Постанова № 1944638, 05.08.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.08 Справа№ 10/51а

За позовом : ДПІ у м. Львові

До відповідача 1 : ВАТ «Львівський хлібозавод № 1» м. Львів

До відповідача 2 : ПМП «Опал»м. Рівне

Про : визнання недійсним господарського зобов‘язання , яке виникло на підставі договору постачання № 446 від 27.06.2006 року між ВАТ «Львівський хлібзавод №1»та ПМП «Опал»м. Рівне на суму 3733937,28 грн.; про застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов‘язання, передбачені ст. 202 ГК України; про визнання недійсним договору комісії № 447 від 27.06.2006 року між ПМП «Опал»та ВАТ «Львівський хлібозавод № 1»

Суддя : Довга О.І.

Секретар : Яремчук С.М.

Представники :

від позивача : Козленко С.А. – довіреність № 8947-32/10-010, Максимович Г.С. - довіреність № 9186/10-047

від відповідача 1 : Шабуцька О.М. - представник за дорученням, Сєра Л.Ю. - представник за дорученням ( в матеріалах справи )

Представникам роз’яснені права та обов’язки передбачені ст.ст. 49-59 КАС України, підстави та право відводу судді –ст. 27 КАС України, та секретаря судового засідання –ст. 29 КАС України.

Заяв та клопотань про відвід судді та секретаря судового засідання не подано.

Суть спору :

Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 N 2953-ІУ) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.3 КАС справа адміністративної юрисдикції (далі —адміністративна справа) —це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із п.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладення та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

У відповідності до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Як випливає з інформаційного листа Верховного суду України від 26.12.2005 р. №3.2.-2005, справою адміністративної юрисдикції може бути спір, який виник між кількома суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Відповідно до п. 2 інформаційного листа, єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій і при цьому ці функції повинні здійснюватись ним саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Господарським судом Львівської області розглядається адміністративна справа за позовом ДПІ у м. Львові до ВАТ «Львівський хлібозавод № 1» та ПМП «Опал»м. Рівне про визнання недійсним господарського зобов‘язання , яке виникло на підставі договору постачання № 446 від 27.06.2006 року між ВАТ «Львівський хлібозавод №1» та ПМП «Опал»м. Рівне на суму 3733937,28 грн.; про застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов‘язання, передбачені ст. 202 ГК України; про визнання недійсним договору комісії № 447 від 27.06.2006 року між ПМП «Опал»та ВАТ «Львівський хлібозавод № 1».

Представники Позивача в судових засіданнях позов підтримують з мотивів, зазначених у позовній заяві, додаткових обґрунтуваннях позовних вимог, заяві про збільшення позовних вимог, клопотаннях. Стверджують, що в ході невиїзної документальної перевірки ВАТ «Львівський хлібозавод №1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період червень-грудень 2006 року при взаємовідносинах з ПМП «Опал»(акт перевірки №1717/23-2/05492054 від 28.09.07) встановлено факт завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в липні 2006 року на 622322,88 гри.

Як випливає з матеріалів перевірки, ВАТ «Львівський хлібозавод №1»укладено договір постачання № 446 від 27.06.06 з ПМП «Опал» на поставку товару згідно із специфікаціями на умовах франко-склад Продавця. Згідно з додатковою угодою від 29.06.06 «платіж може здійснюватися у вексельній формі шляхом видачі Покупцем постачальнику простих безвідсоткових векселів».

Про передачу товару свідчать наступні видаткові накладні - видаткова накладна № 92 від 16.07.06 на передачу 16,819 тон чорниці свіжої охолодженої на загальну суму 950609,88 гри. (в т.ч. ПДВ 158434,98 грн.) - видаткова накладна №93 від 16.07.06 на передачу 16,161 тон чорниці свіжої охолодженої на загальну суму 913419,72 грн. (в т.ч. ПДВ 152236,62 грн.); - видаткова накладна №121 від 16.07.06 на передачу 16.596 тон чорниці свіжої охолодженої на загальну суму 938005,92 грн. (в т.ч. ПДВ 156334,32 грн.); - видаткова накладна №133 від 16.07.06 на передачу 16,488 топ чорниці свіжої охолодженої на загальну суму 931901,76 грн. (в т.ч. ПДВ 155316,96 грн.)

