Рішення № 19460995, 07.11.2011, Хрестівський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Кіровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-701/11                                                                      

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2011 року                               

Кіровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Волкова Н.Ю.

при секретарі Ярусової О.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області справу за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго»в особі Виробничої одиниці «Жданівкатепломережа»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, -

в с т а н о в и в :

ОКП «Донецьктеплокомуненерго»в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа», 02 вересня 2011 р. направило поштою позов, який надійшов до Кіровського міського суду Донецької області 06 вересня 2011 р. до ОСОБА_2, що є власником квартири про стягнення з нього заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у квартиру №12 будинку №13 “а” мікрорайону “Молодіжний” у місті Кіровське Донецької області за період з 1 жовтня 2003 р. до 31 липня 2011 р. у розмірі 7147 грн. 28 коп., які він, незважаючи на попередження, не сплатив та не уклав договір на реструктуризацію заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання. Позивач вказав, що відповідач фактично користується тепловою енергією, а виробнича одиниця «Жданівкатепломережа»постачає теплову енергію в дану квартиру з 01 липня 2006 р. до теперішнього часу внаслідок реорганізації ВО «Кіровськтепломережа», котра постачала теплову енергію в дану квартиру до цих пір та приєдналася до ВО «Жданівкатепломережа»на підставі наказу ОКП «Донецьктеплокомуненерго»№124 від 18 квітня 2006 р., що є правонаступником всіх прав та обов’язків ВО «Кіровськтепломережа».

Заочним рішенням Кіровського міського суду від 19 вересня 2011 р. позов був задоволений повністю та з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто заборгованість за поставлену теплову енергію за період з 01 жовтня 2003 р. до 31 липня 2011 р. включно в сумі 7147 грн. 48 коп. Крім того, стягнуто у відшкодування понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи 30 грн. та судовий збір на користь держави у розмірі 71 грн. 47 коп.

За заявою відповідача заочне рішення було скасоване ухвалою Кіровського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2011 р.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні 31 жовтня 2011 р. змінила свої позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2003 р. до 31 липня 2011 р. у розмірі 7047 грн. 08 коп., оскільки дійсно за даним особовим рахунком не було враховано ще одного перерахування в рахунок сплати у сумі 100 грн.; представник позивача просила не застосовувати строк позовної давності через відсутність до цього підстав, рахуючи, що копії платіжних документів про перерахування по 100 грн. в серпні 2009 р. за травень 2009 р., в вересні 2009 р. - за червень 2009 р. та в жовтні 2009 р. за липень 2009 р. свідчать ні про що інше, як про фактичне погашення заборгованості, інакше і бути не може, оскільки споживачем при наявності заборгованості можуть сплачуватися або поточні нарахування, або заборгованість. Мова про майбутні платежі може йти виключно у разі повної відсутності заборгованості, а по даному рахунку була істотна заборгованість, платіжні доручення свідчили про погашення цієї заборгованості.

Відповідач ОСОБА_2 просив застосувати позовну давність та відмовити у тій частині позову, строк позовної давності на яку сплив, просив вважати, що у вересні 2009 р. та жовтні 2009 р. сплачувалося по 100 грн. щомісяця поточних виплат, а отож строк позовної давності не переривався; визнав позов у межах строку позовної давності та пояснив, що згоден з нарахованою сумою у межах строку позовної давності. Відповідач пояснив, що він є власником вказаної квартири на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченому 10 липня 2003 р., в квартирі з його дозволу проживає та користується даною квартирою його дочка ОСОБА_4, якій він доручав сплачувати всі комунальні послуги, сам він проживає та зареєстрований за іншою адресою в с. Зуївка Харцизького району, пров. Петровського буд. №4 з 1999 року, фактично користується послугами позивача, оскільки теплова енергія надходить до його квартири, він вважав, що дочка сплачує всі комунальні послуги. Проте, він з’ясував, що дійсно окрім вказаних перерахувань в загальній сумі 300 грн., які були проведені із заробітної плати його доньки ОСОБА_4 в серпні, вересні та жовтні 2009 р. по 100 грн. щомісяця, інших оплат за користування тепловою енергією ні він, ні його дочка не здійснювали.

Представник відповідача ОСОБА_3 підтримала заяву свого довірителя про застосування строку позовної давності та вважала, що оскільки у заяві її сестри ОСОБА_4 від14 травня 2009 р. вказано, що вона просить утримувати із її заробітної плати в сумі 100 грн. за майбутні платежі, то перерахування за теплопостачання , проведені в серпні 2009 р., вересні 2009 р. та жовтні 2009 р. в сумі 100 грн. щомісяця не перервали строку позовної давності, оскільки не свідчать про погашення заборгованості, оскільки її сестра при наявності заборгованості мала намір сплачувати майбутні платежі. Будь-яких зауважень щодо безпідставності нарахувань в неї немає.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справі, суд вважає, що остаточні позовні вимоги повинні бути задоволені частково.

