Ухвала суду № 19395381, 21.09.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 р.Справа № 2-а-4876/10/1570 Категорія: 9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

суддів - Домусчі С.Д.

Скрипченка В.О.

при секретарі - Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОДЕСА-АВТО» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ОДЕСА-АВТО»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0000141510 від 22.03.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 157 983 грн. 08 коп., -

в с т а н о в и л а:

В травні 2010 року позивач, публічне акціонерне товариство «ОДЕСА-АВТО», звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 22.03.2010 р. № 0000141510 про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 157983,08 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 р. у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «ОДЕСА-АВТО»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0000141510 від 22.03.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 157 983 грн. 08 коп. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «ОДЕСА-АВТО»подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2011 р. постановлена з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки не відповідають матеріалам справи, в звязку з чим, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач, Публічне акціонерне товариство «ОДЕСА-АВТО»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради 16 липня 1993 року, за адресою: 65070, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 15-А.

Відповідно до плану-графіку на лютий 2010 р., на підставі направлення на проведення виїзної планової перевірки № 73/23 від 05.02.2010 р. державними податковими ревізорами інспекторами Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області 23.02.2010 р. була проведена планова виїзна перевірка Філії Публічного акціонерного товариства «ОДЕСА-АВТО»«Великомихайлівська СТО», що розташована за адресою: Одеська область, смт. Великомихайлівка, вул. Леніна, метою якої була перевірка дотримання Філією Публічного акціонерного товариства «ОДЕСА-АВТО» «Великомихайлівська СТО»порядку проведення розрахунків за товари (послуги) вимог, з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Направлення на вказану перевірки було належним чином отримано директором філії Штипук О. Л., що підтверджується відповідним підписом на корінці направлення.

За результатами перевірки Філії Публічного акціонерного товариства «ОДЕСА-АВТО»«Великомихайівська СТО», фахівцями Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області був складений та підписаний акт від 23.02.2010 р. за реєстраційним №62/15/24/23/26568732, яким зафіксовані наступні порушення:

- не оприбуткування готівки в касі підприємства на суму 562,17 грн.;

- порушення встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на реалізації на загальну суму 78991,54 грн.

Директором Філії Публічного акціонерного товариства «ОДЕСА-АВТО»«Великомихайлівська СТО» надані письмові пояснення про те, що станом на 23.02.2010 р. в наявності складу підприємства знаходяться товарно-матеріальні цінності на загальну суму 78991,54 грн., на які в момент проведення перевірки відсутні накладні. Вказані пояснення приєднані до акту перевірки.

Вказаним актом запропоновано субєкту господарювання в строк до 26.02.2010 р. зявитися до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області для ознайомлення з матеріалами перевірки та надання вмотивованих пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті. У зв'язку з нез'явленням уповноваженої особи підприємства позивача до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області, перевіряючими був складений акт про відмову від підписання акту перевірки від 01.03.2010 року, примірник якого разом з актом перевірки був надісланий на адресу філії. Матеріали перевірки направлені до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання для прийняття відповідного рішення.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі відносно позивача прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000141510 від 22.03.2010 року, відповідно до якого за порушення позивачем п.12 ст.3 розділу II Закону України від 06.07.95р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»із змінами та доповненнями, а саме: порушення встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем реалізації на загальну суму 78991,54 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 157983, 08 грн.Суд першої інстанції зазначив, що направлення на перевірку було належним чином отримано директором філії, перевіряючі допущені до перевірки, та виходячи з досліджених у справі доказів зазначив, що при перевірці не було допущено порушень порядку проведення перевірки.

При вирішені справи суд першої інстанції виходив з того, що на вимогу перевіряючих директором філії не були надані документи щодо підтвердження ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, лише показано на машинному носії звіт про партію товару. Суд не прийняв до уваги доводи позивача про те, що перевіряючими не було проведено фактичної інвентаризації товарів, зазначивши, що самим позивачем не спростовувалось, що у філії на місці реалізації знаходився товар, перелік якого відповідає наданому звіту про партію товару, що був розміщений на машинному носії на час проведення перевірки та наданий перевіряючим.

Одночасно судом встановлено, що у філії були відсутні первинні документи на товар на паперових носіях, зазначене підтверджено також показаннями свідків. Доводи представника позивача про те, що всі первинні документи знаходяться у бухгалтерії головного підприємства суд вважав неспроможними, зазначивши, що положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»вимагає ведення обліку товару саме на складах та/або за місцем реалізації, незважаючи на те, що цей товар отриманий філією тільки від головного підприємства.

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання позивача на те, що первині документи наявні на машинних носіях, на підтвердження чого наданні приходні накладні, оскільки судом досліджено та встановлено, що вони не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не можуть бути враховані при розгляді справи.

За вказаних обставин, судом також не враховано звіт про партію товару у машинному носії, оскільки цей документ не відповідає вимогам первинних документів в розумінні вказаної ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом першої інстанції встановлено, що актом перевірки запропоновано суб'єкту господарювання у строк до 26.02.2010 р. з'явитися до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області для ознайомлення з матеріалами перевірки та надання вмотивованих пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті, зазначене не спростовувалось показаннями директора філії в якості свідка та пояснення представника позивача, однак позивач не з'явився до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області та документи на підтвердження ведення обліку товарі не надав.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про те, що перевіряючими були допущені порушення процедури, передбаченої Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, вказавши, що зазначені посилання не впливають на наявність або відсутність допущених порушень законодавства та відповідно не звільняє платника податків від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог законодавства.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позову прийшов до висновку, що оскаржуване позивачем рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання прийнято останнім правомірно, у спосіб, порядку та в межах повноважень, наданих відповідачу чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що відповідає вимогам матеріального права з огляду на наступне.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до субєктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.6 ст.9 вказаного Закону, у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

За нормами ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення як планових так і позапланових перевірок, за умови надання субєкту господарської діяльності під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. Ненадання зазначених документів субєкту господарської діяльності є підставою для недопущення перевіряючих до проведення перевірки.

Виходячи з наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі ненадання працівниками податкового органу направлень та наказу на проведення перевірки субєкт господарювання має право не допустити таких осіб до її проведення. Разом з тим, недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє субєкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, що виявлені в ході її проведення.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача предявлено направлення на перевірку, а позивачем, в свою чергу, допущено зазначених в направленнях посадових осіб відповідача до її проведення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими також доводи апелянта щодо не врахування судом першої інстанції пояснення, що було надано перевіряючим директором філії та на думку апелянта стосувалось конкретного запитання перевіряючих стосовно наявності на філії приходних документів від сторонніх постачальників, оскільки з матеріалів справи, а також з самої пояснювальної вбачається, що директором філії власноруч зазначено про наявність товарно-матеріальних цінностей на складі та відсутності накладних на приход матеріальних цінностей на складі на момент перевірки. За вказаних обставин є такими, що не заслуговують на увагу і пояснення представника апелянта, надані в судовому засіданні суду апеляційної інстанції з приводу необізнаності директора філії та надання перевіряючим саме такої пояснювальної.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм матеріального права та наведених обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що відповідають діючому законодавству висновки суду щодо правомірності прийняття відповідачем рішення щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ч.1 ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОДЕСА-АВТО» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлено 26 вересня 2011 року.

Головуючий:/підпис/Л Л.П. Шеметенко

Суддя:/підпис/С.Д. Домусчі

Суддя:/підпис/В.О.Скрипченко