Постанова № 19464033, 27.10.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2537/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Сіжук О. В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гаврилюка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0002922303 від 31.05.2011 року, №0001981701 від 01.06.2011 року, №0001991701 від 01.06.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0002922303 від 31.05.2011 року, №0001981701 від 01.06.2011 року, №0001991701 від 01.06.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 12.04.2011 року по 05.05.2011 року Луцькою ОДПІ проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3. За наслідками перевірки складено акт № 2824/17-2/2473808827 від 13.05.2011 року. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0002922303 від 31.05.2011 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11220 грн. за порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», №0001981701 від 01.06.2011 року в звязку з чим збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість на суму 79937,5 грн. з яких за основним платежем 63950 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15987,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001991701 від 01.06.2011 року в звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності в розмірі 8628,60 грн.

Позивач не згідна з фактами, викладеними в акті перевірки з наступних підстав. Вказує на те, що згідно пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щоденне не роздрукування фіскальних звітних чеків є порушенням. Разом з тим, зазначає, що відповідно до пункту 4 статті 17 вказаного Закону штрафна (фінансова) застосовується у розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів, тобто 340 грн. При цьому позивач вважає, що штрафна (фінансова) санкція повинна застосовуватись за правопорушення в цілому, а не за кожен не роздрукований фіскальний звітний чек.

Крім того, вказує, що при проведенні перевірки відповідачем не було досліджено відповідних податкових накладних, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту внаслідок чого неправомірно встановлено його завищення.

Твердження відповідача про заниження чистого доходу за 2008 рік в сумі 275538,96 грн. також є помилковим, оскільки вказана сума була отримана позивачем як фізичною особою відповідно до договору про поворотну допомогу, яку надало ТзОВ «Медео-Захід». Тому дана сума будь-якого відношення до підприємницької діяльності позивача не має. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Вважає, що вищезазначені податкові повідомлення рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому їх слід скасувати. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та пояснив, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки № 2824/17-2/2473808827 від 13.05.2011 року є правомірними, а тому підстав для їх скасування немає. Просять в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ в період з 12.04.2011 року по 05.05.2011 року проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3. За наслідками перевірки складено акт №2824/17-2/2473808827 від 13.05.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення позивачем розділу IV статті 13 Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 занижений чистий доход за 2008 рік в сумі 275538,96 грн. в результаті відповідно до статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 8628,60 грн. Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, встановлено завищення податкового кредиту та заниження податкового зобовязання в результаті чого донараховано ПДВ на загальну суму 63950 грн. Проведеною перевіркою також встановлено порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до РРО не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків в кількості 33 штук.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0002922303 від 31.05.2011 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11220 грн. за порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», №0001981701 від 01.06.2011 року в звязку з чим збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість на суму 79937,5 грн. з яких за основним платежем 63950 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15987,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001991701 від 01.06.2011 року в звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності в розмірі 8628,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався із скаргою на вищевказані податкові повідомлення-рішення до ДПА у Волинській області та ДПА України. Однак за результатами розгляду даних скарг податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Суд погоджується з висновками Луцької ОДПІ про заниження позивачем до сплати в бюджет податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік на 8628,60 грн., податку на додану вартість за березень 2008 року вересень 2010 року на 63950 грн. з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно поданої до Луцької ОДПІ 05.02.2009 року за № 209651 декларації про доходи за 2008 рік приватний підприємець ОСОБА_3 задекларувала валовий дохід в сумі 792843,61 грн., валові витрати в сумі 777365,24 грн. та із 15478,37 грн. оподатковуваного доходу визначила податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % в сумі 2321,75 грн.

З поданої до Луцької ОДПІ 05.02.2009 року за вх. №209651 декларації про доходи за 2008 року слідує, що приватний підприємець ОСОБА_3 задекларувала валовий дохід в сумі 792843,61 грн., валові витрати в сумі 777365,24 грн. та із 15478,37 грн. оподатковуваного доходу та визначила податкове зобов'язання податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % в сумі 2321,75 грн.

Перевіркою правильності визначення у декларації за 2008 р. податку з доходів фізичних осіб встановлено заниження приватним підприємцем валового доходу на 67130,63 грн.

З акту перевірки вбачається, що згідно виписок банку на розрахунковий рахунок підприємця у 2008 році надійшли кошти від реалізації товарів в сумі 765968,61 грн., а також згідно звітів до реєстраторів розрахункових операцій дохід від реалізації товарів кінцевому споживачу у вказаному звітному періоді склав 94005,63 грн. (без ПДВ).

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки №1632/2399/35594018 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.11.2007 року по 31.12.2009 року» слідує, що протягом 2008 року ТзОВ «Медео-Захід» провело розрахунки з субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 на загальну суму 328672,40 грн. з врахуванням ПДВ.