Згідно із ст. ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковою територією, затверджених Постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобов’язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Разом з тим відповідно до ст. 64 ЖК України, що є спеціальною нормою закону щодо житлових прав та обов’язків, повнолітні члени сім»ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по обов’язкам, що випливають з договору найма житлового приміщення.

Відносини з приводу теплопостачання фізичними особами регулюються: ЦК України,

Законами України “Про житлово-комунальні послуги” №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,

“Про теплопостачання” №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,

Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.

Згідно ст. 1, 19, 24 Закону України “Про теплопостачання” споживач - фізична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору, зобов’язаний щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману (спожиту) теплову енергію.

Таким чином, у відсутності договору на споживання послуг, суд вважає потрібно користуватися доведеністю фактичного споживання послуг, що є єдиною підставою (у відсутності договору) на стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги, тобто за фактичну поставлену до квартиру споживачів теплову енергію.

ОСОБА_2 є власником квартири №12 будинку №13 “а” мікрорайону “Молодіжний” в м. Кіровське Донецької області на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровського міського нотаріального округу 10 липня 2003 р. за реєстром №1948 (а.с.10-11); в зв’язку з чим хоча зареєстрований він та проживає за іншою адресою, а саме в с. Зуївка Харцизького району Донецької області, пров. Петровського буд. №4, фактично користується послугами позивача, оскільки теплова енергія надходить до квартири №12 будинку №13 “а” мікрорайону “Молодіжний” в м. Кіровське Донецької області, а отже він повинен нести відповідальність по виконанню обов’язків по сплаті за спожиту теплову енергію, як власник квартири.

ОСОБА_2 фактично користувався послугами ВО «Кіровськтепломережа” з 10 липня 2003 р. (з часу придбання квартири) до 01 липня 2006 р., потім послугами ВО “Жданівкатепломережа” з 01 липня 2006 р. до 31 липня 2011 р., на цей час має заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання , надані до квартири №12 будинку №13 “а” мікрорайону “Молодіжний” в м. Кіровське Донецької області з 01 жовтня 2003 р. до 31 липня 2011 р. у сумі 7047 грн. 08 коп. , бо на протязі всього цього часу за постачання теплової енергії за вказану квартиру кошти вносилися частково лише в вересні 2009 р. в сумі 100 грн., в жовтні 2009 р. в сумі 100 грн. та в серпні 2009 р. 100 грн. Сплата, що була проведена в серпні 2009 р. була зарахована по особистому рахунку позивачем лише в жовтні 2011 р. Оплата за спожиту теплову енергію в дану квартиру проведена таким чином часткова за вказаний період лише в загальній сумі 300 грн., хоча теплова енергія весь цей час надходила до даної квартири.

Оскільки строк загальної позовної давності у відповідності зі ст.257 ЦК України встановлено тривалістю у три роки, а у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі (а саме, відповідачем та його представником), є підставою для відмови у позові;

відповідач заявив про застосування строку позовної давності письмово та усно під час судового засідання.

При цьому суд бере до уваги, що за період з 01 серпня 2008 р. до теперішнього часу, тобто за три роки до пред’явлення позову, за дорученням відповідача (який доручав своїй доньці ОСОБА_4 не тільки проживати в даній квартирі, а й сплачувати всі комунальні послуги) ОСОБА_4 вчинила дії в травні 2009 р. по сплаті заборгованості за спожиту теплову енергію, оскільки вона наприкінці опалювального сезону, а саме 14 травня 2009 р. подала заяву начальнику КП “Саночистка”, де працювала, про утримання з її заробітної плати на користь тепломережі по 100 грн. в рахунок “майбутніх нарахувань”, згідно її заяви проведені перерахування тепломережі:

20 серпня 2009 р. за платіжним дорученням №830 100 грн. оплати комунальних послуг за травень 2009 р.;

18 вересня 2009 р. за платіжним дорученням №925 100 грн. оплати комунальних послуг за червень 2009 р.;

29 жовтня 2009 р. за платіжним дорученням №1050 100 грн. оплати комунальних послуг за липень 2009 р.;

тобто всі перерахування проведені за місяці, що передували їх перерахунку, а оскільки ні в травні, ні в червні, ні в липні 2009 р. поточних нарахувань за послуги тепломережі не було, то позивачем всі вказані виплати були зараховані в погашення заборгованості в вересні та жовтні 2009 р., оскільки плата в рахунок “майбутніх платежів” можливе лише тоді, коли заборгованість повністю відсутня, а при її наявності не було підстав для не зарахування даних сум в погашення заборгованості, що, до того ж, відповідало позиції відповідача –власника квартири, який, за його ж поясненнями, доручав сплачувати вже надані та спожиті комунальні послуги.

