Постанова № 19465237, 23.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року 10:59 Справа № 2а-0870/10171/11

Запорізький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Малиш Н.І.,

при секретарі Рожик О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» до відповідача 1: Головного державного податкового ревізора інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Якименко Віталія Олександровича, до відповідача 2: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя про визнання протиправними (неправомірними) дії відповідача 1 та відповідача 2 щодо визнання в акті перевірки №145/23-2/34268112 від 14.06.2011 недійсним договору №ЕП-1 від 20.11.2010,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 10.10.2011; ОСОБА_3, довіреність б/н від 10.10.2011;

від відповідача 1: не зявився;

від відповідача 2: ОСОБА_6, довіреність №5528/10/10-010 від 30.05.2011;

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» (далі Позивач або ТОВ «ТК «Економ Плюс») до відповідача 1: Головного державного податкового ревізора інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Якименко Віталія Олександровича (далі Відповідач 1 або податковий ревізор-інспектор Якименко В.О.) та до відповідача 2: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя (далі Відповідач 2 або ДПІ у Жовтневому районі), в якому позивач просить суд: визнати протиправними (неправомірними) дії Відповідача 1 та Відповідача 2 щодо визнання в акті перевірки №145/23-2/34268112 від 14.06.2011 недійсним договору №ЕП-1 від 20.11.2010 укладеного між ТОВ «ТК «Економ Плюс» та ПП «Будівельно-Монтажне управління 2005».

Заявлені вимоги обґрунтовує наступним.

Відповідачами було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТК «Економ Плюс». За наслідками цієї перевірки було складено акт №145/23-2/34268112 від 14.06.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТК «Економ Плюс» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Будівельно - Монтажне управління 2005» за період грудень 2010 р.».

Відповідачами під час перевірки досліджувалися взаємовідносини між ТОВ «ТК «ЕКОНОМ ПЛЮС» та ПП «Будівельно - Монтажне управління 2005» за лютий 2011 року та встановлено нікчемність договору №ЕП-1 від 20.11.2010 року між Позивачем та ПП «Будівельно - Монтажне управління 2005». Зазначене відображене в акті перевірки на сторінках 11-12. Але при цьому Відповідачі не посилаються на жодну норму жодного закону, який би встановлював нікчемність договору між ТОВ «ТК «Економ Плюс» та ПП «Будівельно - Монтажне управління 2005». Зазначене свідчить про те, що договір № ЕП-1 від 20.11.2010 року може бути визнаний недійсним тільки за рішенням суду та про те, що дії Відповідачів щодо визнання цього договору недійсним є безпідставними та протиправними.

Представники Позивача, в судовому засіданні, підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надали суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач 1 в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, пояснень чи заперечень по суті заявлених вимог суду не надав. Про час, місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача 2, в судовому засіданні, проти позову заперечила, зазначила, що надання ПП «Будівельно - монтажне управління 2005» будівельних послуг підприємствам - контрагентам не є ймовірними, про що свідчить кількісний склад працівників (1 особа), місце розташування генпідрядника (АДРЕСА_1 ), розташування об'єктів на яких проводились ремонтно-будівельні роботи (м. Запоріжжя, Харківський область, Зміївський район, пгт. Комсомольський) об'єми виконаних робіт та строки їх виконання.

З вищезазначеного вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Будівельно - монтажне управління 2005» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності при фінансово-господарських взаємовідносинах між ТОВ «ТК «Економ Плюс» та контрагентами. Тобто, правочини вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до частини другої ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, якщо підприємством ТОВ «ТК «Економ Плюс» було перераховано грошові кошти контрагенту ПП «Будівельно - монтажне управління 2005» без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто укладений підприємством правочин суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною першою ст. 216 Цивільного кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі зазначеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу, а саме звукозаписуючого пристрою «Камертон».

У судовому засіданні 23.11.2011, на підставі ст. 160 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови, оголошено про час виготовлення постанови в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства та оцінивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі №863 від 08.06.2011, податковим ревізором-інспектором Якименко В.О. була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТК «Економ Плюс» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Будівельно - Монтажне управління 2005» за період грудень 2010 р.

За наслідками цієї перевірки було складено Акт №145/23-2/34268112 від 14.06.2011 року.

