Постанова № 19463718, 02.08.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/1835/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької обєднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьк-Оздоббуд" про сплату податкових зобовязань, визначених за звичайними цінами в розмірі 262 712,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Луцька обєднана державна податкова інспекціязвернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьк-Оздоббуд" про сплату податкових зобовязань, визначених за звичайними цінами в розмірі 262 712,50 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі направлень №001197, №001198 від 20.05.2011 року та №001210, №001211 від 27.05.2011 року, відповідно до постанови слідчого в ОВС СВ ПМ ДПА у Волинській області про призначення позапланової документальної перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» від 11.05.2011 року та наказів Луцької ОДПІ №1256 від 19.05.2011 року та №1340 від 27.05.2011 року проведено виїзну позапланову документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій із ЗАТ „Демидівське СПМК-3" за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №4168/23-50 від 30.05.2011 року, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 1.20.10. пункту 1.20 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ прийнято рішення про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін №0001612301 від 14.06.2011 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 145951,25 грн., з яких за основним платежем 116761,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29190,25 грн. та рішення про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін №0001602301 від 14.06.2011 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» на суму 116761,25 грн., з яких за основним платежем 93409,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23352,25 грн.

Податкові зобовязання ТзОВ «Луцькоздоббуд» в добровільному порядку не сплачені.

Відповідно до підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобовязань, коригування відємного значення обєкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Позивач просить прийняти рішення про сплату ТзОВ “Луцьк-Оздоббуд” податкових зобовязань, визначених із застосуванням звичайних цін згідно із рішеннями Луцької ОДПІ від 14.06.2011 року №0001612301 та №0001602301 в загальній сумі 262712,50 грн. на користь державного бюджету.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю. Просить розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не прибув, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги визнає. Просить розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Згідно з ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.08.2011 року судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що підставі направлень №001197, №001198 від 20.05.2011 року та №001210, №001211 від 27.05.2011 року, відповідно до постанови слідчого в ОВС СВ ПМ ДПА у Волинській області про призначення позапланової документальної перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» від 11.05.2011 року та наказів Луцької ОДПІ №1256 від 19.05.2011 року та №1340 від 27.05.2011 року проведено виїзну позапланову документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій із ЗАТ „Демидівське СПМК-3" за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року.

Перевіркою було встановлено, що 02.10.2008 року ТзОВ «Луцьк-Оздобуд», в особі генерального директора Гнатюка Володимира Ярославовича, діючого на підставі статуту ТзОВ «Луцьк-Оздобуд» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна із ЗАТ «Демидівське СПМК-3» (35200, Рівненська область, Демидівський р-н, селище Демидівка, вул. Будьонного,2, в особі голови правління ЗАТ Демидівське СПМК-3» Гнатюка Юрія Ярославовича.

Згідно даного договору продавець (ТзОВ «Луцьк-Оздобуд») продав, а покупець ЗАТ «Демидівське СПМК-3» купив нерухоме майно, а саме: частину приміщення гуртожитку № 9 в спільному користуванні: тамбур 1 пл. 2,5 кв.м, сходова 11 пл. 9,5 кв.м, сходова 11 пл. 3,4 кв.м, сходова 4 пл. 3,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, пр. Волі, буд. № 50.

Згідно п. 2.3 вказане вище нерухоме майно належить продавцю на праві колективної власності на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 07.10.2003 року.

Відповідно до п. 3.1 договору, продаж частини приміщення гуртожитку №9, що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, пр. Волі, буд. №50 здійснено за 86

464,26 грн. з врахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п. 3.2 договору, вартість вказаного в даному договорі нерухомого майна згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого КП Волинське обласне бюро технічної інвентаризації від 30.09.2008 року за № 20416331 (бланк серії ССМ №394167) становить 86 464,26 грн. Відповідно п. 4.1 договору покупець бере на себе зобов'язання сплатити продавцеві суму в розмірі 86 464,26 грн. шляхом готівкового або безготівкового розрахунку, протягом 14 днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, яке здійснено 02.10.2008 року.