Таким чином, часткова оплата заборгованості в вересні 2009 р. свідчила про визнання відповідачем свого боргу та відповідно до ст. 264 ЦК України перервала перебіг строку позовної давності.

Оскільки до періоду переривання строку позовної давності, тобто в період з вересня 2006 р. до вересня 2009 р. позивачем ані особисто, ані за його дорученням не здійснювалося ніяких дій, які б свідчили про переривання строку позовної давності, то суд вважає можливим застосувати її, оскільки позивачу ніщо не заважало регулярно звертатися до суду за стягненням заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію.

Згідно з випискою із особистого рахунку, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість у сумі 5762 грн. 32 коп. за період з 01 вересня 2006 р. до 31 липня 2011 р., тобто за три роки до дій, що свідчили про визнання боргу, оскільки позовну заяву до суду подано (відправлено поштою) 02 вересня 2011 р., так як відповідач неналежним чином та несвоєчасно провадив сплату за спожиті послуги з теплопостачання.

Відповідачем не оспорені тарифи на житлово-комунальні послуги, не оспорений розмір жилої площі.

Виробник, тобто позивач по справі , надав послуги з централізованого опалення до вводу у будинок відповідачів, що також відповідачем не оспорюється.

Заборгованість відповідача підтверджено витягом з особистого рахунку відповідача, копія якого надана суду позивачем та не спростована в суді іншими доказами.

Суд вважає за необхідне в позові про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у сумі 1284 грн. 76 коп., що виникла за період з 01 жовтня 2003 р. до 01 вересня 2006 р. ОКП «Донецьктеплокомуненерго»в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа»відмовити через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем та його представником.

Рішенням Кіровської міської Ради № 6/4-47 від 10 лютого 2011 р., обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Жданівкатепломережа»на підставі ст. ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” , у 2011 році звільнено від сплати державного мита в частині міського бюджету при поданні позовних заяв до Кіровського міського суду про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги .

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України 2001 р. до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачувався у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита, а з 01 листопада 2011 р. відповідно до Закону України “Про судовий збір”.

Згідно ст. 88 ЦПК України якщо сторона, на користь якої постановлене рішення, звільнена від сплати судового збору, то судовій збір стягується з іншої сторони на користь держави.

Таким чином, судовий збір у сумі 188,20 грн. (що є мінімальним розміром судового збору у позовах, що мають ціну) підлягає стягненню на користь держави з ОСОБА_2, що відповідає вимогам ст .88 ЦПК України.

Крім того, відповідно до ст .88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати, до яких, згідно ст. 79 ЦПК України належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення. Оскільки позивачем при подачі позову відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України сплачено 30 грн. за інформаційне-технічне забезпечення справи за платіжним дорученням №207 від 21 січня 2011 р. через Жданівське відділення ПриватБанку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 30 грн. на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. , Законом України “Про теплопостачання”, ст. ст. 88,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Остаточні позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго»в особі Виробничої одиниці «Жданівкатепломережа»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго»в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа»на розрахунковий рахунок№ 26006300001260 “Злато банк” м. Київ, МФО 380612 ОКПО 26221744 заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання за період з 01 вересня 2006 р. до 31 липня 2011 р. у квартирі №12 будинку №13 “а” на мікрорайоні “Молодіжний” у місті Кіровське Донецької області у сумі 5762 грн. 32 коп. (п’ять тисяч сімсот шістдесят дві грн. 32 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 188 грн. 20 коп. (сто вісімдесят вісім грн. 20 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго»в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа»на розрахунковий рахунок 26002060246125 в Донецькій області РУ ПриватБанка МФО 335496 ЗКПО 26502130 понесені ним судові витрати за інформаційне-технічне забезпечення справи у сумі 30 грн. (тридцяти грн.) .

В позові про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у сумі 1284 грн. 76 коп., що виникла за період з 01 жовтня 2003 р. до 01 вересня 2006 р. по квартирі №12 будинку №13 “а” на мікрорайоні “Молодіжний” у місті Кіровське Донецької області ОКП «Донецьктеплокомуненерго»в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа»відмовити через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем та його представником.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарга , якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.          

Суддя:                               Н.Ю. Волкова