Постанова № 19463122, 10.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2011 р. (15:42) Справа №2а-10674/11/0170/5 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Павленко Н.О.,

розглянувши за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, довіреність № 4426 від 18.10.2011 року,

ОСОБА_2, довіреність № 3151 від 11.01.2011 року,

відповідача – ОСОБА_3, довіреність № 130/10-0 від 24.12.2010 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Комунального підприємства житлово-експлуатаційного об’єднання Центрального району м. Сімферополя, м.Сімферополь,

до відповідача Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: Комунальне підприємство житлово-експлуатаційного об’єднання Центрального району м.Сімферополя звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №008182301 від 03.06.2011р. про збільшення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 509,00 грн. та 127,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом необґрунтовано зроблено висновок про завищення підприємством суми податкового кредиту грудня 2010 року по взаємовідносинам з фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 з підстав неможливості поставки продукції.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.08.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача, присутні в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись, на те, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за нікчемним правочином, укладеним з фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 Враховуючи зазначене вище, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Згідно із ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» основним завданням органів державної податкової служби є завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Посадовими особами ДПІ в м.Сімферополі АР Крим у період з 21.07.2011 року по 22.07.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Комунального підприємства житлово-експлуатаційного об’єднання Центрального району м.Сімферополя з питань достовірності формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 за період: грудень 2010р.

За результатами перевірки складено акт №9127/23-7/05480536 від 22.07.2011 року (а.с. 12-17), в якому зазначено про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 509,00 грн.

Проведеною перевіркою податкового кредиту Комунального підприємства житлово-експлуатаційного об’єднання Центрального району м.Сімферополя з питань взаємовідносин з фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 за грудень 2010р. встановлено, що фізична особа – підприємець ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_1, стан 0 (продавець)) надало Комунальному підприємству житлово-експлуатаційного об’єднання Центрального району м.Сімферополя товар (послуги) у грудні 2010р.

Згідно акту перевірки від 15.04.2011р. №4273/17-1/НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_4 зайво включені до складу податкового зобов’язання за грудень 2010р. суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях, що виникло внаслідок формування податкового кредиту по відсутніх документах з метою одержання податкової вигоди, і відповідно, відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) покупцям. Одночасно, проведеною перевіркою встановлено, що у фізичній особі – підприємця ОСОБА_4 відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між контрагентами.

Крім того, в акті №9127/23-7/05480536 від 22.07.2011 року зазначено, що згідно баз даних детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2010р. основним постачальником підприємця ОСОБА_4 було ПП «Торгбудсервіс» на загальну суму 40189,14 грн., у т.ч. ПДВ 6698,19 грн.

Актом невиїзної документальної перевірки ПП «Торгбудсервіс» №1829/15-2/32319175 від 03.03.2011р. встановлено, що всі операції купівлі-продажу ПП «Торгбудсервіс» у грудні 2010р. не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача». Також, актом перевірки ПП «Торгбудсервіс» встановлено, що основним постачальником ПП «Торгбудсервіс» були ТОВ «Ріона Крим» та ТОВ «Сімбіан», відповідно до фактів виявлених в ході проведення перевірки, що усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Ріона-Крим» та ТОВ «Сімбіан» не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Вищевикладене свідчить про відсутність у підприємця ОСОБА_4 адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов’язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер.

У зв’язку з виявленими порушеннями 03.08.2011р. ДПІ в м.Сімферополь АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0008182301 (а.с.18), яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 509,00 грн. та нараховані штрафі (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 127,00 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов’язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі по тексту – Закон № 168).

Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону №168 об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачалися ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі по тексту – Наказ №165).

Пунктом 18 Наказу №165 передбачалося, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168)

Згідно з п. 7.4.1 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать про те, що між Комунальним підприємством житлово-експлуатаційного об’єднання Центрального району м.Сімферополя та підприємцем ОСОБА_4 було укладено усний договір поставки товару.