ТзОВ «Луцьк-Оздобуд» виписано видаткову накладну за №О-00000006 від 02.10.2008 року на продаж ЗАТ «Демидівське СПМК-3» нежитлового приміщення за адресою м. Луцьк, пр. Волі, 50 площею 476,300 кв. м. по ціні 151,28 за 1 кв. м. всього на загальну суму 86 464,26 грн. в т.ч. ПДВ та виписано податкову накладну за №213 від 02.10.2008 року на суму 86 464,26 грн. в т.ч. ПДВ - 14 410,71 грн.

Суми податку на додану вартість за вищезазначеною податковою накладною включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображено у розділі 1 «Податкові зобов'язання» додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень 2008 року в сумі - 14410,71 грн.

Таким чином, за продане нерухоме майно ЗАТ «Демидівське СПМК-3» частково розрахувалось коштами в сумі 10000,00 грн. відповідно до банківської виписки від 03.10.2008 року призначення платежу - «оплата згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.10.2008 року ВКТ №914225 в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн. та взаємозаліком - відповідно угоди №1 про перевід боргу від 02.10.2008 року в сумі - 76 464,26 грн.

Відповідно до наявної угоди №1 «про переведення боргу» від 02.10.2008 року, яка укладена між ТзОВ «Луцьк-Оздобуд» (перша сторона в особі генерального директора Гнатюка В.Я. та друга сторона - ЗАТ «Демидівське СПМК-3 в особі голови правління Гнатюка Ю.Я.) перша сторона передає, а друга сторона приймає на себе зобов'язання першої сторони і стає боржником між ТзОВ "«Луцьк-Оздобуд» та Гнатюком В.Я. (надалі кредитором).

Відповідно до пункту 2 даної угоди, друга сторона зобов'язується повернути борг замість першої сторони по підзвітних коштах у розмірі 76 464,26 грн.

Відповідно п. 8 даної угоди - переведення боргу за цією угодою не тягне за собою ніяких змін в умови Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.10.2008 року.

Дана угода №1 від 02.10.2008 року скріплена печатками та підписами обох сторін, зокрема: ТзОВ «Луцьк - Оздобуд», в особі В.Я.Гнатюк, ЗАТ «Демидівське СПМК-3» в особі Ю.Я. Гнатюк.

В наданих документах наявна заява від 02.10.2008 року від Гнатюк В.Я щодо відсутності заперечення на укладення угоди про перевід боргу в сумі - 76 464,26 грн. по договору купівлі - продажу ТзОВ «Луцьк-Оздобуд» та ЗАТ «Демидівське СПМК-3» по договору купівлі - продажу від 02.10.2008 року.

Відповідно інформації, що містить відомість руху основних засобів та нарахування амортизації за 4 кв. 2008р. по ТзОВ «Луцьк-Оздобуд» гуртожиток №9 (Волі,50), що є одним із об'єктів „Основних Засобів 1 групи" введений в експлуатацію в грудні 1983 року, балансова вартість - 98 701 грн. Станом на 01.10.2008 року нараховано зносу - 60459 грн., залишкова вартість станом на 01.10.2008 року становить - 38242 грн., станом на 01.01.2009 року - 37764 грн.

В той же час, згідно наданих товариством для перевірки документів при відчуженні основних засобів, зокрема даних головної книги визначено залишкову вартість майна у сумі 26522 грн.

Згідно з П(С)БО №7 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за №288/4509 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

В ході проведення досудового слідства, з метою повного, всебічного та обєктивного дослідження обставин справи, зокрема визначення дійсної (ринкової) вартості проданого майна ТзОВ «Луцьк- Оздоббуд» для ЗАТ «Демидівське СПМК-3» по вул. Волі,50, слідчим було призначено судово-будівельну експертизу. Проведення даної експертизи було доручено працівникам Волинського НДІ СЕ.

Оцінка вищевказаного майна експертами проведена з використанням трьох основних підходів: підхід до оцінки з точки зору витрат, порівняльний (ринковий) підхід, доходний підхід, що в подальшому дозволяє зважити переваги та недоліки кожного з використаних підходів і встановити кінцеву вартість обєкта оцінки на підставі даних того чи іншого підходу або підходів, які розцінені як найбільш надійні.

