Рішення № 19437364, 10.11.2011, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-8742/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«10»листопада 2011 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Суворової О.В.,

при секретарі Бондаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, третя особа на стороні позивача Одеська міська рада, за участі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Одеської міської ради, яка звернулася із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Спарта»звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Одеської міської ради, у якій просить визнати договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 недійсним.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Спарта»посилається на наступне. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2011 р. в справі №22ц-1439/2011 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 7 липня 2005 р. про визнання права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках права власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 17,4 кв. м. скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до КП «Міське агентство з приватизації житла», з участю третьої особи ОСОБА_7, про визнання приватизації частково недійсною, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 відмовлено. Тобто , спірна квартира є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, тому у ОСОБА_1 не було права відчужувати (дарувати) спірну квартиру. В судовому засіданні в Апеляційному суді Одеської області 16 березня 2011 р. під час проголошення судового рішення ОСОБА_1 була присутня особисто, тому вона знала, що не має права відчужувати спірну квартиру. На думку позивача, договір дарування вчинено не з метою настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, а з метою незаконного заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Одеси і створення обовязку для ТОВ «Спарта»відселити власника спірного нерухомого майна.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Одеська міська рада, звернулася із позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 недійсним, витребування Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, оспорюваний договір дарування вчинено не з метою настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, а з метою незаконного заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Одеси.

Відповідачі у судове засідання не зявилися, про час і місце були повідомлені належним чином, поважних причин неявки суду не представили. Суд у звязку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача та за згодою позивачів, у порядку ст. ст. 224-225 ЦПК України при заочному розгляді з винесенням рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи і зясувавши обставини справи, суд вважає позовну заяву ТОВ «Спарта»і позовну заяву Одеської міської ради такими, що підлягають задоволенню, з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених позивачами письмових доказів.

25 березня 2011 р. ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у власність 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за №1401.

Вищевказаний договір підлягає визнанню недійсним в порядку ст. 215 ЦК України на підставі наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2011 р. в справі №22ц-1439/2011 встановлено наступні факти.

Рішенням Жовтневої районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 986 від 28 вересня 2001 р. ОСОБА_9, що мешкав у АДРЕСА_5 на склад сімї 4 особи (він, дружина, дочка, онучка) надана жила площа 17,4 кв. м. у кв. № 24 під підсобне приміщення.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Розпорядженням Приморської районної адміністрації № 1550 від 1 червня 2004 р. особовий рахунок на квартиру №4а на імя померлого наймача ОСОБА_9 закрито і відкрито особовий рахунок на цю квартиру № 4а, на ОСОБА_3. 29 липня 2004 р. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 продали квартиру № 4а загальною площею 33,3 кв. м. ОСОБА_7.

Приватизацію квартири № 4а, в якій мешкали позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, було здійснено органом приватизації Управлінням житлового-комунального господарства (УЖКГ) Одеської міської ради згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

У грудні 2004 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до КП «Міське агентство з приватизації житла»про визнання цієї приватизації частково недійсною, посилаючись на те, що за технічною помилкою підсобне приміщення прощею 17,4 кв. м. не було включено в приватизацію, тому просили визнати приватизацію частково недійсною. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 7 липня 2005 р. позов було задоволено. Постановлено визнати розпорядження органу приватизації № 185102 від 15 червня 2004 р. про передачу двокімнатної квартири № 4а площею 33,3 кв. м. у АДРЕСА_2 у приватну сумісну власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в рівних частках без урахування кімнати №24 площею 17,4 кв. м., що розташована на першому поверсі будинку і надана позивачам під підсобне приміщення, частково недійсним. Визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 право власності в рівних частках на підсобну кімнату АДРЕСА_2 площею 17,4 кв. м.

Ухвалою апеляційного суду від 2 березня 2011 р. до участі в справі залучені правонаступники позивачів: ОСОБА_10 та ОСОБА_1

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2011 р. в справі №22ц-1439/2011 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 7 липня 2005 р. про визнання права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках права власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 17,4 кв. м. скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до КП «Міське агентство з приватизації житла», з участю третьої особи ОСОБА_7, про визнання приватизації частково недійсною, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 відмовлено. Встановлено, що в судовому засіданні в Апеляційному суді Одеської області 16 березня 2011 р. під час проголошення судового рішення ОСОБА_1 була присутня, тому їй було відомо про те, що вона не має права відчужувати спірне нерухоме майно.

Судом встановлено, що на підставі листів виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.11.2006 р. №03-10/2919, від 10.08.2007 р. № 03-10/1886, від 02.04.2008 р. № 03-10/690, висновку управління архітектури та містобудування Одеської міської ради по ескізному проекту від 10.06.2008 р. № 393/08, акту вибору земельної ділянки для розташування обєкта від 10.06.2008 р. протоколу №65, договору купівлі-продажу квартир по АДРЕСА_6 відповідно до ст.ст. 31, 33, 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», «Правил забудови міста Одеси», затверджених рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 р. № 1716-IV, виконавчий комітет Одеської міської ради своїм рішенням від 24.06.2008 р. №700 надав TOB «Спарта»дозвіл на будівництво 4-8-поверхового жилого будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2. Пунктом 2.7. цього рішення ТОВ «Спарта»зобовязано вирішити майнові питання та здійснити відселення громадян, що проживають у вищезазначеному будинку, отже ТОВ «Спарта»є належним позивачем в справі. Згідно із ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже квартира АДРЕСА_2 загальною площею 17,4 кв. м. належить територіальній громаді м. Одеси на праві власності. Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань, які стосуються комунального майна, відноситься до компетенції міських рад. У ОСОБА_1 не було права відчужувати спірне нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Ч. 3 ст. 388 ЦК України встановлено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити. Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 13,16, 321, 328, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 31, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта»(код ЄДР 32508680) задовольнити в повному обсязі.

Позовну заяву Одеської міської ради задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 , яка в цілому складається з однієї житлової кімнати , загальною площею 17,4 кв.м, в тому числі житловою 17,4 кв.м, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 25 березня 2011 року та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за №1401.

Витребувати 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка в цілому складається з однієї житлової кімнати , загальною площею 17,4 кв.м, в тому числі житловою 17,4 кв.м, у ОСОБА_2 і повернути її Одеській міській раді.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта»(код ЄДР 32508680) суму державного мита у розмірі 910,50 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Суворова

10.11.2011