Рішення № 19465597, 04.10.2011, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи: 2-281/11

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.10.2011

4 жовтня 2011 року Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого суддіПокидюка М.В. при секретаріКаращук В.С.

з участю: позивачаОСОБА_1

представника позивачаОСОБА_2

представників відповідачаБогдана А.Ю., Ковальчук Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства ,,Волинський облавтодор” ВАТ ,,ДАК ,,Автомобільні дороги України” в особі філії ,,Маневицької дорожньо - експлуатаційної дільниці” про стягнення недоплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2011 року ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся в суд з позовом до Дочірнього підприємства ,,Волинський облавтодор” ВАТ ,,ДАК ,,Автомобільні дороги України” в особі філії ,,Маневицька дорожньо - експлуатаційна дільниця” (далі Відповідач) про стягнення недоплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, моральної шкоди.

Позивач вимоги обґрунтовував тим, що з 2 жовтня 1995 року по 21 квітня 2011 року він перебував у трудових відносинах з Відповідачем на посаді бухгалтера і 21 квітня 2011 року був звільнений з роботи у звязку з виходом на пенсію.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України Відповідач в день звільнення не провів повного розрахунку з Позивачем і станом на 15 липня 2011 року заборгованість Відповідача перед Позивачем по виплаті заробітної плати становить 325 гривень 70 копійок, яка йому не виплачена.

Відповідно вимог ст. 107 цього Кодексу Відповідач не нарахував і не виплатив йому у подвійному розмірі заробіток за виконану роботу за чотири святкові та неробочі дні, а саме: 5 грудня 2010 року, 1 січня, 22 січня та 20 лютого 2011 року.

Крім того, в порушення вимог ст. 108 КЗпП України, Відповідачем не оплачено Позивачу в підвищеному розмірі (40% посадового окладу згідно колективного договору) за 10 днів роботи в нічний час, а саме: 25 листопада, 13, 21 грудня 2010 року, 12, 31 січня, 10 лютого, 1, 11, 21 та 28 березня 2011 року.

Разом з тим, Відповідачем при розрахунку відпускних занижується середньоденний заробіток, тобто при діленні річного заробітку не виключаються святкові дні.

Не проведення Відповідачем повного з ним розрахунку при виході його на пенсію, йому заподіяно моральну шкоду, яка повинна бути відшкодована відповідно вимог ст. 237-1 КЗпП України.

Моральна шкода полягає в тому, що протиправною, винною бездіяльністю Відповідача порушено нормальний ритм життя позивача, завдано йому страждань, порушено спокій, принижено його честь, гідність і ділову репутацію, що негативно вплинуло на взаємовідносини з дружиною, дітьми та оточуючими його людьми.

Моральну шкоду оцінює в 10 000 гривень.

Посилаючись на зазначені обставини, Позивач просив суд стягнути з Відповідача в його користь недоплачену заробітну плату за весь час її затримки з 22 квітня 2011 року по день фактичного розрахунку в сумі 325 гривень 70 копійок та 10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні 17 серпня 2011 року Позивач подав до суду письмову заяву про збільшення своїх позовних вимог

Зокрема, в порушення п. 7 Постанови КМУ від 8 лютого 1995 року № 100 при нарахуванні відпускних Відповідачем середня заробітна плата нараховувалась, виходячи із кількості днів року, тобто із 365 днів, а необхідно було приймати до уваги кількість днів за мінусом святкових і неробочих днів, що становить 355 днів.

Таким чином Відповідачем не доплачено Позивачу з 18 червня по 2 липня 2009 року - 24 гривні 78 копійок; з 16 по 29 червня 2010 року - 28 гривень 28 копійок; з 16 по 30 серпня 2010 року - 27 гривень 02 копійки, а всього 80 гривень 08 копійок.

Крім того, при виплаті Позивачу в квітні 2011 року заробітної плати за лютий цього року в сумі 760 гривень Відповідачем не проведено нарахування та виплату компенсації втрат частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати та з урахуванням індексу інфляції, який становив 101,4 %, та недоплачено йому 10 гривень 64 копійки.

Відповідно вимог ст. 107 КЗпП України Відповідач не нарахував і не виплатив Позивачу у подвійному розмірі заробіток за виконану роботу за чотири святкові та неробочі дні, надавши йому лише чотири відгули, а зобовязаний був додатково доплатити, а саме: за 5 грудня 2010 року - 83 гривні 72 копійки; 1 і 22 січня 2011 року - 274 гривні 35 копійок та 20 лютого 2011 року - 118 гривень 66 копійок, а всього 476 гривень 73 копійки.