Всього передано 66,064 тон товару на загальну суму 3733937,28 грн. (в т.ч. 622322,88 грн.).

ВАТ «Львівський хлібозавод №1»отримано від ПМП «Опал» податкові накладні.

Товар, отриманий від ПМП «Опал»передано на комісію для наступної реалізації на експорт згідно договору, в якому комісіонером виступив ПМП «Опал».

Між ВАТ «Львівський хлібозавод №1»(Комітент) та ПМП «Опал»(Комісіонер) укладено договір комісії № 477 від 27.06.06, предметом якого є наступне: Комісіонер за обумовлену даним договором винагороду зобов'язується за дорученням та за рахунок Комітента здійснити від свого імені і за рахунок Комітента продаж на експорт продукції Комітента.

Згідно актів прийому-передачі майна на комісію від 16.07.2006 року, від 25.07.2006 року, від 26.07.2006 року товар, отриманий від ПМП «Опал», передано на комісію.

Як зазначив Позивач , згідно звіту комісіонера № 1 від 31.07.2006 року ПМП «Опал»реалізував на експорт переданий на комісію товар на загальну суму 3169420,41 грн.

В порядку п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»за результатами здійснення ВАТ «Львівський хлібозавод №1» вказаних вище операцій по реалізації товару на експорт застосовано «0»ставку по ПДВ.

ПМП «Опал» виписано податкові накладні по операції поставки з ВАТ «Львівський хлібозавод № 1», на підставі яких останнім включено до податкового кредиту по податку на додану вартість в липні 2006 року на загальну суму 622322,88 грн.

Як стверджує Позивач у судових засіданнях - податкове зобов'язання ПМП «Опал»з ПДВ за липень 2006 року є меншим, ніж суми, віднесені ВАТ «Львівський хлібозавод № 1» та ТзОВ «Атера»до податкового кредиту з ПДВ за отриманими від ПМП «Опал»податковими накладними у відповідному періоді. З викладеного податковий орган зробив висновок, що ПМП «Опал» занижено суму податкового зобов'язання ПДВ за липень 2006 року. Таким чином представники Позивача стверджують, що Відповідач 1 безпідставно включило до складу податкового кредиту по ПДВ в липні 2006 року 622322,88 грн.

В ході судового розгляду спору Позивачем повідомлено, що прокуратурою Рівенської області розслідується кримінальна справа відносно службових осіб ГІМП «Опал»за ознаками злочинів передбачених ст. 201 ч. 1. ст. 212 ч.3, ст. 191 ч. 2 КК України.

В ході судового розгляду Позивачем подано заяву про доповнення позовних вимог, якою просять визнати недійсним договір комісії № № 447 від 27.06.2006 року між ПМП «Опал»та ВАТ «Львівський хлібозавод № 1». Товар був отриманий та переданий на комісію на складі постачальника-комісіонера (м. Сарни, вул.. 17 Вересня,109 ). З наведеного позивачі вважають, що проміжний ланцюг ВАТ « Львівський хлібозавод № 1»не має під собою жодних логічних підстав і включений в дані господарські операції з метою виникнення у нього безпідставного податкового кредиту з ПДВ.

Представники Відповідача 1 в судових засіданнях позов заперечують з мотивів, зазначених у запереченнях проти позову, додаткових доповненнях до заперечень, заперечень на заяву про збільшення позовних вимог, узагальненому поясненні, які надавались під час судових дебатів. Представники Відповідача 1 стверджують, що господарські зобов‘язання між відповідачами фактично виконані, переданий на комісію товар перетнув митний кордон України, податкові накладні відповідають встановленим вимогам, складені правильно, що надає підставу для включення відповідних сум до податкового кредиту. Відповідач 1 в судових засіданнях наголошували на відмінність підстав для включення сум до податкового кредиту та сум, заявлених до бюджетного відшкодування. Представники ВАТ «Львівський хлібозавод № 1» надали суду пояснення про відсутність мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства та про відсутність умислу. Вважають позовні вимоги безпідставними, та просять в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач 2 вимог ухвал суду не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, заперечень по справі не надав, хоча про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчать поштові повідомлення про вручення кореспонденції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд встановив наступне :

Як вбачається зі змісту статті 203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі ( частина третя цієї статті).

