Ухвала суду № 19404247, 18.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2011 року м. КиївК-4132/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В.(головуючого),

Островича С.Е., Рибченка А.О., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області на постанову Господарського суду Львівської області від 29.11.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від19.02.2008 року по справі№3/268А (22-а-4337/08)

за позовомЛьвівського комунального підприємства«Збиранка»

доДержавної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

проскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Львівське комунальне підприємство «Збиранка»(далі позивач, Комунальне підприємство) звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області (далі відповідач, орган податкової служби, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від20.04.2007року №227/15-3/6146/13807617, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем "збір за забруднення навколишнього середовища" у розмірі339081,36грн. основного платежу та 16954,07грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Львівської області від29.11.2007 позовні вимоги задоволено.

В основу вказаного судового рішення покладено висновок про незаконне нарахування позивачу податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій з тих підстав, що органи податкової служби не мають право здійснювати перевірку правильності визначення платниками збору фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів без залучення працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та спеціальних підрозділів Мінприроди.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від19.02.2008 року судове рішення першої інстанції залишив без змін.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, де просить скасувати оскаржуване рішення та направити на новий розгляд до апеляційної інстанції. На думку скаржника судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як встановлено судами у цій справі, ДПІ за результатами камеральної перевірки Комунального підприємства складено акт від06.04.2007 №403/15-3/13807617/205, у якому зазначено порушення вимог п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від01.03.1999 №303, та додатку 2 до цього Порядку.

Зміст порушення полягає у неправомірному застосуванні позивачем коригуючих коефіцієнтів, величина яких залежить від місця розміщення відходів ("1" замість"3").

При цьому висновки акту ґрунтуються на листах Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області від21.08.2006 року №11-6450 та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області від22.06.2007 року №10-3795, згідно яких Комунальне підприємство повинно застосовувати коригуючий коефіцієнт "3", що враховує характер місця відходів.

Так, правовідносини у сфері поводження з відходами регулюються Законом України від05.03.1998 №187/98-ВР "Про відходи" (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 187/98-ВР).

Статтею 39 Закону № 187/98-ВР встановлено, що за розміщення відходів із суб'єкта підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені.

Єдині на території України правила встановлення нормативів збору, а також його справляння визначено Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від01.03.1999 №303 (із змінами та доповненнями, далі - Порядок №303) та Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою наказом Мінекології та ДПА України від 19.07.1999 №162/379 (із змінами та доповненнями, далі - Інструкція №162/379).

Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється, зокрема, за розміщення відходів (п.2 Порядку № 303 та п.1.4 Інструкції № 162/379).

Об'єктом обчислення цього збору за розміщення відходів для стаціонарних джерел забруднення, зокрема, є обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (абзац другий п.3.1 Інструкції №162/379).

Відповідно до п.4 Порядку №303 та п.6.4 Інструкції №162/379 суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюється платниками самостійно, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів.

Статтею 37 Закону №187-98-ВР передбачено, що Державний контроль і нагляд у сфері поводження з відходами здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері поводження з відходами, інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Первинний виробничий контроль у сфері поводження з відходами здійснюють у межах своєї компетенції виробники відходів.

Громадський контроль у сфері поводження з відходами здійснюють громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства. Нагляд за додержанням законів у сфері поводження з відходами здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури в межах повноважень, передбачених законом.

Державна санітарно епідеміологічна служба згідно з вимогами ст.33 Закону України від24.02.1994 №4004- XII "Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення": проводить видачу висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами; встановлює санітарно-гігієнічні вимоги до продукції, що виробляється з відходів, та видає гігієнічний сертифікат на неї; здійснює методичне забезпечення та контроль під час визначення рівня небезпечності відходів.

Державна екологічна інспекція згідно з вимогами п.4 постанови КМУ від17.11.2001 №1520 "Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію" організовує і здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства у сфері поводження з відходами.

Органи Мінприроди України згідно з вимогами п.8 Інструкції №162/379 здійснюють контроль за дотриманням лімітів розміщення відходів, проводять перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів розміщення відходів.

Органи державної податкової служби здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати збору, своєчасністю подання податкових розрахунків, ведуть облік платників збору та нарахованих і сплачених сум збору.

Аналогічні положення також містяться у п.14 та п.15 Порядку №303, відповідно до яких контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів здійснюється органами Мінприроди, а контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби.

Отже, з урахуванням викладеного, Державне управління екології та природних ресурсів у Львівській області та Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області не мають повноважень на встановлення коригуючого коефіцієнта залежно від місця розміщення відходів.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином суд касаційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області відхилити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 29.11.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від19.02.2008 року по справі№3/268А (22-а-4337/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом пяти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийО.В.Карась

СуддіС.Е.Острович

А.О. Рибченко

М.О. Федоров

Т.М. Шипуліна

Суддя О.В. Карась