирогів і тістечок з тривалим терміном зберігання.

Як вбачається з листа Державної податкової адміністрації України від 28.01.2010р. № 806/6/23-4016/40 мерчандайзинг це викладення та розміщення товару в місці роздрібного продажу, організація локальної реклами конструкцій презентаційного характеру, поліграфічної рекламної продукції, організація на місці продажу інструктаж продавців роздрібних магазинів щодо споживчих характеристик товару, тобто це торговий маркетинг, який застосовується для збільшення продажу товару. В той же час, як вбачається з акту перевірки, в перевіряємий період позивач оптовою, роздрібною торгівлею або посередництвом в торгівлі харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами не займалось.

Встановлені фактичні дані вказують на відсутність в діях позивача економічної доцільності витрат на маркетингові та мерчандайзингові послуги, причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуги для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження використання вказаних послуг в господарській діяльності, суд приходить до висновку про відсутність у Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»належних правових підстав для віднесення до складу валових витрат на придбання вказаних послуг в розмірі 1000 000 грн.

Також, як видно з Акту перевірки, підставою для висновку податкової інспекції про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, неправомірне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 40396,71 грн. стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Про-Техсервіс»у вартості наданих транпортно-експедиційних послуг, використання якого, за висновком відповідача, не повязано з господарською діяльністю ПАТ «Кодитерська фабрика «Лагода».

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та здіснення ТОВ «Про-Техсервіс»транспортно-експедиційниї послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до правової позиції, висвітленої Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

3.Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обовязковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5.Встановлення факту надмірної сплати ПДВ в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Так, 4 січня 2010 року між позивачем та ТОВ «Пром-Техсервіс»укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 20\ТЕ. Предметом даного договору є організація виконання послуг, що повязані з транспортним експедируванням вантажу позивача до пункту призначення і видача вантажу уповноваженій на одержання особі.

Так на підтвердження надання вказаних послуг позивач надав: акти виконаних робіт, підписаних за період з 21.04.2010р. по 28.07.2010р., податкові накладні, сформовані за період з 02.04.2010р. по 23.09.2010р. та товарно-транспортні накладні за період з 01.04.2010р. по 09.09.2010р.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»зареєстрованого в Мінюсті України від 20.02.1998 року №128/2568 передбачено наступні документи: дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Як вбачається з матеріалів справи, до перевірки позивачем на підтвердження виконання транспортно-експедиційних послуг надано тільки акти виконання робіт та товарно-транспортні накладні. Інші вищевказані документи позивачем до перевірки не надані.

Крім того, позивачем суду не надано докази виконання операцій, якими опосередковувався рух товару, а саме транспортування товару, його прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання товару, а також фактичні дані щодо порядку проведення розрахунків за придбаний товар.

Для підтвердження факту виписки ТОВ «Пром-Техсервіс»податкових накладних своїм контрагентам працівниками Державної податкової інспекції у Соломянському районі проведено перевірку товариства за місцемзнаходженням та винесено акт від 16.06.2011р. № 3062/23-1011/34001065 про неможливість проведення зустрічної перевірки у звязку з відсутністю відомостей про місцезнаходження ТОВ «Пром-техсервіс»в ЄДРПОУ.

Жодних інших документів на підтвердження встановлення звязку між господарською діяльністю платника податку та наданням транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Пром-Техсервіс», а також наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, позивачем суду не надано.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України вiд 03.04.1997р. № 168/97-ВР податковий кредит- це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України вiд 03.04.1997р. № 168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України вiд 03.04.1997р. № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України вiд 03.04.1997р. № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку що, сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З огляду на те, що в межах спірних правовідносин позивачем не доведено використання наданих ТОВ «Пром-Техсервіс»транспортно-експедиторських послуг в своїй діяльності випливає, що Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода», неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем встановлено порушення вимог чинного законодавства, яке позбавляє позивача права на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, а отже Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода»неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з квітня 2010 року по березень 2011 року в розмірі 1 240396,71 грн. та неправомірно заявлено таку суму до відшкодування з бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи, що податковим органом доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»задоволенню не підлягає.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя А.М. Леонтович

Повний текст постанови виготовлено 19.09.2011р.