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст. 202 Цивільного кодексу.

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.

Договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов‘язкову силу насамперед для самих сторін ( ст. 629 ЦК України).

ДПІ у м. Львові звернулось в господарський суд Львівської області з позовом про визнання недійсним господарського зобов‘язання, яке виникло з договору поставки № 446 від 27.06.2006 року , укладеного між ВАТ «Львівський хлібозавод № 1»та ПМП «Опал»з підстав зазначених у ч.1 ст. 207 ГК України , як такого що не відповідає вимогам закону, вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладеного учасниками господарських відносин з порушенням їх господарської діяльності та просить застосувати правові наслідки передбачені ст. 208 ГК України.

Судом досліджено договір поставки № 446, та встановлено, що відповідно до умов договору Продавець ( ПМП «Опал») зобов‘язується передати у власність Покупцю ( ВАТ «Львівський хлібозавод № 1») товар згідно специфікації , а Покупець зобов‘язується прийняти вказаний товар і сплатити його на умовах, передбачених договором. Найменування товару, його кількість і якісні характеристики, ціна за одиницю товару, а також загальна вартість товару, поставка якого здійснюватиметься відповідно до договору вказується в специфікаціях, які на момент підписання договору складають невід‘ємну частину договору. Згідно п. 3.1 договору - поставка товару здійснюється на умовах : франко-склад Продавця. Ціна товару вказується в специфікаціях на кожну партію товару, які є невід‘ємною частиною договору ( п. 4.1 ). П. 5.1. договору передбачена форма оплати : прямі банківські перекази на розрахунковий рахунок Продавця до 31.08.2006 року.

27.06.2006 року сторонами підписано специфікації до договору № 446 від 27.06.2006 року, відповідно до яких постачальник зобов‘язувався поставити Покупцю чорницю свіжу, в кількості 66,064 т на суму 3733937,28 грн., в т.ч. ПДВ –622322,88 грн.

На відвантажений товар ПМП «Опал» виписало платнику податків податкові накладні : № 92 від 16.07.2006 року на суму ПДВ 158434,98 грн., № 93 від 16.07.2006 року на суму ПДВ –152236,62 грн., № 121 від 27.07.2006 року на суму ПДВ 156334,32 грн., № 133 від 26.07.2006 року на суму ПДВ 155316,96 грн. За фактом отримання податкових накладних платник податків у відповідності до п.п. 7.4.1, 7.4.5, п.7.4., п. 7.5.1., п.7.5., ст. 7 Закону 168 включив у серпні та у вересні 2006 року до податкового кредиту 622322,88 грн. Відповідно до п.п. 7.2.3. та п.7.2. ст.7 Закону 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов‘язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари ( послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відтак Відповідачем 1 не допущено порушень норм податкового законодавства через завищення суми податкового кредиту по операціях з ПМП «Опал» в липні 2006 року, оскільки Відповідач 1 не формував податкового кредиту у липні 2006 року з операції з ПМП «Опал». Щодо інших звітних періодів, то позивачем не встановлено жодних порушень при формуванні Відповідачем 1 податкового кредиту з податку на додану вартість, що підтверджується Актом перевірки від 23.01.2007 року № 19/23-0/05492054 та Актом перевірки від 28.09.2007 року, в яких не встановлено порушень формування податкового кредиту з податку на додану вартість Відповідачем 1 в жодному періоді, окрім липня 2006 року.

Окрім наведено, в судовому засіданні встановлено, що Позивачем в періоді, в якому відбувалася господарська операція з ПМП «Опал» було вже проведено виїзну планову документальну перевірку Відповідача 1 про що свідчить Акт перевірки від 23.01.2007 року № 19/23-0/05492054 «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Львівський хлібозавод № 1»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року». Зауважень до Відповідача 1 в частині несвоєчасної сплати ПДВ в періоді з жовтня 2004 по жовтень 2006 року , в періоді в якому відбувалася господарська операція з ПМП «Опал» немає.

27.06.2006 року між ПМП «Опал»( Відповідач 2) та ВАТ «Львівський хлібозавод № 1» ( Відповідач 1) укладено договір комісії № 477. Як вбачається з умов договору Комітент ( Відповідач 1) доручає, а Комісіонер ( Відповідач 2) зобов‘язується за дорученням Комітента за винагороду зробити від свого імені і за рахунок Комітента юридично значущі дії по реалізації нерезидентам товару, асортимент та кількість якого визначаються додатками ( специфікаціями ) до цього договору. Винагорода за виконану Комісіонером роботу проводиться по узгодженості сторін, але не може бути меншою 1% від фактурної вартості проданої продукції. Порядок оплати визначений умовами договору комісії. Згідно п.3 договору комісії Комітент передає майно Комісіонеру , оформивши цю процедуру актом приймання-передачі із зазначенням адреси. Комітент фінансує всі витрати Комісіонера, пов‘язані з виконанням ним даної угоди. При цьому, до обов‘язків Комісіонера належить зокрема, доставити самовивозом товар Комітента у місце призначення, обумовлене договором купівлі-продажу, зовнішньоекономічним договором, отримати компенсацію (за понесені витрати ) та винагороду, визначену за домовленістю сторін. Загальний строк виконання робіт за цим контрактом –один рік.

27.06.2006 року між сторонами підписано специфікацію до договору на поставку продукції, які відповідно були передані на комісію, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі продукції.

Матеріали справи свідчать, що договір фактично виконувався сторонами.

В порядку п. 6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»за результатами здійснення ВАТ «Львівський хлібозавод №1» операцій по реалізації товару на експорт застосовано «0»ставку по ПДВ.

Відповідно до контракту № 14/08-1 від 14.08.2006 року ПМП «Опал» зобов‘язується поставити фірмі Голівуд Інвестментс ЛЛП фрукти, овочі, ягоди та гриби в свіжому, замороженому, соленому і консервованому вигляді згідно з специфікацією. Відповідно до додатків 2 і 3 від 14.08.2006 року до вказаного контракту , поставка рослинної продукції відбувається на підставі договору комісії № 447 від 27 червня 2006 року. Як вбачається з листа № 135-27/350 від 19.03.2007 року та відповідно до інформації у Державному реєстрі Великобританії, податкова звітність даною компанією Goldwood Investments LLP, Лондон, належно зареєстрована та подає звітність. Та обставина, що кредитний рейтинг компанії 0, не передбачена законодавством як підстава для визнання правочинів, вчинених щодо такої компанії, недійсними.

Як вбачається з вантажних митних декларацій ( уніфікованих адміністративних документів) , продукція у відповідній кількості була експортована, місце розвантаження –Польща, перевізником у вантажно-митних деклараціях зазначено ТзОВ «Дунай».

Позивач посилається на неотримання відповідачами документів, передбачених Законом України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини». Однак, до вказаного закону були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини». Належних доказів відсутності документів, які вимагаються законом з урахуванням зазначених змін, суду не надано. Натомість, зворотнє доводиться фітосанітарними сертифікатами, сертифікатами Рівненської обласної санітарно-епідеміологічної станції, фактом проведення митного оформлення товару, що підтверджується відповідними відмітками на вантажних митних деклараціях. Зазначеними документами також спростовується посилання на безтоварність проведених операцій.

Твердження про відсутність у ТзОВ «Дунай» фінансово-господарських відносин із ВАТ «Львівський хлібозавод №1»та Goldwood Investments LLP, не доводить відсутності відповідних господарських операцій. Згідно із ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (Комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (Комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок Комітента. Враховуючи, що поставка товару на користь Goldwood Investments LLP здійснювалась на підставі контракту №14/08-1 від 14.08.2006 р., укладеному із ПМП «Опал», договір перевезення та фінансово-господарські відносини у перевізника виникли щодо ПМП «Опал». Водночас, про відсутність відносин із вказаною організацією перевізник не стверджує і докази цього в матеріалах справи відсутні.

Посилання позивача на завищення цін на журавлину не заслуговує на увагу, оскільки не стосується суті справи, враховуючи, що завищення податкового кредиту та суперечність інтересам держави та суспільства угоди позивач вбачає в поставці чорниці. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що сума поставки не суперечить ринковим цінам на чорницю свіжоморожену.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Відповідно до ст. 7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. До компетенції відповідача не належить визначення доцільності укладення договорів платниками податків. Згідно із ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Перевірка доцільності встановлення договірних цін не належить до компетенції позивача. Належних доказів, які б свідчили, що визначена сторонами договору ціна чорниці у відповідній тарі за даних умов поставки та інших подібних умов (у т.ч. якість, сезон тощо) не є звичайною (відповідно до закону України «Про податок на додану вартість») суду не надано.

За таких умов суд приходить до висновку, що наведені позивачем докази переконливо не доводять наявність підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, за яких суд вправі визнати укладений правочин недійсним.

Згідно із ст. 207 ГК України, лише те господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути визнано судом недійсним.

Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2006 р. ПМП «Опал», сума податкових зобов’язань цього підприємства визначена в розмірі 209640 грн., однак, не лише за результатами даної операції, а за відповідний податковий період. Належних доказів завідомої суперечності зазначеного зобов’язання інтересам держави і суспільства суду не надано. Відповідачеві –1 не може бути інкриміноване і можливе невідображення Відповідачем –2 у податковій звітності проведених операцій. Відповідно до приписів п. п. 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., 8.2. Закону України «Про податок на додану вартість», при формуванні податкового кредиту без вимоги експортного відшкодування не передбачено обов’язок оплати постачальником податку на додану вартість в ціні товару.

Посилання на порушення кримінальної справи відносно службових осіб ПМП «Опал»не доводить вини відповідних осіб, оскільки розслідування кримінальної справи не завершене. У відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отримані слідством пояснення не були перевірені судом в ході розгляду кримінальної справи, за ступенем інформативності обмежені обізнаністю працівників. Вміщені в них твердження про доставку товару не в місце, вказане в контракті, але за межами митного кордону України, не має правового значення по даній справі, оскільки товар фактично перетнув митний кордон України, що згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»надає підстави для застосування нульової ставки податку на додану вартість. Доказів існування між сторонами спору щодо належного виконання умов контракту суду не надано. Натомість, звіти Комісіонера свідчать про фактичне виконання зобов’язань.

Позивач із посиланням на лист УНБУ у Рівненській області №14-006/469 від 16.02.2007 р. зазначив про ненадходження приватному малому підприємству “Опал” за результатами зовнішньоекономічних операцій валютної виручки в сумі 47936436,66 грн. Однак, зі змісту вказаного листа не вбачається, з яких саме поставок виникла вказана заборгованість.

Крім того, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених цим законом, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Однак, законодавство не визначає таке порушення як підставу для визнання недійсним договору.

У відповідності до п. п. 7.2.3., 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із ст. 7.2. Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Позивач податкові накладні не оспорює.

Відповідно до п. 7.5.1. вказаного закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, у відповідності із п. 7.4.5. вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише суми сплаченого чи нарахованого податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними. Відповідно, Відповідач –1 підставно відніс відповідні суми до складу податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки позивач не представив належних доказів в підтвердження своїх позовних вимог та доказів порушення ВАТ «Львівський хлібозавод № 1»його прав чи охоронюваних законом інтересів, а Відповідач 1 проти позову заперечив, представив належні докази в підтвердження своїх заперечень, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовна заява ДПІ у м. Львові до ВАТ «Львівський хлібозавод № 1» та ПМП «Опал» про визнання недійсним господарського зобов‘язання , яке виникло на підставі договору постачання № 446 від 27.06.2006 року між ВАТ «Львівський хлібзавод №1»та ПМП «Опал»м. Рівне на суму 3733937,28 грн.; про застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов‘язання, передбачені ст. 202 ГК України; про визнання недійсним договору комісії № 447 від 27.06.2006 року між ПМП «Опал»та ВАТ «Львівський хлібозавод № 1» є безпідставною, не обґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підставі наведеного, керуючись п. п. 1, 3 п. 3 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України, а також, в зв’язку з тим, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покласти на позивача.

На підставі наведеного, керуючись, ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 60, 61, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107, 120, 122, 123, 124, 127, 130, 135,138, 139, 140, 143, 151, 152, 153, 154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. п. 1, 3, 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова вступає в законну силу відповідно до ст.254 КАС України, після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Главою І „Апеляційне провадження” Розділу ІV КАС України.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Довга О.І.