Згідно пункту 3.2 даного акта вказано, що СПД ОСОБА_3 проводились виплати: в 1 кварталі 2008 року в сумі 49590 грн. з урахуванням ПДВ (згідно виписок банку дані кошти надійшла на р/р платника №26008000204001 ВАТ КБ «Надра», 11.01.2008 року 9000 грн. за пиломатеріали згідно рахунку 01 від 11.01.2008 року, 12.01.2011 року 5000 грн. за пиломатеріали згідно рахунку 01 від 11.01.2008 року, 24.01.2008 року 100 грн., 1990 грн. за пиломатеріали згідно рахунку 09 від 24.01.2008 року, 04.02.2008 року 10000 грн. за пиломатеріали згідно рахунку 22 від 04.02.2008 року, 22.02.2008 року 8500 грн. за пиломатеріали згідно рахунку 38 від 22.02.2008 року, 29.02.2008 року 15000 грн. за пиломатеріали згідно рахунку 38 від 22.02.2008 року); в 2 кварталі 2008 року в сумі 254250 грн. (з даної суми на р/р платника №26008000204001 ВАТ КБ «Надра» надійшли кошти 20.05.2008 року в сумі 4160 грн. плата за побутову техніку згідно рахунка б/н від 20.05.2008 року), залишкова сума 250090 грн. з урахуванням ПДВ (сума без ПДВ 208408,33 грн.) на розрахункові рахунки підприємця не надходила); в 3 кварталі 2008 року в сумі 791,40 грн. (фактично надійшло 940 грн. з урахуванням ІІДВ (дана сума надійшла на р/р платника №26008000204001 ВАТ КБ «Надра» 30.09.08 р. оплата за будматеріали згідно рахунку б/н від 30.09.08 року); в 4 кварталі 2008 року 24041 грн. з урахуванням ПДВ (дані кошти надійшла на р/р платника №26002501000281 ВАТ «ВТБ Банк» 27.10.08 року 4500 грн. - оплата за ваучери згідно рахунку б/н від 27.10.2008 року, 01.12.2008 року 11141 грн. оплата за будматеріали згідно рахунку б/н від 17.12.2008 pоку, 17.12.2008 року 6400 грн. 17.12.2008 року 6400 грн. оплата за побуттехніку згідно рахунку б/н від 17.12.08 року, 19.12.2008 року 2000 грн. оплата за побуттехніку згідно рахунку б/н від 17.12.2008 року.

Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 перевіркою обраховано валовий дохід за 2008 рік в сумі 859974,24 грн. (765968,61 грн. + 94005,63 грн.), тоді як у декларації він визначений в сумі 792843,61 грн., або занижений на 67130,63 грн.

Всього за наслідками перевірки приватному підприємцю донараховано за 2008 р. податок з доходів фізичних осіб в сумі 10069,60 грн. (67130,63 х 15%), з якого, за вирахуванням плати за торговий патент в сумі 1441 грн., до сплати в бюджет визначено 8628,60 грн. (10069,60 грн. - 1441 грн.).

З метою встановлення розміру отриманих СПД ОСОБА_3 сум від ТзОВ «Медео-Захід» товариству направлявся запит №9304/10/17-2 від 19.04.2011 року, оскільки наявні розбіжності між сумами, які надійшли на розрахункові рахунки підприємця та сумами, які відображені в акті №1632/2399/35594018 від 26.03.2010 року документальної перевірки ТзОВ «Медео-Захід» за 2 квартал 2008 року в сумі 250090 грн., крім того в акті документальної перевірки ТзОВ «Медео-Захід» не зазначено первинних документів згідно яких проводилися виплата.

З акту перевірки слідує, що пояснень щодо отриманих коштів в 2008 році від ТзОВ «Медео-Захід» СПД ОСОБА_3 не надала.

Наданий в судовому засіданні позивачем договір поворотної допомоги укладений з ТзОВ «Медео-Захід» від 07.02.2008 року, під час перевірки не досліджувався. Доказів надання останнього під час перевірки позивачем не представлено.

Перевіркою правильності визначення валових витрат, встановлено завищення валових витрат за 2007 рік на суму 1195659,44 грн., які виникли внаслідок того, що підприємцем не надано в повному обсязі первинні документи (накладні, акти виконаних робіт, банківські документи, закупівельні акти), що підтверджують фактично понесені витрати в 4 кварталі 2007 року, чим порушено розділ IV статті 13 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.92 р. (із змінами і доповненнями), підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР згідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 „Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичний осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою повноти декларування податку на додану вартість податковим органом правомірно встановлено, що в порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" приватним підприємцем ОСОБА_3 не включено до податкових зобов'язань декларацій з податку на додану вартість кошти в сумі 856 грн. (вересень 2008 р. - 64 грн. та серпень 2010 р. - 792 грн.), які отримані від реалізації товарів через РРО згідно книги обліку розрахункових операцій.

