Постанова № 19463958, 11.10.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2607/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Сіжук О.В.,

з участю представника відповідача Андріюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь" до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001542301 від 07 червня 2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніколь" звернулось з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001542301 від 07 червня 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 18.05.2011 року по 18.05.2011 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ "Ніколь". За результатами даної перевірки 19.05.2011 року відповідачем складено акт № 3959/23-2/20148124 “Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Ніколь" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за січень 2011 року.

На підставі вказаного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0001542301 від 07 червня 2011 року про сплату ТзОВ "Ніколь" грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 215691,88 грн. з яких за основним платежем 172553,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 43138,38 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням 14.06.2011 року оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА у Волинській області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 30.06.2011 року за № 2816/10/25-006 ДПА у Волинській області податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0001542301 від 07 червня 2011 року про сплату грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 215691,88 грн. частково на 43137,38 грн. зайво застосованої штрафної санкції скасовано, в іншій частині 172554,50 грн. оскаржене рішення залишено без змін, а скаргу в певній частині задоволено. В подальшому позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до ДПА України. Однак, за результатами розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0001542301 від 07 червня 2011 року та рішення ДПА у Волинській області про результати розгляду первинної скарги від 30.06.2011 року залишені без змін, а скарга без задоволення.

Позивач вважає висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» помилковими, оскільки сторони договору поставки в повному обсязі виконали свої зобовязання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

В звязку з цим, вказує на те, що вищевказане податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм законодавства, а тому має бути визнано нечинним та скасовано.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що ТзОВ "Ніколь" для отримання податкового кредиту виконано всі передбачені Податковим кодексом умови. Сума, яка була включена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, що засвідчують факт придбання товарів та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні та в поданих запереченнях позов не визнала та пояснила, що податковим органом на підставі акту перевірки правомірно встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України , ст.185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України. Вказує на те, що перевіркою ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 31.03.2011 року № 580/23-408/34558872 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобовязання по податку на додану вартість за січень 2011 року) не встановлено факту передачі товарів (послуг) від підприємств-постачальників та подальшу реалізацію підприємствам-покупцям у звязку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

В результаті вказаної перевірки встановлено відсутність у вказаного контрагента необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином, перевіркою зроблено висновок про те, що договір поставки № 81/10 від 01.10.2010 року на суму 1035321 грн., укладений між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» є нікчемним та немає підстав вважати, що товари є фактично отримані від контрагента. Тому, виписані ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» податкові накладні слід вважати недійсними.

Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для визнання його нечинним та скасування немає. Просить в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що в період з 18.05.2011 року по 18.05.2011 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ "Ніколь". За результатами даної перевірки 19.05.2011 року відповідачем складено акт № 3959/23-2/20148124 “Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Ніколь" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за січень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України), договір поставки № 81/10 від 01.10.2010 року, укладений між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» відповідно до частини 1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Також перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні товарів з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, які підпадають під визначення ст.185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податковий кредит на суму 172553,50 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0001542301 від 07 червня 2011 року про сплату ТзОВ "Ніколь" грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 215691,88 грн. з яких за основним платежем 172553,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 43138,38 грн.

Штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2011 року позивач оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПА у Волинській області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 30.06.2011 року за № 2816/10/25-006 ДПА у Волинській області податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0001542301 від 07 червня 2011 року про сплату грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 215691,88 грн. частково на 43137,38 грн. зайво застосованої штрафної санкції скасовано, в іншій частині 172554,50 грн. оскаржене рішення залишено без змін, а скаргу в певній частині задоволено. 08.07.2011 року позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до ДПА України. За результатами розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0001542301 від 07 червня 2011 року та рішення ДПА у Волинській області про результати розгляду первинної скарги від 30.06.2011 року залишені без змін, а скарга без задоволення.

Суд вважає податкове повідомлення-рішення податкового органу протиправним з наступних підстав.

На виконання умов договору поставки № 81/10 від 01.10.2010 року, укладеного між ТзОВ «Ніколь» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (а.с. 28-29) позивачем придбано у вказаного контрагента товарно-матеріальних цінностей (магнезитова плита, стільниця бук., кромка, лоток передаточний, авто шпаклівка, дошка деревяна, переговорний пристрій та інше) на загальну суму 1035321 грн. За придбаний товар позивач розрахувався з підприємством повністю.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного правочину, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що правочин, укладений між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» виконаний обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних (а.с.30-55), платіжних доручень (а.с.56-63) та актами про приймання матеріалів (а.с. 93-116).

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (договір, податкові накладні, видаткові накладні, акти про приймання матеріалів) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Луцькою ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Згідно з п. п. 14.1.181. ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно п. 198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права податковим кодексом чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 ПК України, які позивач вконав в повному обсязі.

З огляду на те, що податкові накладні, виписані ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» відповідають усім умовам, передбаченим ст.201 ПК України, а на момент їх виписування контрагент був зареєстрованим платником ПДВ, податковий кредит, сформований Товариством на підставі господарських операцій з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», є підтвердженим. Також, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх неналежність як первинного документу.

Актом ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 31.03.2011 року № 580/23-408/34558872 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобовязання по податку на додану вартість за січень 2011 року також підтверджується, що протягом періоду, що перевірявся ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» було платником ПДВ на підставі свідоцтва від 18 серпня 2006 року №17866153 (а.с. 66), тому мало право виписувати податкові накладні в підтвердження господарських операцій з позивачем.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту 172553,50 грн. ПДВ, сплаченого в ціні товару, придбаного у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго».

Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів. І лише у такого постачальника товарів який у складі вартості проданого товару отримав податок на додану вартість виникають зобов'язання стосовно подання звітності та сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, неподання звітності, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку Товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ТзОВ «Ніколь» для отримання податкового кредиту виконано всі, передбачені Податковим кодексом умови, що дають право на отримання податкового кредиту. Сума, яка була включена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, що засвідчують факт придбання товарів та підтверджують правомірність формування товариством податкового кредиту. Для отримання податкового кредиту з податку на додану вартість законодавство України не передбачає норм, які б вказували, що не подання звітності та несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції впливає на податковий кредит покупця та суму податкового кредиту. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на його формування у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо його отримання і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач при формуванні податкового кредиту діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а висновки відповідача безпідставні.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкове повідомлення-рішення №0001542301 від 07 червня 2011 року, прийняті відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялися на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач не довів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення №0001542301 від 07 червня 2011 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених суду частиною 2 статті 162 КАС України, а саме: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення субєкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення №0001542301 від 07 червня 2011 року.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0001542301 від 07 червня 2011 року,

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 14 жовтня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський