Ухвала суду № 19395473, 28.09.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2011 р.Справа № 2-а-7031/10/1470 Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.

за участю секретаря Харченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Кірандія»до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області, Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва, старших державних податкових ревізорів-інспекторів ДПА у Миколаївській області Романова Кирила Юрійовича, Долгошеї Юрія Якимовича про визнання дій протиправними, визнання нечинним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року ПП «Кірандія»звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Березанському районі Миколаївської області, ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, старших державних податкових ревізорів-інспекторів ДПА у Миколаївській області Романова К.Ю., Долгошеї Ю.Я. про визнання дій щодо призначення та проведення планової виїзної перевірки протиправними, визнання нечинним і скасування рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 02.09.2010р. №0023412350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29301 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ДПІ у Березанському районі Миколаївської області видало направлення на проведення перевірки особам, які не підпорядковані цьому органу податкової служби, а також постановою КМУ №502 від 21.05.2009р. органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31.12.2010р. тимчасово заборонено проводити планові перевірки субєктів господарювання. У звязку з цим, позивач вважає вказану перевірку нелегітимною, а акт і рішення, складені за наслідками такої перевірки - незаконними. Щодо суті виявлених порушень, ПП «Кірандія»не погоджується з їх наявністю, оскільки п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на платників податків покладено обовязок щоденно друкувати та забезпечувати зберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій, а не в книгах обліку доходів та витрат, як того вимагають відповідачі. Наголосило, що законодавством не встановлено порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а також не передбачено право податкових органів проводити контрольні закупки.

ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва та ДПІ у Березанському районі Миколаївської області проти позову заперечили, вважаючи його необґрунтованим. Зокрема, вказують на безпідставність тверджень позивача щодо не легітимності проведеної перевірки, оскільки правила перевірок унормовано Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який є спеціальним законом, а всі інші нормативні акти застосовуються тільки в частині неврегульованій цим Законом. Вважають надуманими висновки позивача про недотримання податковою інспекцією заборони проведення перевірок, встановленої постановою КМУ №502 від 21.05.2009р. так як перевірка правильності використання РРО під дію зазначеної постанови не підпадає і закони України мають вищу юридичну силу, ніж постанови КМУ.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2011р. позов задоволено частково. Скасовано рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 02.09.2010р. №0023412350 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 28606 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов ПП «Кірандія»залишити без задоволення.

ПП «Кірандія»проти апеляційної скарги заперечило, зазначивши, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду прийнята з додержанням вимог чинного законодавства, а апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2010р. посадовими особами ДПА у Миколаївській області Романовим К.Ю. та Долгошеєю Ю.Я., на підставі направлень на перевірку №674/23-039 та №675/23-039 від 10.08.2010р., було проведено перевірку щодо дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - кафетерію, який розташований за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, пр.Курортний, 51 та належить ПП «Кірандія», за результатами якої складено акт перевірки №00114/14/12/23/24057252 від 12.08.2010р.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 1, 2, 9, 12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

На підставі Акту перевірки ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва прийнято рішення №0023412350 від 02.09.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ПП «Кірандія» в сумі 29301 грн. за порушення п.п. 1, 9, 12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено факту порушення ПП «Кірандія»п.9 та п.11 ст.3 Закону «Про РРО»і, як наслідок, рішення про застосування штрафних санкцій в цій частині є незаконним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.9 ст.3 Закону «Про РРО»субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязанні щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

В Акті перевірки зазначено, що в порушення п.9 ст.3 Закону «Про РРО», підприємством не забезпечено зберігання фіскального звітного чеку №0076 в книзі обліку доходів і витрат, яка перевірялась.

Як правильно зазначив суд першої інстанції фіскальний звітний чек №0076 не міг знаходитись в книзі обліку доходів і витрат, оскільки знаходився в книзі обліку розрахункових операцій, як того вимагає п.9 ст.3 Закону «Про РРО»(а.с.20).

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з Миколаївським окружним адміністративним судом, що в оригіналі акту перевірки, наданого податковою інспекцією, здійснено приписку «… в книзі обліку розрахункових операцій», оскільки із змісту копії акту, яка була надана позивачу у день проведення перевірки, вбачається, що акт такої фрази не містив.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок посадових осіб ДПА у Миколаївській області про порушення ПП «Кірандія»п.9 ст.3 Закону «Про РРО»і, як наслідок, нарахування штрафних санкцій в сумі 340 грн.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем п.12 ст.3 3акону, зміст якого полягав у не веденні ПП «Кірандія»обліку товарів за місцем реалізації продукції, колегія суддів приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що під не веденням обліку товарів за місцем реалізації продукції, перевіряючи мають на увазі відсутність первинних та інших документів, в тому числі накладних на товар. Інших правових чи фактичних підстав для нарахування штрафної санкції в вищенаведеній частині спірного рішення не існувало.

Наведені обставини сторонами не заперечувалися.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів наданні послуг у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

П.12 ч.1 ст.3 Закону є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають порядок ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до ст.21 Закону фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Колегія суддів погоджується з судом 1-ї інстанції, що обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів.

Відповідно до ст.6 Закону «Про РРО»облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку . Облік ведеться з врахуванням особливостей, встановлених для субєктів малого підприємництва. Обовязок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Підставою для оприбуткування товарів є первинні документи. Основним документом, що складається в роздрібній торгівлі та дозволяє проконтролювати збереження і рух товарів, є товарний звіт, який складається матеріально відповідальними особами, з подальшим відображенням даних у регістрах аналітичного та синтетичного обліку.

Позивач зазначає, що облік товарних запасів здійснювався ПП «Кірандія»у відповідності до порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку законодавства України про бухгалтерський облік.

Як правильно зазначив суд першої інстанції акт перевірки не містить в собі відомостей щодо вивчення перевіряючими при проведенні перевірки питання обліку товарних запасів відповідно до порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку законодавства України про бухгалтерський облік.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»субєкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Жодним нормативно-правовим актом України не встановлений порядок ведення обліку товарних запасів субєктом господарювання, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, зокрема юридичною особою.

Стосовно відсутності записів у книзі обліку доходів та витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п.8 Наказу ДПА України №599 від 29.10.1999р. «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі»для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №12 від 21.04.1993р.

Згідно п.5 Постанови №1269 та форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи субєкти підприємницької діяльності протягом календарного року субєктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, повязаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані нормативні акти передбачають обовязок субєктів господарювання, що перебувають на спрощеній системі оподаткування здійснювати облік результатів власної підприємницької діяльності шляхом зазначення у книзі обліку лише відповідних сум доходів та витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за адресою с.Коблево, пр.Курортний, 51, де проводилась перевірка, знаходиться літній розважально-торгівельний майданчик, торгівля в якому ведеться сезонно, в той час як у ЄДРПОУ місцезнаходження ПП «Кірандія» зареєстровано м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 16, кв.16. Забезпечення ведення за цією адресою позивачем бухгалтерського обліку підприємства та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку відповідачем не перевірялося. Ведення бухгалтерського обліку за адресою місцезнаходження юридичної особи відповідає вимогам чинного законодавства України, яким не передбачено обовязку ведення бухгалтерського обліку юридичної особи за місцем продажу товарів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення №0023412350 від 02.09.2010р. в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 28606,0 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону «Про РРО».

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

В апеляційній скарзі апелянтом не зазначено у чому саме полягає порушення Миколаївським окружним адміністративним судом, при винесенні спірної постанови, норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 29.09.2011р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.