Суд погоджується також з тим, що перевіркою правильності формування податкового кредиту правомірно встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищевказаного Закону, де при відсутності податкових накладних включено до реєстру отриманих податкових накладних та, відповідно, до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за березень 2008 р. вересень 2010 р. ПДВ на загальну суму 73359 грн., в т.ч. за березень-грудень 2008 р. - 53804 грн., 2009 р. - 12070 грн., та січень-вересень 2010 р. - 7485 грн.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що при проведенні перевірки відповідачем не було досліджено відповідних податкових накладних, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, головним ревізором інспектором Ковальчуком І.А. вимагались оригінали документів, що підтверджують відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а саме: податкові накладні за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, податкові накладні на придбання товару за період березень-квітень, липень-серпень, жовтень-грудень 2009 року, січень-вересень 2010 року, виписки про рух коштів на розрахункових рахунках відкритих в установах банків 2009-2010 роки, первинні документи щодо найманих працівників за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. Крім цього, розшифрувати дебіторсько-кредиторську заборгованість станом на початок перевірки та закінчення перевірки з переліком контрагентів.

Судом встановлено та не заперечується позивачем та його представником, що такі документи для перевірки не були надані.

З огляду на вищевикладене, за наслідками перевірки відповідачем правомірно збільшено за вересень 2008 р. і серпень 2010 р. податкові зобовязання на 856 грн., зменшено за березень 2008 р. - вересень 2010 р. податковий кредит на загальну суму 73359 грн., та донараховано (з врахуванням задекларованих підприємцем показників декларацій) 63950 грн. податку на додану вартість.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесенні податкових повідомлень-рішень №0001981701, №0001991701 від 01.06.2011 року відповідач діяв у спосіб, визначений законодавством, а тому в задоволенні позовних вимог щодо їх скасування слід відмовити.

Крім того, судом встановлено, що ПП ОСОБА_3 не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків в кількості 33 (тридцяти трьох) штук до РРО типу Марія-301 МТМ, заводський номер 02005527, фіскальний №0318005534, який використовувався в магазині за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: за 15.06.08 року, за 13.07.2008 року, за 30.098.2008 року, за 05.10.2008 року, за 10.10.2008 року, за 11.11.2008 року, за 05.01.2009 року, за 08.02.2009 року, за 17.02.2009 року, за 07.03.2009 року, за 30.04.2009 року, за 09.05.2009 року, за 21.05.2009 року, за 23.07.2009 року, за 27.07.2009 року, за 28.07.2009 року, за 31.07.2009 року, за 03.08.2009 року, за 04.08.2009 року, за 08.08.2009 року, за 09.08.2009 року, за 11.08.2009 року, за 12.08.2009 року, за 13.08.2009 року, за 15.08.2009 року, за 16.08.2009 року, за 17.08.2009 року, за 18.08.2009 року, за 23.08.2009 року, за 02.09.2009 року, за 06.09.2009 року, 07.09.2009 року, за 08.09.2009 року, що є порушенням пункту 9 статті 3 Закону України"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

За вказане порушення до позивача згідно податкового повідомлення-рішення №0002922303 від 31.05.2011 року Луцькою ОДПІ застосовано штрафну санкцію в розмірі 11220,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України (ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно із частиною першою статті241 ГК України грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф.

Статтею 239 ГК України передбачено, що одним із видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф, який застосовується до субєкта господарювання за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності. За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 241 ГК України, перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні санкції за порушення субєктами господарювання порядку використання реєстраторів розрахункових операцій є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні положень ГК України.

Відповідно до вимог статті 218 даного Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким субєктом господарське правопорушення. В силу частини другої зазначеної статті, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, судом встановлено, що порушення пункту 9 статті 3 Закону України"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" дійсно мали місце протягом 2008 2009 років, що не заперечив позивач та представник позивача в судовому засіданні. Однак, рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій винесене тільки 31.05.2011 року, тобто після спливу річного терміну, протягом якого можливе притягнення до відповідальності за порушення порядку проведення господарських операцій з використанням готівки, що передбачено нормами статті 250 ГК України.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002922303 від 31.05.2011 року винесене з порушенням процесуальних строків, встановлених статтею 250 ГК України щодо застосування адміністративно-господарських санкцій.

Представник відповідача не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності винесення Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення №0002922303 від 31.05.2011 року, в звязку з чим суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_3 в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0002922303 від 31.05.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи постанову у даній справі, суд виходить з наданих частиною2 статті 162 КАС України повноважень, враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає до часткового задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002922303 від 31.05.2011 року.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Господарського кодексу України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закону України "Про податок на додану вартість", Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0002922303 від 31.05.2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 01 листопада 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський