Рішення № 19440173, 10.11.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-3133/11/0121

Справа № 2-3133/2011 р. Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 листопада 2011 року м. Феодосія.

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Криму складі: Головуючого судді: - Хожаінової О.В.,

при секретарі: - Акопян Р.Л.,

за участю представника позивача: - Корабельникова О.Л.,

відповідача: - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк”, про визнання недійсним кредитного договору, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ПАТ Комерційний банк „Приватбанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 4452,85 доларів США, що складається з: основного боргу у сумі 4153,98 доларів США, заборгованості за відсотками 56,98 доларів США, штрафів 31,34 долари США та 210,55 доларів США, а також судових витрат, всього в еквіваленті за курсом НБУ 35515,49 грн. Вимоги мотивовані тим, що згідно з кредитним договором №226598-cred від 12.05.2008 року позивачем був наданий кредит відповідачу в розмірі 6000 доларів США зі сплатою відсотків 25 % річних (у разі порушення зобовязань за договором 48% річних на суму залишку непогашеної заборгованості) зі строком погашення відповідно графіку з кінцевим терміном погашення до 13.01.2010 року. Позичальником порушені умови договору кредиту, порушені строки повернення, встановлені графіком погашення, у звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 30.05.2011 року має заборгованість, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідачем також поданий зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк”, про визнання недійсним кредитного договору №226598-cred від 12.05.2008 року, стягнення судових витрат, матеріальної шкоди 21300,00 грн. та моральної шкоди 5000,00 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що кредит є валютним доларовим. На час укладення кредитного договору курс долара складав 4,8 грн. за 1 долар США. Погашення кредиту проводилося згідно графіку. Процентна ставка складала 25% річних або 1500 грн. в графіку погашення, в додатку №1 вказана сума 1747,58 грн. Згідно п.3.5 винагорода банку за оформлення кредиту складала 1113,07 грн. Пунктом 3.2 договору передбачено, що у разі заборгованості по сплаті кредиту відсоткова ставка складає 48% річних, тобто різниця 23% річних або 1380 грн. З 25.09.2011 року комерційний курс долара вже складав 8,12 грн. за 1 долар США, внаслідок мирової кризи пройшло підвищення кредиту в 1,69 рази або 19950 грн. При погашенні кредиту через касу банку позивачці було запропоновано сплачувати кредит на рахунок 22222217221435, не передбачений договором. При своєчасній сплаті кредиту згідно графіку погашення кредиту частина грошей розподілена на карту GOLD, USD 34000015673015. Вважає, що банк сам складав перешкоди для нормального погашення кредиту, при зверненні до директора філії, відповіді не отримала, у звязку з зазначеним дії відповідача є незаконними, а кредитний договір підлягає визнанню недійсним. Також вважає, що пункт про видачу кредита в доларах США є незаконним та протиправним, таким, що порушує норми законодавства. Чинний Цивільний кодекс України відрізняє валюту зобовязання та валюту виконання зобовязань. Закон має вид заборони використання між резидентами України, як фізичними так і юридичними особами, будь-яких видів грошових одиниць, крім гривні. Надання Банком Позичальникові грошових коштів у вигляді споживчого кредиту та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обовязків в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією. Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії НБУ (генеральної чи індивідуальної). У позивача та відповідача відсутня індивідуальна ліцензія на право проведення валютних операцій за кредитним договором, передбачена п.п. в, г ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” в іноземні валюті. Отримання індивідуальної ліцензії є необхідною умовою для правомірності видачі та одержання валютного кредиту незалежно від суми грошових коштів, які надаються банком, та строку їх повернення позичальником. Згідно ч.1 ст. 524 ЦК України зобовязання між особами-резидентами України повинні бути виражені виключно в грошовій одиниці України гривні. Також існує істотна зміна становища з підвищенням курсу іноземної валюти сума боргу значно виросла, у звязку з чим значно погіршився фінансовий стан позивача, про що вона проінформувала банк своїм листом. Вважає, що за її виплатами фактично є переплата кредитних зобовязань.

Представник позивача, діючий по належній довіреності, основний позов підтримав в сумі 3910,05 долара США станом на 31.10.2011 року, надав довідку про стан курсу долара США на дату розгляду справи, проти задоволення позову ОСОБА_4 заперечує в повному обсязі, пояснивши, що він не ґрунтується на законі, вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач просила задовольнити її зустрічний позов з підстав, що викладені в зустрічній позовній заяві, пояснила, що враховуючи курс, який існував на дату укладення кредитного договору, відсоткову ставку, вона переплатила суму зобовязань за кредитним договором, проти основного позову заперечує, просила відмовити у його задоволенні. Банк повинен був застосувати реструктуризацію боргу у звязку з мировою кризою, але цього не відбулося.

