Постанова № 19401967, 26.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-16409/07/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Федчук В.В.

Суддя-доповідач: Голота Л. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Голоти Л. О.

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Совгири Д.І. <Довідник >

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Вінниці та Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Едвайс СВ" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третя особа Вінницьке міське відділення Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2007 р. приватне підприємство «Едвайс СВ» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третя особа: Вінницьке міське відділення Державного казначейства у Вінницькій області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року позовні вимоги ПП «Едвайс СВ» задоволені повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області та прокурор м. Вінниці, Державна податкова інспекція у м. Вінниці подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову ПП «Едвайс СВ», посилаючись на її незаконність та необґрунтованість.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги повернуто скаржникам.

12.05.2011р. ухвалою вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ДПІ у м. Вінниці задоволено, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009р. скасовано та направлено справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги.

Представники сторін в судове засідання не зявились по невідомій суду причині, хоча належним чином повідомлялись про день та час розгляду справи.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Як встановлено судом першої інстанції, співпрацівниками ДПІ у м. Вінниці було проведено документальну виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «Едвайс СВ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період з 24.02.2006р. - 01.06.2007р.

В ході перевірки встановлено, що в порушення пп.7.7.2 п.7.7, пп. 7.4.4 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Едвайс СВ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2007р. на суму 83333 грн., а також підприємством завищено суму податкового кредиту за квітень 2007р. на суму 83333 грн.

За наслідками перевірки було складено 08.08.2007р. відповідний акт за №1448/2330/34213807.

На підставі цього акту, ДПІ у м. Вінниці 20.08.2007р. було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000442330/0 згідно якого позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванню ПДВ в сумі 83333 грн.

Вважаючи наведене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у звязку з чим відповідачем протиправно зменшено суму відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій

в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями7.4.4, якщо платник. податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Колегію суддів встановлено, що позивач в податковій декларації з ПДВ за квітень 2007р. включив до податкового кредиту даного звітного періоду суму в розмірі 83333 грн. та переніс цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Дана сума позивачем в декларації за наступний податковий період травень 2007р. заявлено до бюджетного відшкодування.

Із матеріалів справи видно, що заявлена сума до відшкодування позивачем була сплачена в складі внесеного заставного платежу Управлінню комунального майна не у квітні 2007р. а у березні 2007р.

Судом встановлено, що ПП «Едвайс СВ» було сплачено на рахунок Управління комунального господарства (далі - Управління) 500000 грн. застави за участь у конкурсі (в тому числі 83333,33 грн. ПДВ) 29.03.2007р., а податкова накладна №1903 видана позивачеві Управлінням 31.03.2007р. Оскільки, дані події відбулися в податковому періоді (березень 2007р.) тому в квітні 2007р. у позивача не може виникнути право на податковий кредит.

Відповідно до вимог пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями "сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду".

Згідно з пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами і доповненнями, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно підпункту 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення то:

а) бюджетному відшкодуванню належить частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх

податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу

податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

в) залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

г) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду.

Таким чином, із матеріалів справи видно, що сума бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за травень 2007р. становить 0 грн. (розбіжність становить 83333 грн.), а тому позивачем при обчисленні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню було включено податковий кредит за квітень 2007р. в сумі 83333 грн., який не був фактично сплачений грошовими коштами у квітні 2006р., що підтверджується платіжним дорученням від 28.03.2007р. за №5

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що підприємством ПП «Едвайс СВ» порушено вимоги пп.7.7.2, пп.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, а тому сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2007 року податковим органом правомірно визначено.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що посадовими особами відповідача проводились дії передбачені чинним законодавством по відшкодуванню ПДВ позивачу. За таких обставин колегія суддів вважає, що у діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність.

Виходячи із вимог статті 71 КАС, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення

відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Колегія суддів зазначає, що доводи органів державної податкової служби свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у звязку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому не може бути визнане протиправними.

Дії посадових осіб податкового органу по відшкодуванню ПДВ свідчать про відсутність бездіяльності як такої.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушення норм матеріального права та є необґрунтованим при неповному зясуванні обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Вінниці та Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Едвайс СВ" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третя особа: Вінницьке міське відділення Державного казначейства у Вінницькій області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий /підпис/ Голота Л. О.

Судді/підпис/ Совгира Д. І.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно:

секретар