В акті перевірки (а/с 9-12) перевіряючим зазначено, при проведенні перевірки було досліджено договір № ЕП-01 від 20.11.2010р. укладений між ТОВ «ТК «Економ Плюс» - «Замовник», в особі генерального директора Попкова І.А., який діє на підставі Статуту, з одного боку, та ПП «Будівельно-монтажне управління 2005» - «Підрядник», в особі директора Лійченко І.О., який діє на підставі статуту, уклали договір № ЕП-01 від 20.11.2010р. на виконання різних видів ремонтно-будівельних та електротехнічних робіт.

Посилаючись на норми ст.ст. 203,215, 216 ЦК України перевіряючим зроблено висновок що правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, укладений без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто укладений підприємством правочин суперечить моральним засадам суспільства.

Також зроблено висновок, що визнання такого договору поставок недійсними ще й через суд не потрібне, оскільки їх недійсність (нікчемність) вже встановлена чинним законодавством.

Не погоджуючись з висновками вказаного акту перевірки, Позивач вважає протиправними (неправомірними) дії Відповідача 1 та Відповідача 2 щодо визнання в акті перевірки №145/23-2/34268112 від 14.06.2011 недійсним договору №ЕП-1 від 20.11.2010 укладеного між ТОВ «ТК «Економ Плюс» та ПП «Будівельно-Монтажне управління 2005».

Однак, суд вважає вимоги ТОВ «ТК «Економ Плюс» необґрунтованими виходячи з наступних обставин.

Як встановлено у ході розгляду справи, Відповідачем1 за результатами позапланової невиїзної перевірки Позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податековм на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Будівельно Монтажне управління 2005» за період грудень 2010р. було складено акт.

Посилань на відсутність або невручення наказу та направлень на перевірку Позивач не зазначає.

Дії Відповідача 2 (чи його посадових осіб, у даному випадку Відповідача 1), як органа державної влади безпосередньо повязані з його компетенцією (повноваженнями) на виконання даних дій.

Компетенція це певний обсяг прав та обовязків, покладених на конкретний орган, які він повинен здійснювати в процесі практичної діяльності.

Повноваження Відповідача 2 та його посадових осіб визначенні положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема, ст.10 зазначеного Закону передбачено, що - «державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)». Вказана функція надана органам податкової служби з метою фактичної реалізації ст.67 Конституції, тобто здійснення контролю за сплатою податків, зборів, обов'язкових платежів. Для правової реалізації вказаної функції органи податкової служби наділенні правом проводити перевірки. Вказане право передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (далі Порядок), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт перевірки у разі виявлення повинен містити факти порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Виходячи з вказаної норми, слід зазначити, що по-перше, так як акт перевірки службовий документ то стосується правовідносин лише посадових осіб Відповідача щодо його складання, а по-друге акт є носієм доказової інформації, тобто певних фактичних обставин, які повинні щось обґрунтовувати, тобто доказів, а також висновків перевіряючих на підставі яких може бути прийняте рішення податкового органу, яке буде безпосередньо торкатись прав, інтересів та обовязків особи, яку перевіряли.

Тобто, акт перевірки є однією з юридичних форм фіксування певних фактів, подій за наслідками розгляду якого приймається вже акт індивідуальної дії, наприклад - податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, висновок Відповідачів (дії Відповідачів) щодо визнання недійсним договору №ЕП-1 від 20.11.2010 самі по собі не створює якихось наслідків для Позивача, а правомірність чи неправомірність (протиправність) зазначених висновків повинна розглядатись в контексті винесеного акту індивідуальної дії податкового органу (податкового повідомлення-рішення).

Як встановлено судом в ході розгляду справи, на підставі матеріалів перевірки Відповідачем 2 було винесено податкове повідомлення - рішення №0003322302 від 04.07.2010 року, яким ТОВ «ТК «Економ Плюс» визначено грошові зобов'язання у сумі 337576 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржується Позивачем в судовому порядку (справа №2а-0870/5571/11).

Крім того, представник Позивача не визначив та не пояснив суду які саме дії Відповідачів оскаржує Позивач, якщо висновок в Акті перевірки щодо недійсності договору №ЕП-1 від 20.11.2010, є точкою зору перевіряю чого щодо наявного порушення, обґрунтованість чи необґрунтованість даної точки зору (висновку) повинна розглядатися в контексті правомірності винесення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-72, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови було виготовлено 28 листопада 2011 року.

Суддя (підпис) Н.І.Малиш