В порушення вимог ст. 108 КЗпП України, Відповідачем також не оплачено Позивачу в підвищеному розмірі (40% посадового окладу згідно колективного договору) за 10 днів роботи в нічний час, а саме: 25 листопада 2010 року - 31 гривня 81 копійка; 13, 21 грудня 2010 року - 66 гривень 97 копійок; 12, 31 січня 2011 року - 109 гривень 74 копійки; 10 лютого 2011 року - 47 гривень 47 копійок; 1, 11, 21 та 28 березня 2011 року - 192 гривні 31 копійка, а всього 448 гривень 30 копійок.

Позивач з 1 по 15 квітня 2011 року, тобто більше 10 днів, знаходився на стаціонарному лікуванні, що підтверджується лікарняним листком, який він представив підприємству, і Відповідач відповідно п. 4.7 Зведеного положення про умови і розміри оплати праці працівників ДП ,,Волинський облавтодор” зобовязаний був виплати йому матеріальну допомогу на придбання ліків та оплату медичного лікування хворих до 500 гривень, які не виплатив.

Відповідач відповідно вимог ст. 117 КЗпП України повинен виплатити Позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 22 квітня по 17 серпня 2011 року (день звернення з позовом до суду).

Згідно розрахунків Позивача середньогодинна заробітна плата за березень - квітень 2011 року становить 16 гривень 85 копійок. А тому, оскільки Відповідачем на момент звільнення був встановлений 36 годинний робочий день то за даний період Позивачу підлягає оплаті середній заробіток за 512 годин (квітень 32 години, травень - 128 годин, червень - 136 годин, липень 128 годин та серпень 88 годин), що в грошовому виразі становить 8 627 гривень 20 копійок.

Посилаючись на зазначені обставини, Позивач просив суд стягнути з Відповідача в його користь недоплачену заробітну плату в сумі 1 515 гривень 75 копійок, середній заробіток за весь час її затримки з 22 квітня 2011 року по 17 серпня 2011 року в сумі 8 627 гривень 20 копійок та 10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди. Судові витрати покласти на Відповідача.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві, підтримали повністю, пояснили, що позивач з 2 жовтня 1995 року по 21 квітня 2011 року перебував у трудових відносинах з Відповідачем на посаді бухгалтера і 21 квітня 2011 року був звільнений з роботи у звязку з виходом на пенсію. При звільненні його з роботи Відповідач не провів з ним повного розрахунку. Не виплатив йому 80 гривень 08 копійок невірно нарахованих відпускних, не провів нарахування та виплату компенсації втрат частини заробітної плати у звязку з порушенням її виплати за лютий 2011 року в сумі 760 гривень, яка була виплачена у квітні 2011 року, на суму 10 гривень 64 копійки. Крім того, Відповідач не провів йому оплату у подвійному розмірі виконану ним роботу у святкові та неробочі дні в сумі 476 гривень 73 копійки, не оплатив в підвищеному розмірі (40 % посадового окладу згідно колективного договору) за роботу в нічний час за 10 днів в сумі 448 гривень 30 копійок. Він також не виплатив йому матеріальної допомоги на придбання ліків та оплату медичного лікування 500 гривень, хоча він, позивач, знаходився на стаціонарному лікуванні більше 10 днів. Крім того, за час затримки з 22 квітня 2011 року по дату подання позовної заяви, 17 серпня 2011 року, йому підлягає доплаті 8 627 гривень 20 копійок середнього заробітку. У звязку з такою бездіяльністю Відповідача йому заподіяна моральна шкода на суму 10 000 гривень, яку вони з представником обгрунтували в позовній заяві. З цих міркувань вони підтримують свої позовні вимоги і просять суд їх задоволити.