На виконання умов зазначеного вище договору підприємцем ОСОБА_4 у грудні 2010р. було поставлено КП житлово-експлуатаційного об’єднання Центрального району м.Сімферополя товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3054,48 грн., що підтверджується видатковою накладною (а.с.25), а саме:

§          підшипник 66412 у кількості 4 шт. загальною вартістю 1900,80 грн. без ПДВ;

§          підшипник 409 у кількості 4 шт. загальною вартістю 519,2 грн. без ПДВ;

§          сальники 90х120х12 имп у кількості 4 шт. загальною вартістю 95,04 грн. без ПДВ;

§          сальники 45х65х10 имп у кількості 4 шт. загальною вартістю 30,36 грн. без ПДВ.

За результатами проведеної господарської операції підприємцем ОСОБА_4 було виставлено рахунок №33 від 14.12.2010р. на загальну суму 3054,48 грн. та складено податкову накладну №41 від 17.12.2010р. на суму 3054,48 грн. в тому числі ПДВ 509,08 грн., за результатами вивчення якої, судом встановлено її повну відповідність вимогам п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.2009 року № 165.

Крім того, як зазначено в акті перевірки №9127/23-7/05480536 від 22.07.2011 року КП житлово-експлуатаційного об’єднання Центрального району м.Сімферополя перерахувало кошти на рахунки підприємця ОСОБА_4

Під час розгляду справи представниками позивача надані пояснення щодо фактичного використання придбаних у підприємця ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей, а саме для ремонту ліфта по вул.60 років Жовтня, 19/4 і 21/1, а також надано Акт на предмет списання в грудні 2010р. з підзвітного ОСОБА_5 (а.с. 63), в тому числі:

§          підшипників 66412 у кількості 4 шт.;

§          підшипників 409 у кількості 4 шт.;

§          сальників 90х120х12 у кількості 4 шт.;

§          сальників 45х65х10 у кількості 4 шт.;

звіт зі стану матеріальних запасів на кінець дня 31.12.2010р. (а.с.64-67), по рахункам 201,203,207,22, по місцям зберігання «ліфт»); витяги з розділу «Відомості про ремонт ліфта і заміни каналів, механізмів і електрообладнання» (а.с.68-71), згідно яких 19.12.2010р. у будинках №№19/4 (рег.№620) і 21/1 (рег.№594) проведені ремонти із заміною основних торсів 3 шт. (31 метр), ремонт редуктора РГЛ-160 із заміною підшипників 66412 у кількості 2 шт., підшипників 409 у кількості 2 шт. та сальників 90х120х12 у кількості 2 шт. і сальників 45х65х10 у кількості 2 шт. по кожному об’єкту.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач наполягав на тому, що наявність у позивача перелічених видаткових та податкових накладних є недостатнім для підтвердження руху товару від продавця до покупця, оскільки згідно з положеннями Інструкції № П-6, затвердженої постановою Державного арбітражу СРСР від 15.06.1965 року, такими документами є рахунки-фактури, специфікації, товарно-транспортні накладні або акт відвантаження товару.

Постановою Державного арбітражу СРСР від 15.06.1965 року №П-6 було затверджено Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, яка застосовується у всіх випадках, коли стандартними, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки чи іншими обов’язковими правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю.

У листі Міністерства економіки України від 11.10.2005р. №81-16/71 надано роз’яснення відповідно до застосування вказаної вище Інструкції, в якому зазначено, що повне застосування інструкцій Державного арбітражу Союзу РСР не є обов'язковим у разі, коли відповідно до положень Цивільного кодексу України сторони договору поставки на власний розсуд урегулювали питання щодо порядку приймання-передачі продукції.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що представленими позивачем документами (податковими та видатковими накладними) належним чином підтверджується факт поставки (отримання) товару від підприємця ОСОБА_4, а також факт проведення оплати за постановлений товар у повному обсязі та використання у господарській діяльності.

Відтак, суд вважає необґрунтованими висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині віднесення до складу податкового кредиту суми у розмірі 509,00 грн., сплаченої за податковою накладною №41 від 17.12.2010р., виписаної підприємцем ОСОБА_4

          У зв’язку з цим, необґрунтованим є донарахування позивачу податку на додану вартість відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України у розмірі 509,00 грн., а також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст. 123 цього Кодексу у розмірі 127,00 грн.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 03.08.2011 року №008182301 таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим протиправно, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Враховуючи те, що рішення по справі ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.11.2011 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 15.11.2011 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008182301 від 03.08.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства житлово-експлуатаційного об’єднання Центрального району м.Сімферополя судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.