Відповідно висновку за №0551 від 16.11.2010 року судової будівельно-технічної експертизи, проведеної Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено: дійсна (ринкова) вартість частини приміщення гуртожитку №9 площею 476 кв. м., що знаходиться за адресою : Волинська область, м. Луцьк пр. Волі, буд. 50, станом на жовтень 2008 року становить 5 491 748 грн. без ПДВ.

Гнатюк Володимир Ярославович - директор ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» та Гнатюк Юрій Ярославович - голова правління ЗАТ «Демидівське СПМК-3 на момент відчуження основних засобів - частини приміщення гуртожитку 9 по пр. Волі, 50 являлися уповноваженими посадовими особами, які мають право здійснювати від імені підприємства юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, тому підпадають під визначення пов'язаних осіб, що передбачено п. 1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями) та пп. 14.1.159 п. 14.1 п. 14 Податкового кодексу України, а ознаки повязаної особи, установлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» покликані перешкоджати заниженню обєкта обкладення податком на прибуток в операціях з такими особами.

Для цілей бухгалтерського обліку операцій повязаних сторін існує окремий стандарт - П(С) БО 23, у п. З якого прямо наводиться перелік пов"язаних сторін, зокрема в п. 3.2 п. З вищевказаного стандарту зазначено, що пов"язаними сторонами вважаються підприємства і фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени родини такої фізичної особи. Відносини між повязаними сторонами це, зокрема, відносини: ... „підприємства і фізичних осіб, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на це підприємство, а також відносини цього підприємства з близькими членами родини кожної такої фізичної особи; підприємства і його керівника та інших осіб, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близьких членів родини таких осіб".

Відповідно пп.. 5.1, 5.2 п. 5 до операцій із повязаними сторонами відносяться операції придбання або продаж готової продукції (товарів, робіт, послуг), придбання або продаж інших активів.

Відповідно п. 5.8 до таких операцій відносяться і операції з провідним управлінським персоналом та з його близькими членами родини.

За результатами проведеної перевірки складено акт №4168/23-50 від 30.05.2011 року, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 1.20.10. пункту 1.20 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Луцькою ОДПІ на підставі акту перевірки прийнято рішення про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін №0001612301 від 14.06.2011 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 145951,25 грн., з яких за основним платежем 116761,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29190,25 грн. та рішення про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін №0001602301 від 14.06.2011 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» на суму 116761,25 грн., з яких за основним платежем 93409,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23352,25 грн.

Відповідно до підпункту 1.26 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повязана особа особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сімї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сімї.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Пунктом 4.2 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також повязаній з продавцем особі чи субєкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни, а пунктом 1.18 статті 1 цього ж Закону визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІХ “Прикінцеві положення” ПК України з 01.04.2011 року втратив чинність Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 01.01.2013 року.

Таким чином, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час проведення перевірки та судового розгляду справи, поняття звичайної ціни та порядок її визначення врегульовані пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 цього ж Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно із підпунктами 1.20.8, 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Згідно зі статтею 13 Указу Президента України від 23.07.98 p. N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, якщо використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Згідно листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 26.11.2002 р. N2-221/6282, Держпідприємництво України вважає, що для обґрунтування рівня звичайних цін реалізованої підприємством продукції необхідно використовувати ціни, установлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.

Виходячи з вищевикладеного, у відповідності до наказу Луцької ОДПІ за №1339 від 26.05.2011 року «Про застосування звичайних цін при проведенні перевірки ТзОВ „Луцьк- Оздоббуд», під час проведення позапланової документальної перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» для визначення бази оподаткування операцій з відчуження об»єктів нерухомості - частини приміщення гуртожитку №9 площею 476 кв. м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк пр. Волі, буд. 50, рівень звичайних цін визначено, виходячи з висновків судово-будівельної експертизи за №0551 від 16.11.2010 року, що є офіційним джерелом інформації про дійсну вартість відчужених обєктів нерухомості, а саме: дійсна (ринкова) вартість частини приміщення гуртожитку №9 площею 476 кв. м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк пр. Волі, буд. 50, станом на жовтень 2008 року становить 5491748 грн. без ПДВ на момент продажу, а саме на жовтень 2008 року - 5 491748 без ПДВ і є дійсною вартістю вищевказаного обєкту (звичайною ціною).