Представники відповідача Богдан А.Ю., Ковальчук Г.І. позовних вимог Позивача не визнали, вважають їх безпідставними. Пояснили, що вимоги Позивача про стягнення в його користь недоплаченої в день звільнення заробітної плати в розмірі 1 515 гривень 75 копійок є надуманими і не обгрунованими, оскільки вони суперачать ст. 116 КЗпП України , так як дані суми не належали до виплати ОСОБА_1 в день звільнення і не були йому нараховані як суми, належні йому при звільненні, оскільки для цього не існувало ні правових, ні документальних підстав. Є безпідставними його вимоги про стягнення среднього заробітку на суму 8 627 гривень 20 копійок. На день звільнення з роботи позивача його заборгованість по заробітній платі за березень становила 6 556 гривень 55 копійок. В день звільнення Позивачу були нараховані, належні йому до виплати 8 977 гривень 17 копійок, з якої утримано 931 гривень 90 копійок загальнообовязкових платежів і до виплати підлягало 8 045 гривень 27 копійок. Загальна сума нарахованих коштів в день звільнення ОСОБА_1 становила 14 601 гривень 82 копійки, з яких частина лікарняних в сумі 895, 47 гривень та доплата до зарплати за квітень 2011 року на забрудненій території в сумі 2,1 гривень (всього 1 547, 75 гривень) підлягали виплаті не в день звільнення ОСОБА_1 з роботи, а в день відшкодування їх відповідними Фондами. Всього Позивачу станом на 26 квітня 2011 року виплачено 12 984 гривень 36 копійок. Сума недоплати становить 69 гривень 71 копійка, що від загальної суми нарахованих коштів на день звільнення складає 0,47 відсотків. Це не дає підстав для застосування відповідальності згідно ст. 117 КЗпП України, оскільки така відповідальність можлива лише при невиплаті в день звільнення всіх сум, належних до виплати при звільнені працівника, а не їх частини. З цих підстав позов не може бути задоволений і в частині відшкодування моральної шкоди. Просять в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов безпідставний і до задоволення не підлягає.

Статтею 221 КЗпП України передбачено, що трудові спори розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 233 цього Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного....суду у разі порушення законодавства про оплату праці стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком.

Дослідженим судом, наказом філії ,,Маневицька дорожньо - експлуатаційна дільниця” № 8 - К від 21 квітня 2011 року підтверджено, що позивач ОСОБА_1, бухгалтер 1 категорії даної філії з 21 квітня 2011 року звільнений із займаної посади за власним бажанням в звязку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України і зобовязано бухгалтерію філії провести остаточний розрахунок з ним і виплатити йому компенсацію за недовикористану відпустку за період роботи з 2 жовтня 2009 року по 1 жовтня 2010 року та з 2 жовтня 2010 року по день звільнення в кількості 36 календарних дні, з них згідно ст. 47 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС” 7 календарних дні та грошову допомогу в розмірі 2 - х його посадових окладів в звязку з виходом на пенсію при стажі роботи в дорожній галузі 15 років.

Відповідно вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповновежений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.

Статтею 117 цього Кодексу передбачено, що в разі неплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працвникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В судовому засіданні поясненнями представників відповідача Богдана А.Ю. та Ковальчук Г.І. доведено, що на день звільнення ОСОБА_5 з займаної посади у звязку з виходом на пенсію йому були нараховані і виплачені всі розрахункові кошти, належні йому згідно чинного законодавства. З цією обставиною частково погоджується і сам Позивач, чому у позовній заяві в першій редакції просив стягнути в його користь лише 375 гривень 70 копійок недоплаченої суми.

Обєктивність пояснень даних осіб підтверджується, дослідженими судом,: копіями наказів філії Маневицька дорожньо - експлуатаційна дільниця № 63 від 4 травня 2011 року, № 65 від 6 травня 2011 року, № 75 від 25 травня 2011 року; розшифровкою № 194 від 15 серпня 2011 року розрахункових ОСОБА_5 станом на 21 квітня 2011 року; розшифровкою № 195 від 15 серпня 2011 року виплачених коштів в сумі 12 977 гривень 78 копійок згідно платіжної відомості для зарахування на картрахунки від 22 квітня 2011 року ОСОБА_1; розрахунками відпускних; зведеними відомостями сум для нарахування на картрахунки карток філії Маневицька ДЕД; випискою з наказу ДП ,,Волинський облавтодор” від 18 травня 2011 року № 88 ,,Про виплату премії за IV кватрал 2010 року”; розрахунковими листами ОСОБА_5 за листопад - грудень 2010 року і січень- березень 2011 року; довідкою про доходи ОСОБА_5 по місяцях № 20 від 9 серпня 2011 року, якими доведено, що в день звільнення 21 квітня 2011 року ОСОБА_5 були виплачені всі суми нарахованих коштів, виплата яких передбачена при звільнені з роботи.

Наведеними доказами, а також тим, що сам Позивач після звільнення з роботи ні разу не звертався в адміністрацію філії з приводу невірного нарахування і виплати йому розрахункових коштів підтверджено, що в день звільнення ОСОБА_5 з роботи йому було достовірно відомо про нараховані розрахункові кошти і його твердження з цього приводу що про суми їх нарахування йому не було відомо є безпідставними.