Суд, всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між позивачем ПАТ комерційний банк „Приватбанк” і відповідачем був укладений Кредитний договір №226598-cred від 12.05.2008 року (а.с.5-8). Згідно умов кредитного договору позивачем був наданий кредит відповідачу в розмірі 6000 доларів США зі сплатою відсотків 25 % річних (у разі порушення зобовязань за договором 48% річних на суму залишку непогашеної заборгованості) зі строком погашення відповідно графіку з кінцевим терміном погашення до 13.01.2010 року. Позичальником порушені умови п.п.2.3.8, 2.3.9, 3.1, 3.2, 3.3 договору кредиту, порушені строки повернення, встановлені графіком погашення, у звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 30.05.2011 року має заборгованість в розмірі в сумі 4452,85 доларів США, що складається з: основного боргу у сумі 4153,98 доларів США, заборгованості за відсотками 56,98 доларів США, штрафів 31,34 долари США та 210,55 доларів США (а.с.4). Станом на 31.10.2011 року заборгованість складає 3910,05 доларів США, з яких 1962,08 доларів США заборгованість за кредитом, 1731,93 доларів США заборгованість за процентами, 31,34 доларів США фіксована частина, процентна складова 184,70 доларів США. За курсом НБУ на дату слухання справи заборгованість в еквіваленті складає по кредиту, відсоткам, штрафу в загальній сумі 31204,94 грн.

В судовому засіданні факт відсутності індивідуальної ліцензії представник відповідача не спростував.

Згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися на території України у випадках, і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку і на умовах, встановлених законом.

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»зазначено, що згідно з частиною першою ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня… Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадку і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК України, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Стаття 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»кошти це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Разом із тим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обовязки субєктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно п.2 ч.1 ст.1 вищевказаного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, повязані з переходом права власності на валютні цінності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Декрету, до валютних цінностей відноситься іноземна валюта іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вноситься до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Частиною 1 ст. 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно п. «г»ч.5 ст.5 Декрету, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції за період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. «в»ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 14.10.2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний Банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з ліцензією, виданою у встановленому порядку ЗАТ КБ «Приватбанк»Національним Банком України, та дозволом, банк має право здійснювати банківські операції, зокрема, операції з валютними цінностями, надавати кредити в іноземній валюті.

Згідно ст.ст.22,1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, підставою відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність вини особи, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до розяснень, що містяться у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди”, та вимог ст. 23 ЦК спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством.

З урахуванням наведеного, відсутні правові підстави для визнання недійсним Кредитного договору №226598-cred від 12.05.2008 року, зобовязання за Кредитним договором не виконані. Також не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки вказані вимоги суперечать умовам Кредитного договору, позивачем не доведено вини відповідача, а також не встановлено причинно-наслідкового звязку між діями та наслідками, на які посилається позивачка. Судом в ході розгляду справи не встановлено факту обману позичальника з боку кредитора, а також навмисних дій ЗАТ КБ „Приватбанк”, що тягнуть визнання правочину недійсним. Умови кредитування та сукупна вартість кредиту викладені в тексті Кредитного договору №226598-cred від 12.05.2008 року, підписаного обома учасниками правочину. Крім того, суд дійшов до висновку, що фінансова криза не є підставою, про яку йде мова у ст.652 ЦК України, як про суттєву зміну обставин, оскільки сторони в рівному ступені несли ризик, укладаючи спірні кредитний договір та договір іпотеки.

Відповідно до ст.526,527 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін згідно з договором. Одностороння відмова від виконання зобовязання та одностороння зміна умов договору не допускається, за виключенням випадків, передбачених законом.

З урахуванням наведеного, доказів, наданих сторонами, позов ПАТ Комерційний банк „Приватбанк” про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягає задоволенню з урахуванням стану заборгованості на дату 31.10.2011 року та курсу долара США на дату ухвалення рішення.

Судові витрати розподілені в порядку ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11,88,212,214-215,294 ЦПК України, ст.ст.509,526,527,530,536,623-625,1048-1050 Цивільного кодексу України, ст.ст.2,47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50) р/р № 29098829000000 (для погашення заборгованості), р/р №64993919400001 (для відшкодування судових витрат), МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, суму заборгованості за Кредитним договором № 226598-cred від 12.05.2008 року по кредиту, відсоткам, штрафу в загальній сумі 31204,94 грн., понесені судові витрати у складі судового збору в сумі 355,73 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн., а всього 31680 (тридцять одну тисячу шістсот вісімдесят) грн. 67 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк”, про визнання недійсним кредитного договору, стягнення матеріальної та моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом: Суддя- Секретар-