Тому, зазначена вище господарська операція продажу нежитлового приміщення підлягає оподаткуванню згідно вимог п. 7.4 «Оподаткування операцій з пов'язаними особами» статті 7 даного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями).

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

У відповідності до підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями) передбачено, що звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Вищевикладене свідчить про те, що при відчуженні майна ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» на користь ЗАТ «Демидівське СПМК-3» було занижено його вартість всього на суму 5 419 694,45 грн. Враховуючи вищезазначене, застосовуючи дійсну (ринкова) вартість майна при відчуженні, що знаходиться за адресою м. Луцьк, пр. Волі, 50 - частини приміщення гуртожитку №9, встановлену, здійсненою оцінкою Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, яка є дійсною - реальною вартістю обєкта та відповідно і є звичайною ціною, ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» занижено оподатковуваний оборот по податку на прибуток за 2008 рік, в тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі - 5 419 694,45 грн., з яких 4 952 651 грн. - занижений оподатковуваний оборот по податку на прибуток, 467 043 грн. - заниження оподатковуваного обороту по податку на прибуток за жовтень 2008 року, в результаті чого в цілому не сплачено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року в загальній сумі 1 354 924 грн., з яких: 1 238 163 грн. підтверджено матеріалами попередньої перевірки та стягнуто згідно постанови Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 року, а тому до стягнення підлягає сума в розмірі 145951,25 грн., з яких: 116761,00 грн. за основним платежем та 29190,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи вищезазначене, застосовуючи дійсну (ринкова) вартість майна при відчуженні, що знаходиться за адресою м. Луцьк, пр. Волі, 50 - частини приміщення гуртожитку №9, встановлену, здійсненою оцінкою Волинським відділенням Львівського науково дослідного інституту судових експертиз, яка є дійсною - реальною вартістю обєкта та відповідно і звичайною ціною, ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» занижено в цілому базу оподаткування по ПДВ за жовтень 2008 року в сумі - 5 419 694,45 грн., в результаті чого не нараховано та не сплачено податку на додану вартість за жовтень 2008 року в сумі 1 083 939 грн., з них: 990 530 грн. - підтверджено матеріалами попередньої перевірки та стягнуто згідно постанови Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 року, а тому до стягнення підлягає сума в розмірі 116761,25 грн., з яких: 93409,00 грн. за основним платежем та 23352,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, в порушення пункту 19 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» із змінами та доповненнями, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» не виписано другу податкову накладну - на суму перевищення звичайної ціни над фактичною.

Таким чином, сума податкових зобовязань, визначених із застосуванням звичайних цін, які підлягають до сплати ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» на підставі рішень Луцької ОДПІ від 14.06.2011 року №0001612301 та №0001602301 становить 262712,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про стягнення з ТзОВ “Луцьк-Оздоббуд” нарахованих Луцькою ОДПІ податкових зобовязань, визначених за непрямими методами, згідно вказаних вище рішень.

Приймаючи рішення у даній справі, суд враховує також те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02 жовтня 2008 року, укладений між ТзОВ “Луцьк-Оздоббуд” та ЗАТ “Демидівське СПМК-3”, має ознаки нікчемності з огляду на наступне.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відповідно до статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Відповідно до статті 9 Бюджетного кодексу України до доходів бюджету належать податкові надходження, якими визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Таким чином, несплачені податок на прибуток і податок на додану вартість є доходом бюджету та власністю держави. За таких обставин правочин, укладений між ТзОВ “Луцьк-Оздоббуд” та ЗАТ “Демидівське СПМК-3”, внаслідок якого відповідачем порушено встановлений порядок формування валових доходів та податкового зобовязання з ПДВ, що призвело до несплати податків, носить протиправний характер, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, а тому є таким, що порушує публічний порядок, тобто нікчемним.

Керуючись статтями 11, 17, 122, 158, 160, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцьк-Оздоббуд” суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 116761 (сто шістнадцять тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 25 коп. та суму податкового зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 145951 (сто сорок пять тисяч девятсот пятдесят одну) грн. 25 коп., а всього 262712 (двісті шістдесят дві тисячі сімсот дванадцять) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський