Рішення № 19452156, 24.11.2011, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 2-2603/2011

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі

Головуючого судді Піх Ю.Р.

при секретарі Бабенко Г.В.

за участю представника позивача Павлової І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат,-

ВСТАНОВИВ:

У позовній заяві вказано, що відповідач проходив службу в органах внутрішніх справ України (далі ОВС) курсантом Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (далі інститут). З відповідачем відповідно до вимог Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про міліцію», Указу Президента України від 23.01.1996 року №77 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року №992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням»- 23.10.2007 року з відповідачем було укладено угоду про підготовку фахівця у Запорізькому юридичному інституті МВС України за державним замовленням та його працевлаштування. Відповідно до розділу 4 цієї угоди передбачено підстави, розмір та порядок відшкодування вартості навчання в разі дострокового розірвання угоди. Після закінчення навчання відповідач був направлений за місцем працевлаштування до УМВС України в Запорізькій області, а 20.07.2009 року - призначений на посаду слідчого в Слідчому відділенні Василівського районного відділу.

04.10.2010р. відповідач був звільнений з роботи за ст. 64 п. «ж»(за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України. Позивач просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету витрати, повязані з його навчанням у Запорізькому юридичному інституті ДДУВС у розмірі 20827 грн. 87 коп., та судові витрати у сумі 205 грн. 84 коп.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просить задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник третьої особи Головне управління МВС України у Запорізькій області - позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час і місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки у судове засідання суду не повідомив, у звязку з чим суд визнав причину неявки відповідача неповажною і розглянув справу на підставі наявних доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, третьої особи, дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи, суд вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.6 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.56 ч.2 Закону України «Про міліцію»випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу, відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Указом Президента України від 23.01.1996 року №77 передбачено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобовязуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації, працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Наказом МВС України №150 від 14.05.2007 року затверджено типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

У судовому засіданні встановлено, що 23.11.2007 року між інститутом та відповідачем було укладено угоду про підготовку фахівця за державним замовленням та його працевлаштування. Вказане підтверджено копією угоди, яка завірена належним чином і є у матеріалах справи.

п.3.4. та п.3.6. Угоди, що була укладена між сторонами 23.11.2007 року щодо навчання відповідача, він зобовязався після закінчення навчання відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки, а в разі звільнення з ОВС після закінчення навчання до встановленого 3-річного терміну перебування на службі за підставами п.4 цієї угоди відшкодувати МВС України витрати за період навчання.

Відповідно до п.4.1 Угоди, звільнення відповідача з ОВС під час навчання, після закінчення навчання до встановленого 3-річного терміну перебування на службі, у тому числі і за порушення дисципліни є підставою для відшкодування ним вартості навчання.

п.6.6. Угоди передбачає, що угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами і діє до закінчення трирічного терміну після закінчення навчання в інституті.

Відповідно до наказу №93 о/с від 27.06.2009 року, виданого начальником інституту відповідач, що закінчив навчання, відряджений для подальшого проходження служби до УМВС України в Запорізькій області. Наказом начальника ГУМВС України в Запорізькій області № 203 о/с від 20.07.2009 року відповідач призначений на посаду слідчого в Слідчому відділенні Запорізького районного відділу. Наказом начальника ГУМВС України в Запорізькій області від 04.10.2010 року №316 о/с УМВС України в Запорізькій області відповідач звільнений з ОВС за ст.64 п. «ж»(за власним бажанням).

Наведені обставини та розмір витрат, понесених позивачем, підтверджуються оголошеними та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, вимоги про визнання даної Угоди недійсною ОСОБА_2, при розгляді справи по суті, не предявлялись.

Таким чином, ОСОБА_2, уклавши Угоду, продовжуючи навчання та отримавши спеціальність і посаду в органах внутрішніх справ, фактично перебував з позивачем у договірних відносинах, правові наслідки яких не оспорював і не виконавши свої зобовязання, повинен нести відповідальність відповідно до загальних та спеціальних норм зобовязального права, а також інших актів цивільного законодавства, у тому числі Закону України «Про вищу освіту», Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313 «Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ».

Постановою КМУ від 01 березня 2007 року №313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ»встановлено, що у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання розрахунок здійснюється відповідно до фактичних витрат, повязаних з : грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв та інше. пп. 6 та 7 вказаної постанови передбачено, що у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати - стягнення їх суми здійснюється у судовому порядку і сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету.

Відповідно до письмової вимоги інституту до відповідача від 31.01.2011 року № 1/228, довідки-розрахунку вартості навчання відповідача в Запорізькому юридичному інституті ДДУВС, довідки-розрахунку на відшкодування витрат на комунальні послуги, спожиті відповідачем за період навчання в інституті, довідки про нарахування грошового утримання відповідача за час навчання, довідки про вартість котлового харчування відповідача, розрахунку вартості форменого одягу, отриманого відповідачем, довідки про звернення та лікування відповідача за час навчання - фактичні витрати, повязані з навчанням відповідача становили 20502 грн. 84 коп. Вказані довідки та розрахунки є належним чином завіреними, є належними та допустимими доказами у справі, тому приймаються до уваги судом.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав умов угоди, укладеної між ним та позивачем щодо відпрацювання трирічного терміну в ОВС після закінчення навчання, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з нього 20502 грн. 84 коп. фактичних витрат, повязаних з його навчанням обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.85,88 ЦПК України судові витрати, які складаються зі сплачених позивачем: державного мита 205 грн. 03 коп., 120 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд вважає необхідним покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 7, 10, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету на рахунок ГУДКУ в Запорізькій області, Банк ГУДКУ у Запорізькій області МФО 813015 код ЄДРПОУ 24523731 р/р 312532722101 35 витрати, повязані з навчанням у Запорізькому юридичному інституті ДДУВС у розмірі 20502 грн. 84 коп., та судові витрати у сумі 325 грн. 03 коп.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів після отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Піх Ю.Р.