Це також підтверджується банківською розшифровкою від 13 липня 2011 року, яка представлена самим Позивачем, з якої вбачається що на його рахунок Відповідачем 13 квітня 2011 року було зараховано 6 гривень 58 копійок, а 26 квітня 2011 року - 12 977 гривень 78 копійок.

З цих підстав вимога Позивача про стягнення в його користь 8 627 гривень 20 копійок за затримку розрахунку після звільнення є безпідставною.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В своїй позовній заяві Позивач просив стягнути в його користь 476 гривень 63 копійок недоплати за роботу у святкові і неробочі дні та 448 гривень 30 копійок - недоплати за роботу в нічний час.

В обгрунтування цих своїх вимог ОСОБА_5 жодного доказу не представив, не довів, що саме в ці святкові і неробочі дні, які вказані в позовній заяві, він чергував.Показання свідка ОСОБА_6, який був відповідальний за чергування і з вини якого пропав журнал чергування, про те, що Позивач саме в ці дні чергував є недостатніми, оскільки вони не підтверджуються іншими письмовими доказами.

Крім того, листом Міністерства праці та соціальної політики України № 89/13/116 - 10 від 2 квітня 2010 року передбачено, що чергування на підприємствах компенсується відгулом.

Про те, що у філії компенсація чергування проводилась наданням оплачуваного відгулу доведено заявою ОСОБА_5 від 14 березня 2011 року про надання йому після чергування відгулу і його пояснюючою запискою від 30 березня 2011 року, а також табелем виходу на роботу, в якому зазначено, що під час відгулу Позивач значиться таким що присутній на роботі, тобто в табелі йому поставлено 8.

На думку суду Позивачу про це було достовірно відомо, оскільки він ні разу не звертався до начальника філії про оплату за чергування і її розмір.

Є безпідставними вимоги позивача про стягнення в його користь 500 гривень матеріальної допомоги на придбання ліків та оплату медичного лікування. Така допомога виплачується хворим стаціонару в залежності від складності захворювання при наявності фінансових можливостей по заяві працівника та при наявності відповідних доказів про придбання ліків за власні кошти та оплату медичного лікування.

ОСОБА_5 з такою заявою до філії не звертався і ніяких доказів про те, що він на лікування поніс якісь матеріальні витрати не представив ні філії, ні суду. Крім того, такі витрати до видів і форм заробітної плати не відносяться.

Виплата Позивачу недоплати 80 гривень 8 копійок відпускних коштів за 42 дні відпустки судом теж не може бути прийнята до уваги, оскільки така відпустка оплачується із державного бюджету потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрови і теж не входить до обовязкових розрахункових платежів, як і не входить виплата 10 гривень 64 копійки - компенсація втрат частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 1 515 гривень 75 копійок як недоплаченої заробітної плати в день звільнення є безпідставною і незаконною, оскільки вона в силу того, що не належала до виплати ОСОБА_5 і не була йому нарахована, так як для цього не було підстав, суперечить ст. 116 КЗпП України.

Наведеними доказами спростовуються доводи Позивача, якими він обгрунтовує свої позовні вимоги.

З цих підстав, позов Позивача до задоволення не підлягає.

Оскільки до задоволення не підлягають основні позовні вимоги Позивача, то не має підстав і не можуть бути задоволенні його вимоги і в частині відшкодування моральної шкоди, так як така шкода ОСОБА_5 діями Відповідача заподіяна не була.

Відповідно вимог ст. 88 ЦПК України з Позивача підлягає стягненню 120 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу: одержувач Держбюджет Маневицького району 22050000 код одержувача 21740422 номер рахунку 31213259700287 банк ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 призначення платежу за ІТЗ до Маневицького районного суду Волинської області (платник ОСОБА_1).

Позивач, як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає звільненню від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 81, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 94, 116, 221, 233, 238 Кодексу законів про працю України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов до задоволення не підлягає.

В позові ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства ,,Волинський облавтодор” ВАТ ,,ДАК ,,Автомобільні дороги України” в особі філії ,,Маневицької дорожньо - експлуатаційної дільниці” про стягнення недоплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, моральної шкоди відмовити із - за безпідставності.

Стягнути з ОСОБА_1 120 (сто двадцять) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу: одержувач Держбюджет Маневицького району 22050000 код одержувача 21740422 номер рахунку 31213259700287 банк ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 призначення платежу за ІТЗ до Маневицького районного суду Волинської області (платник ОСОБА_1).

ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: